Вступна частина

1. Поняття про речення

Речення (або висловлювання) - це найменша комунікативна одиниця, яка виражає думку і має певну граматичну форму та інтонаційне оформлення.

У кожному висловлюванні виражається певне відношення до реальності з точки зору мовця. Це відношення передається відповідним способом дієслова. Якщо висловлювання усвідомлюється мовцем як реальний факт (у теперішньому, минулому, майбутньому), використовується дійсний спосіб (the Indicative Mood): У мене є ця книжка. - I have this book. Якщо мовець спонукає адресата до дії, використовується наказовий спосіб (the Imperative Mood): Дай мені цю книжку, будь ласка! - Give me this book, please! Якщо мовець усвідомлює твердження не як реальне, а як таке, що могло б мати місце за певних умов або як необхідне, бажане тощо, використовується умовний спосіб (the Subjunctive Mood): Якби у мене була ця книжка, я дав би її тобі почитати. - If I had this book, I would give it to you to read.

2. Різновиди речень

В залежності від мети висловлювання речення поділяються на розповідні (declarative), питальні (interrogative), спонукальні (imperative), окличні (exclamatory).

Розповідне речення вживається тоді, коли мовець хоче повідомити про щось адресата. Розповідне речення може бути як у стверджувальній, так і у заперечній формі. Англійське розповідне речення має жорсткий порядок слів і вимовляється з інтонацією, що знижується на кінець висловлювання.

Питальне речення має на меті одержання відповіді на поставлене запитання. Інтонація англійського питального речення залежить від типу останнього (див. цикл ІІ, частина 2, етап IV).

Спонукальне речення виражає наказ, прохання робити або не робити щось. Воно вимовляється з інтонацією, що знижується на кінець висловлювання: Перекладіть, будь ласка, цю статтю. - Translate this article, please. Не ходіть туди! - Don't go there!

Окличне речення виражає певну емоцію (радість, здивування, обурення тощо). Англійське окличне речення може починатися окличним словом ( what - який; how - як), після якого ставиться емоційно виділене слово: Яка гарна дівчина! - What a lovely girl! Як погано вона грала сьогодні! - How badly she acted to-night!

3. Поняття про структуру речення

3.1. Існують речення двочленні та одночленні. Двочленне речення містить у собі підмет та присудок.

Підмет - це те, про кого або про що йдеться у реченні: Мій брат - економіст. Підмет часто (але не завжди!) збігається з суб'єктом, тобто виконавцем дії, власником об'єкта, носієм певної характеристики, стану. Підмет найчастіше виражається іменником або особовим займенником. Він може бути виражений також іншими частинами мови і навіть словосполученнями, вжитими в значенні іменника.

Присудок дає нову інформацію про підмет, наприклад: про володіння певним об'єктом; про наявність або місцеперебування суб'єкта, вираженого підметом; дає якісну характеристику останнього або ж просто називає предмет / особу / явище / подію: Тоді вони ще не мали власного будинку. В кімнаті є кондиціонер. Вони були вдома. Економіка - це наука і сукупність виробничих відносин. Це - наш плавальний басейн.

Присудок показує також, яку дію виконав, виконує чи буде виконувати підмет або в якому стані перебував, перебуває чи буде перебувати підмет: Я напишу тобі. Хлопчик любить читати.

Саме від смислу висловлювання залежить тип англійського присудка, а в більш широкому розумінні - тип речення.

Визначальною рисою англійського присудка є те, що він завжди містить у собі дієслово.

Дієслово присудка узгоджується з підметом у числі та особі: Дівчинка читає книжку. - The girl is reading a book. Хлопчики грають у футбол. - The boys are playing football. Катя і Марія - подруги. - Kate and Maria are friends.

Якщо два підмети з'єднуються сполучниками either ... or (чи ... чи), neither ... nor (ні ... ні), not only ... but also (не тільки ... але й), дієслово узгоджується з підметом, який стоїть поруч з ним: Ні його брати, ні він сам не збираються переїжджати до Києва. - Neither his brothers nor he is moving to Kyiv. Якщо два підмети з'єднуються сполучником as well as (так же як і), дієслово узгоджується з першим підметом: Студенти, так же як і їх викладач, присутні на зустрічі. - The students as well as their teacher are present at the meeting.

Коли підмет виражається словосполученням "іменник with (з) іменник", дієслово узгоджується з першим іменником: На вас чекає жінка з двома дітьми. - A woman with two children is waiting for you.

Підмет та присудок - головні члени речення; вони становлять комунікативний центр висловлювання. Крім підмета та присудка, речення може мати другорядні члени - додаток (додатки), означення, обставину (обставини).

Додаток тісно позв'язаний із присудком, доповнює його, є його об'єктом. Додаток може виражатися іменником, іншими частинами мови та словосполученнями, вжитими у значенні іменника. Розрізняють прямий і непрямий додатки.

Прямий додаток означає об'єкт, на який спрямовані дія або стан, виражені присудком, і відповідає на запитання "кого ?", "що ?": Ми бачили його.

Непрямий додаток відповідає на запитання інших непрямих відмінків: Я хочу показати тобі цю книжку.

В англійській та українській мовах прямий і непрямий додатки не завжди збігаються. Непрямий додаток в українському реченні може відповідати прямому додатку в англійському і навпаки: Я пішов за ними. - I followed them; Вони повідомили нас про своє рішення. - They communicated to us their decision.

В англійському реченні прямий додаток стоїть звичайно після непрямого: Я дам тобі цю книжку. - I'll give you this book. Якщо непрямий додаток треба поставити після прямого (наприклад, вираженого займенником), перед непрямим додатком вживається прийменник to або for: Я дам її твоїй сестрі. - I'll give it to your sister; Я купив ці квіти для тебе. - I bought these flowers for you.

 Прийменник to завжди вживається перед непрямим додатком (незалежно від місця останнього у реченні), якщо присудок виражено дієсловами announce - оголошувати, attribute - приписувати (чомусь, комусь), communicate - повідомляти (когось), dictate - диктувати, introduce - представляти, знайомити, explain - пояснювати, submit - подавати на розгляд (когось) - та деякими іншими. Як правило, прийменник вживається після дієслова (перед додатком) у таких випадках: account for - пояснювати (щось)… agree to - погоджуватися (з чимось) … agree with - погоджуватися (з кимось) … apply for - звертатися (за чимось) … apply to - звертатися (до когось) … comply with - погоджуватися з, виконувати (вимоги, правила тощо) … consist of - складатися з… depend on - залежати від… hear about - почути, дізнатися про… hear from - одержати звістку (листа) від… look after - доглядати за, піклуватися про… look at - дивитися на… look for - шукати… pay for - платити за… rely on - покладатися на… talk to - розмовляти з… think about - думати про… think of - бути якоїсь думки (про когось, про щось) … wait for - чекати (на когось) … write to - писати (комусь) … Іноді прийменник ставиться після додатка: ask someone for - просити (чогось) … borrow something from - позичати у… divide something into - ділити, розділяти на… insure something against - страхувати проти… invest something in - інвестувати, вкладати в… protect someone from - захищати, охороняти від… provide someone with - забезпечувати (чимось) … spend something on - витрачати на… supply someone with - постачати (щось) … thank someone for - дякувати за… У деяких випадках прийменник може стояти як перед додатком, так і після нього. Але якщо додаток виражено займенником, прийменник ставиться тільки після додатка: Я завжди шукаю нове слово у словнику. - I always look up a new word in the dictionary. Or: I always look a new word up in the dictionary. Але: Я пошукаю його в словнику. - I will look it up in the dictionary. До таких випадків належать сполучення: clear ... up - з'ясовувати… close ... down - закривати, ліквідувати… fill ... in - заповнювати… give ... up - відмовлятися від, кидати (звичку) … look ... up - шукати (у словнику і т. ін.) … put ... off - відкладати… ring ... up - дзвонити… - та деякі інші. На відміну від української мови, в англійській мові після даних дієслів прийменник не вживається: enter - входити, вступати до… meet - зустрічатися з, знайомитися з…

Додаток може вживатися і після так званих ing-форм дієслова - герундія, дієприкметника: Читаючи книгу - Reading a book; Розмова з викладачем - Talking to the teacher.

Деякі іменники (advantage - перевага; application - вживання, використання; approach - підхід; cause - причина; certainty - упевненість; consideration - розгляд, обговорення; decrease - зменшення; demand - попит; difference - різниця; fall - падіння; increase - зростання, збільшення; lack - нестача, брак, відсутність; need - потреба; possibility - можливість; reason - причина, підстава, supply - постачання, etc.), також можуть мати додаток: Використання комп'ютерної техніки - Application of computer techniques.

Означення показує якості предмета / особи / явища / події, виражених іменником чи займенником у будь-якій функції в реченні. Означення може стояти перед означуваним словом (препозитивне означення) і після нього (постпозитивне означення).

Препозитивне означення може бути виражене прикметником, займенником-прикметником, кількісним і порядковим числівником, дієприкметником, герундієм (ing-формою), іменником, прислівником (рідко): Економічні умови - Economic conditions; Навчальні курси - Training courses; Кредитна картка - A credit card; Майже кожний - Almost everyone.

Постпозитивне означення може бути виражене сполученнями "прийменник + іменник", "прийменник + герундій", а також прикметником, інфінітивом, дієприкметниковим зворотом, прислівником, кількісним числівником: Закон про податки - The Law on Taxes; Дещо важливе - Something important; Кімната нагорі - The room upstairs.

Обставина визначає присудок або іншу дієслівну форму (інфінітив, дієприкметник, герундій) у будь-якій функції в реченні, а також прикметник та прислівник, вказуючи на місце, час, причину, мету і т. ін. дії, стану, володіння об'єктом тощо. У реченні може бути кілька обставин. Обставина може бути виражена прислівником, іменником, дієприкметником, герундієм, інфінітивом, дієприкметниковим, герундіальним та інфінітивним комплексами, словосполученням.

За значенням обставини поділяються на такі групи:

• обставини місця (де? куди?): Вони живуть у Києві;

• обставини часу (коли?): Вчора у мене був день народження;

• обставини способу дії або супровідних дій (як?): Ми їхали повільно. Вона пройшла повз мене не зупиняючись;

• обставини ступеня (в якій мірі?): Я повністю погоджуюсь з вами;

• обставини причини (чому?): Ти робиш помилки через свою неуважність;

• обставини мети (для чого? з якою метою?): Я встаю рано, щоб не запізнюватись;

• обставини міри (як довго? як далеко? скільки?): Ця книжка коштує 50 гривень;

• обставини наслідку (що є наслідком даної характеристики?): Хлопчик ще надто малий, щоб ходити до школи;

• обставини умови (за якої умови?): У разі вашої відсутності я залишу записку;

• обставини допустовості (незважаючи на що?): Незважаючи на дощ, вони пішли гуляти;

• обставини виключення або заміни (за винятком чого? замість чого?): Замість прогулянки ми пішли до театру.

3.2. Одночленне речення може складатися або з іменника, або з дієслова з залежними словами. У першому випадку це так звані номінативні (називні) речення (Ще один туманний день.), у другому - спонукальні (Іди сюди!), емоційно забарвлені вигуки з інфінітивом (Подумати тільки!). До одночленних речень відносяться також слова ствердження і заперечення "Так", "Ні", модальні слова типу "Звичайно", "Авжеж", вирази чемного звертання "Дякую", "Будь ласка" тощо.