Тема 7: Сугестивна технологія (6 год.)

Завдання для самостійної роботи:

1. Розкрийте зміст понять „навіювання”, „релаксація”.

2. З’ясуйте який метод використовується в сугестопедії для навчання інтенсивними методами.

3. Визначте, що становить основу психосаморегуляції.

4. Охарактеризуйте, які вимоги висуваються до особистості вчителя для успіху в майстерності подання навчального матеріалу.

Методичні рекомендації:

Сугестивна технологія — це навчання на основі емоційного навіювання в стані неспання, що спричиняє надзапам'ятовування. Воно передбачає комплексне використання всіх вербальних і невербальних, зовнішніх і внутрішніх засобів сугестії (навіювання). Реалізація цієї концепції передбачає створення особливих психолого-педагогічних умов навчання людини. Для викладача це означає:

• високий авторитет: широка обізнаність, видатні особисті якості, сила переконання тощо;

• інфантилізація — встановлення природного середовища довіри, коли учень ніби доручає себе викладачеві;

• двоплановість при введенні нового матеріалу: кожне слово, яке несе самостійне смислове навантаження, супроводжується відповідною інтонацією, жестом, мімікою тощо.

Для учня необхідно:

• формування віри в здійсненність навчальних завдань;

• постійне позитивне емоційне підкріплення за рахунок естетичних і комфортних умов;

• навіювання думки про величезні можливості інтелекту учнів; демонстрації швидкого поступу у вивченні дисципліни тощо;

• "занурення" в навчальну дисципліну, концентроване вивчення матеріалу: щодня тільки одна навчальна дисципліна по 4-6 годин упродовж 2-3 місяців тощо.

Література:

1. Бехтерев В. М. Внушешие и его роль в общественной жизни. Изд. 2. — СПб., 1908.

2. Лозанов Г. Основы суггестологии. — София, 1973.

3. Селевко В. Г. Современные образовательные технологии, 1998.

4. Моисеев Б. К. Тезисы докладов 1988 г. Пермский пединститут.

5. Ромен А. С. Самовнушение и его влияние на организм

Человека. – Алма-Ата, 1970.

6. Буль П. И. Основы психотерапии. — Л., 1974.

7. Слободяник А.П. Психотерапия. Внушение. Гипноз. — К.:Здоровье, 1977.

8. Гримак Л. П. Резервы человеческой психики. — М.: Политиздат, 1989.

9. Фрейд 3. Психология безсознательного. — М.: Просвещение, 1989.

10. Дубов А.П., Пушкин В. Н. Парапсихология и современное естествознание. — М.: Соваминко, 1989.

11. Востриков А. А. Методическая разработка по курсу "Суггестивная педагогика". Проблемы теории суггестивного обучения в свете критики концепции Г. Лозанова, 1978.

12. Экспериментальное изучение педагогического внушения — Пермь, 1973.

13. Моргун В. Ф. "Суггестия" в свете современной психологии учения. — Советская педагогика, 1978. — № 1.

14. Кандыба В.М. Загадки и феномены. — СПб., 1998.

Тема 8: Технологія фізичного виховання дітей м. Єфименка

„Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей”(6 год.)

Завдання для самостійної роботи:

1. Охарактеризуйте нетрадиційні підходи до організації занять-ігор у педагогічній технології „Театр фізичного розвитку та оздоровленні дітей”.

2. Розкрийте найголовніші характеристики заняття-спектаклю.

3. З’ясуйте, яку роль відіграє поєднання рухової та мовленнєвої діяльності у фізичному вихованні дітей.

4. Обґрунтуйте вимоги до музичного та колірного супроводу в педагогіці (на прикладі фізичного виховання).

5. Розкрийте, які можливості для розвитку особистості дитини передбачає технологія фізичного виховання М. Єфименка.

Методичні рекомендації:

Технологія фізичного виховання дітей М. Єфименка «Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей» розрахована на дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Автор назвав її ще «тотальним ігровим методом», втіливши у цих словах своє педагогічне кредо «грати щодня, грати постійно, грати завжди». Ґрунтується ця технологія на таких десяти професійних положеннях:

1. Йти за логікою природи (педагогіка повинна бути природною).

2. Фізичне виховання дітей повинно здійснюватися по спіралі, нове поєднуючи з відомим.

3. Педагогічний спідометр, або так звані загальнорозвивальні вправи (підбирати підготовчу частину заняття — уроку — згідно з «еволюційною гімнастикою»).

4. Поділ заняття на три частини за фізіологічною суттю.

5. Театр фізичного виховання дітей (граючи — оздоровлювати, граючи — виховувати, граючи — розвивати, граючи — навчати).

6. Позитивна, світла енергія радості і задоволення (фізичне виховання повинно заряджати дітей позитивними емоціями).

7. Руховий портрет дитини «малює» методика ігрового тестування.

8. Створи тренажери сам!

9. Здоров'я здорових вимагає профілактики та корекції.

10. Через рухи та гру — до виховання Людини майбутнього.

У системі фізичного виховання дітей Єфименко виокремлює такі основні рухові режими: плавальний, лежачий, повзальний, сидячий, стоячий, ходьбовий, лазальний, біговий, стрибковий. Їх назви свідчать про те, яким основним рухам надають перевагу на конкретному занятті.

Література:

1. Єфименко М. За принципом «Не зашкодь!»// Дошкільне виховання. — 1999. — № 7.

2. Єфименко М. Хлопці — козаки, а двчатка — квіточки... Статева культура у фізичному вихованні дошкільнят // Дошкільне виховання. — 2000. — № 9.

3. Жерносек I. Педагогічний досвід: головні ознаки і критерії // Рідна школа. — 1999. — № 9.

4. Підласий I. П., Трипольська С. А. Формування професійного потенціалу як мета підготовки вчителя // Рідна школа. — 1998. — № 1.

5. Попова О. В. Становлення і розвиток інноваційних педагогічних ідей в Україні у ХХ столітті. — Харків, 2001.