- •Міністерство освіти і науки україни херсонський національний технічний університет Кафедра фізичної та неорганічної хімії
- •Конспект лекцій
- •Лекція № 1. Вступ
- •Предмет вивчення клінічної біохімії. Розділи дисципліни
- •Розділи сучасної біохімії
- •Аналітичні параметри
- •Контроль якості біохімічних досліджень
- •Матеріали заводського виробництва:
- •Контроль на відтворювання ділиться на 4 етапи:
- •3S похибки
- •Лекція 2. Фізико-хімічні методи аналізу, які застосовують в медицині
- •Оптичні методи аналізу
- •Правила проведення фотометрії та розрахунок результатів досліджень
- •Лекція № 3. Обмін речовин. Обмін білків
- •Властивості білків
- •Розміри білкових молекул
- •Класифікація білків
- •Прості білки
- •Складні білки
- •Структура білків
- •Біологічна роль білків
- •Травлення білків в шлунково-кишковому тракті (шкт)
- •Небілкові азотисті компоненти крові
- •Характеристика сечовини як азотистої небілкової речовини
- •Клінічне значення визначення сечовини. Показник u.R.- urea ratio.
- •Креатин і креатинін
- •Характеристика індикану, як небілкової азотистої речовини
- •Поліпептиди і амінокислоти
- •Лекція 4. Білки плазми крові. Методи дослідження білків План
- •Загальна характеристика методів дослідження білків. Традиційні методи виділення й очищення білків
- •Лекція 5. Ферменти. Обмін вуглеводів
- •2. Клінічна ферментологія.
- •Характеристика ферментів як біологічних каталізаторів
- •Властивості й будова ферментів
- •Механізм ферментативного каталізу
- •Класифікація ферментів
- •Метаболізм ферментів
- •Одиниці позначення активності ферментів
- •Клінічна ферментологія
- •Основні напрямки клінічної ферментології
- •Обмін вуглеводів
- •Лекція 6. Обмін вуглеводів та ліпідів
- •Патологія обміну вуглеводів
- •Тести толерантності до глюкози (ттг)
- •Лекція 7. Водно-солевий обмін
- •Обмін води й мінеральних речовин у нормі й патології
- •Мінеральний обмін
- •Лекція 8. Вітаміни. Біологічне окиснення. Сеча
- •Жиророзчинні вітаміни
- •Сутність біологічного окислювання.
- •Фізико-хімічні властивості сечі
- •Хімічне дослідження
- •Патологічні процеси
- •Лекція 9. Рідини внутрішнього середовища організму. Гормони. Обмін речовин у нервовій тканині
- •Обмін речовин у нервовій тканині
- •Література
Характеристика індикану, як небілкової азотистої речовини
Індікан – продукт обміну амінокислот. Утворюється при руйнуванні індола бактеріями. Міститься в сечі людини. Індікан утворюється бактеріями мікрофлори кишечника. Він є калієвою або натрієвою сіллю індоксилсірчаної кислоти, що утворюється в печінці при знешкодженні індола. Подібно іншим отруйним речовинам, індол з'являється у кишечнику при гнитті білків. Так, з ароматичної амінокислоти тирозина синтезується фенол і крезол, з триптофана – індол і скатол. Всмоктуючись в кров, вони потрапляють в печінку, де знешкоджуються шляхом з'єднання з глюкуроновою кислотою. При цьому з індола утворюються індоксилсірчана і індоксилглюкуронова кислоти.
Рис.6. Хімічна формула індикану
Методи визначення. В практичних лабораторіях частіше застосовують якісне виявлення індикану в сечі. Найпоширенішою є проба Обермейера, заснована на утворенні синє і червоне індиго. Серед інших досліджень застосовують проби тимолом. Проба Обермайера: індикан, перетворюють в індоксил, в результаті окислення якого утворюється синє індиго і червоне індиго. Якщо шар хлороформу забарвлюється в синій або червоний колір, проба позитивна. Норма. Індикан міститься в сечі в незначній кількості і не виявляється якісними пробами. За наявності солей йоду в сечі утворюється червоно-фіолетове забарвлення хлороформу, яке зникає після надбавки розчину тіосульфату натрію.
Клініко-діагностичне значення вмісту індикану в сироватці крові і сечі. Дослідження індикану виявляється вельми корисним у хворих з початковими стадіями розвитку ниркової недостатності, коли рівень залишкового азоту ще може бути і не збільшеним. Вважають, що індиканемія є більш чутливою реакцією з метою встановлення недостатності нирок, ніж азотемія, оскільки в певній стадії хвороби нирки перестають пропускати більш крупні молекули індикану і останній нагромаджується в крові; молекули ж сечовини, навпаки, в цій стадії хвороби легко проходять через нирки і в крові можуть не затримуватися. От чому дослідження індикану в крові має самостійне діагностичне значення і повинне проводитися паралельно з визначенням залишкового азоту при підозрі на недостатність функції нирок у хворих. Індиканемія спостерігається в більшості випадків гломерулонефриту. Вміст індикану зростає частіше за все при хронічних нефропатіях. При гострих нефропатіях, що супроводяться недостатністю нирок, кількість індикану в крові підвищується мало. Велика кількість індикану при низькому змісті залишкового азоту або сечовини указує на набагато велику недостатність нирок, ніж високий рівень сечовини або залишкового азоту при невеликій кількості індикану. В значній мірі виражена індиканемія при явищах абсолютної недостатності нирок, що ведуть до розвитку азотемії (уремії).
Збільшення концентрації індикану в сироватці крові може спостерігатися при завороті кишок, ущемленій грижі і різних інших видах кишкової непрохідності, коли створюються умови для активізації процесів гниття в кишечнику, а також при посиленому розкладанні білків в організмі (пухлини, абсцеси і інші захворювання).