Характеристика індикану, як небілкової азотистої речовини

Індікан – продукт обміну амінокислот. Утворюється при руйнуванні індола бактеріями. Міститься в сечі людини. Індікан утворюється бактеріями мікрофлори кишечника. Він є калієвою або натрієвою сіллю індоксилсірчаної кислоти, що утворюється в печінці при знешкодженні індола. Подібно іншим отруйним речовинам, індол з'являється у кишечнику при гнитті білків. Так, з ароматичної амінокислоти тирозина синтезується фенол і крезол, з триптофана – індол і скатол. Всмоктуючись в кров, вони потрапляють в печінку, де знешкоджуються шляхом з'єднання з глюкуроновою кислотою. При цьому з індола утворюються індоксилсірчана і індоксилглюкуронова кислоти.

Рис.6. Хімічна формула індикану

Методи визначення. В практичних лабораторіях частіше застосовують якісне виявлення індикану в сечі. Найпоширенішою є проба Обермейера, заснована на утворенні синє і червоне індиго. Серед інших досліджень застосовують проби тимолом. Проба Обермайера: індикан, перетворюють в індоксил, в результаті окислення якого утворюється синє індиго і червоне індиго. Якщо шар хлороформу забарвлюється в синій або червоний колір, проба позитивна. Норма. Індикан міститься в сечі в незначній кількості і не виявляється якісними пробами. За наявності солей йоду в сечі утворюється червоно-фіолетове забарвлення хлороформу, яке зникає після надбавки розчину тіосульфату натрію.

Клініко-діагностичне значення вмісту індикану в сироватці крові і сечі. Дослідження індикану виявляється вельми корисним у хворих з початковими стадіями розвитку ниркової недостатності, коли рівень залишкового азоту ще може бути і не збільшеним. Вважають, що індиканемія є більш чутливою реакцією з метою встановлення недостатності нирок, ніж азотемія, оскільки в певній стадії хвороби нирки перестають пропускати більш крупні молекули індикану і останній нагромаджується в крові; молекули ж сечовини, навпаки, в цій стадії хвороби легко проходять через нирки і в крові можуть не затримуватися. От чому дослідження індикану в крові має самостійне діагностичне значення і повинне проводитися паралельно з визначенням залишкового азоту при підозрі на недостатність функції нирок у хворих. Індиканемія спостерігається в більшості випадків гломерулонефриту. Вміст індикану зростає частіше за все при хронічних нефропатіях. При гострих нефропатіях, що супроводяться недостатністю нирок, кількість індикану в крові підвищується мало. Велика кількість індикану при низькому змісті залишкового азоту або сечовини указує на набагато велику недостатність нирок, ніж високий рівень сечовини або залишкового азоту при невеликій кількості індикану. В значній мірі виражена індиканемія при явищах абсолютної недостатності нирок, що ведуть до розвитку азотемії (уремії).

Збільшення концентрації індикану в сироватці крові може спостерігатися при завороті кишок, ущемленій грижі і різних інших видах кишкової непрохідності, коли створюються умови для активізації процесів гниття в кишечнику, а також при посиленому розкладанні білків в організмі (пухлини, абсцеси і інші захворювання).