Жиророзчинні вітаміни

До цієї групи вітамінів належать вітаміни, що розчиняються в органічних розчинниках – спирті, ацетоні, бензолі, а також у жирах. Вони у значній кількості нагромаджуються в тканинах тваринних організмів, створюючи своєрідні депо. Їх не виявлено у складі ферментних систем. Вони включаються в білково-ліпідні мембрани клітин і клітинних органел, забезпечуючи в них важливі метаболічні процеси, які значною мірою визначають життєдіяльність організму.

Вітамін А (ретинол). Вітамін А є одним з найбільш вивчених вітамінів, з відкриття якого почалась історія вітамінології. У чистому вигляді вітамін А – блідо-жовті голчасті кристали, не розчинні у воді і добре розчинні в жирах і органічних розчинниках (ефірі, бензині, ацетоні). Вітамін стійкий проти дії високої температури в безкисневому середовищі. При наявності кисню він швидко руйнується, навіть при звичайній температурі. Біологічна дія. В організмі людини і тварин вітамін А відіграє досить важливу біологічну роль. Він необхідний для забезпечення процесів росту, розвитку організму, диференціації клітин і тканин. При нестачі вітаміну у піддослідних тварин сповільнюється ріст, знижується жива маса, спостерігається загальна слабкість, послаблюються захисні функції організму і тварини гинуть. Встановлено, що вітамін А необхідний для нормального функціонування епітеліальних клітин. При нестачі вітаміну шкіра і слизові оболонки втрачають вологу, стають сухими, спостерігається ороговіння епітелію, дерматити. Пошкодження слизових оболонок ди­хальних шляхів зумовлює виникнення бронхітів, запалення верхніх дихальних шляхів. Здатність вітаміну А запобігати виникненню інфекційних захворювань забезпечила його назву – антиінфекційний. Найбільш специфічна функція вітаміну А в організмі людини – участь його в акті зору. Тому однією з ранніх ознак А-авітамінозу є послаблення темпової адаптації – зниження зору при слабкому освітленні з наступною втратою його в сутінках – «куряча сліпота» (гемеролопія). На наступному етапі авітамінозу порушується будова захисного епітелію рогової оболонки органів зору. Спостерігається її ороговіння, висихання, втрата прозорості. Виникає захворювання, яке називається ксерофтальміїю (висихання). Таким же змінам піддається і епітелій слізних залоз. Функція слізної рідини полягає в постійному обмиванні поверхні очного яблука, видаленні механіч­них подразників і знищенні мікроорганізмів за участю лізоциму, що входить до її складу. При ксерофтальмії в рогівку ока проникають мікроорганізми, виникає запалення її і розм'якшення, внаслідок чого наступає часткова або повна втрата зору.

Вітамін А бере участь в утворенні зорового пурпуру, або білка родопсину,– основного світлочутливого елемента сітківки ока, а також зорового пігменту колбочок – йодопсину. Колбочки малочутливі й функціонують на світлі. За їх участю людина розрізняє кольори і їхні відтінки. Палички досить чутливі до світла і зумовлюють зір при слабкому освітленні, в сутінках. За допомогою паличок розрізняють білий і чорний кольори. При нестачі вітаміну А відновлення зорового пурпуру проходить досить повільно, з великими труднощами, з чим і пов'язані порушення адаптації органів зору в темряві. Вважають також, що вітамін А сприяє синтезу зорового пігменту колбочок – йодопсину – і таким чином забезпечує здатність розрізняти кольори, особливо синій і жовтий.

Застосовують вітамін А для лікування авітамінозів, а також при деяких захворюваннях шкіри та епітеліальних тканин, інфекційних захворюваннях, захворюваннях внутрішніх органів, печінки, нирок, сечового міхура, порушенні процесів травлення, гіперфункції щито­видної залози, опіках, виразках.

Поширення і потреба. Вітамін А міститься в продуктах тварин­ного походження. Особливо багато його є в риб'ячому жирі. Добувають його з печінки кита, моржа, тюленя, тріски, морського окуня. У вигляді каротинів міститься він у рослинних продуктах, особливо у тих, які мають велику кількість жовтих пігментів: моркві, абрикосах та ін. Незначна кількість вітаміну А міститься у свинині, баранині, яловичині, рослинних оліях, дуже мало його у свинячому та яловичому жирах. Маргарин, який випускається харчовою промисловістю, збагачується вітаміном А. Добова потреба у вітаміні А дорослої людини становить 0,75-1,5 мг. Надмірне введення вітаміну А до організму може викликати гіпервітаміноз, який виявляють як гостре отруєння організму.

Вітамін D

Біологічна дія вітаміну D. При недостатньому надходженні вітаміну D з продуктами харчування і порушенні ендогенного синтезу його при «світловому голодуванні» виникає D-авітаміноз – захворювання, що дістало назву рахіту. Ранні ознаки захворювання виявляються в міопатіях (втрата тонусу м'язів, ослаблення їх – гіпотонія). У дітей спостерігаються втрата апетиту, апатія, диспепсичні явища (блювання, понос). Вони худнуть, втрачають масу, відстають у загальному розвитку, часто хворіють інфекційними захворюваннями. У хворих значно зменшується вміст гемоглобіну, порушується діяльність серцево-судинної системи, знижується артеріальний тиск, збільшуються розміри серця. Спостерігається підвищена збудливість, пітливість, поганий сон.

У дорослих можуть спостерігатися явища D-авітамінозу, які виявляються загальною слабкістю, швидкою стомлюваністю, біллю в суглобах і м'язах.

Вітамін D сприяє всмоктуванню і засвоєнню кальцію в кишках та посилює реабсорбцію фосфору в ниркових канальцях, завдяки чому підтримується нормальне співвідношення між даними елементами в сироватці крові. Вітамін D, крім того, сприяє переходу кальцію з крові у кісткову тканину. При рахіті порушується співвідношення між кальцієм і фосфором у крові в бік збільшення даного показника (від 2,5 до 4,5), що негативно впливає на використання цих елементів у процесах утворення кісток.

У регуляції мінерального обміну в організмі функції вітаміну D тісно пов'язані з гормонами щитовидної та паращитовидної залоз – тиреокальцитоніном та паратгормоном. При гіповітамінозі D, коли порушуються процеси всмоктування кальцію в кишках, а отже, як наслідок, значно знижується вміст його в сироватці крові, посилюється виділення паратгормону, який підвищує рівень кальцію в крові. Механізм впливу паратгормону на даний процес полягає в тому, що він посилює всмоктування кальцію в кишках і регулює вміст його в міжклітинній рідині посиленим вимиванням солей кальцію з кісткової тканини і гальмує реабсорбцію фосфатів з ниркових канальців, сприяючи виведенню солей з організму. В регуляції фосфорно-кальцієвого обміну вітамін D і паратгормон доповнюють один одного. Вітамін D зумовлює процеси кальцифікації кісткової тканини також посиленням синтезу лимонної кислоти, яка бере участь у даних процесах. Вітамін D бере участь у синтезі в кишках специфічного кальцій-зв'язуючого білка, який сприяє транспорту даного елемента через слизову оболонку кишок.

Надмірне введення вітаміну D в організм людини або тварини може викликати явище гіпервітамінозу, основними ознаками якого є втрата апетиту, слабкість, втрата маси тіла, порушення процесів росту, біль у суглобах. Підвищуються температура тіла і кров'яний тиск, значно збільшується концентрація кальцію в крові, спостерігається кальцифікація тканин деяких органів – нирок, серця, легень, а також стінок кровоносних судин.

Поширення і потреба вітаміну D. Вітаміни групи D найчастіше зустрічаються в продуктах тваринного походження. Особливо високий вміст вітаміну D₃ в жирі печінки морських і прісноводних риб, ікрі, молоці та молочних продуктах, маслі, жовтку яйця. Добрим джерелом вітаміну D є дріжджі, в яких міститься ергостерин, що при дії ультрафіолетового випромінювання перетворюється на вітамін D. Добова потреба у вітаміні D залежить від віку, фізіологічного стану організму та умов навколишнього середовища.