Розділи сучасної біохімії

Статична біохімія займається дослідженням хімічного складу організмів. При цьому в поняття хімічного складу включають як якісний склад (будова з'єднань), так і кількісний їхній зміст у тих або інших біологічних об'єктах. Динамічна біохімія вивчає перетворення хімічних сполук і взаємозалежних з ними перетворень енергії в процесі життєдіяльності органічних форм. Функціональна біохімія з'ясовує зв'язки між будовою хімічної сполуці й процесами їхньої видозміни з одного боку, і функцією субклітинних часток спеціалізованих клітин, тканин або органів, що включають у свій склад згадані речовини, – з іншої.

Розподіл це значною мірою умовно. Практично в ході біохімічних досліджень всі три розділи тісно переплітаються один з одним: адже в живому організмі склад і будова речовин невіддільні від їхніх перетворень, так само як і від функцій тих структур, органів і тканин, у яких ці речовини перебувають.

Залежно від об'єкта або напрямку досліджень сучасна біохімія розпадається на кілька самостійних розділів.

– Загальна біохімія розглядає закономірності будови, змісти й перетворення в процесі життєдіяльності організмів хімічних сполук, загальних для живої матерії в цілому.

– Біоорганічна хімія з'ясовує фізико-хімічні основи функціонування найважливіших систем живої клітки, використовуючи ідеї, методи й прийоми хімії, включаючи структурний і стереохімічний аналіз, частковий і повний синтез природних з'єднань й їхніх аналогів, розробку препаративних і технологічних методів одержання природних речовин й їхньої хімічної модифікації в безпосередньому зв'язку з біологічною функцією цих з'єднань.

– Біонеорганічна хімія досліджує структуру й функціональну активність комплексів неорганічних іонів з органічними молекулами (лігандами), їхня участь у процесах життєдіяльності аж до вивчення можливості використати координаційні з'єднання як моделі біологічних систем.

– Біохімія тварин вивчає склад тваринних організмів і перетворення в них речовин й енергії.

– Біохімія рослин досліджує склад рослинних організмів і перетворень у них речовин й енергії.

– Біохімія мікроорганізмів з'ясовує ті ж питання, що й два попередніх роздягнула біохімії, але об'єктом дослідження є мікроорганізми.

– Медична біохімія досліджує склад і перетворення речовин й енергії в організмі людини в нормі й патології.

– Ветеринарна біохімія вивчає ті ж питання у тварин. Технічна біохімія з'ясовує склад найважливіших харчових продуктів, вивчає перетворення, що відбуваються при їхньому виробництві й зберіганні, а також розробляє способи застосування біохімічних процесів у промисловості.

– Порівняльна біохімія зіставляє склад і шляхи видозміни речовин в організмів різних систематичних груп, у тому числі в еволюційному аспекті (еволюційна біохімія).

– Радіаційна біохімія вивчає зміну складу й обміну речовин в організмі при дії на нього іонізуючих випромінювань і розробляє методи біохімічного захисту від радіації.

– Квантова біохімія зіставляє, властивості, функції й шляхи перетворення в організмі з'єднань, що мають біологічне значення, з їхніми електронними характеристиками, отриманими за допомогою квантово-хімічних розрахунків.

– Космічна біохімія займається дослідженням біохімічних проблем, пов'язаних з освоєнням людством космічного простору.

Властивості живої матерії:

1. Обмін речовин і енергії (безупинний процес метаболізму).

2. Подразливість – здатність реагувати на зовнішні впливи, змінюючи хід реакції обміну речовин, і таким чином пристосовуватися до змін зовнішнього середовища.

3. Здатність до розмноження і передачі спадкових характерних ознак будови і обміну речовин.

4. Упорядкованість перебігу біохімічних процесів, які пов’язані з особливостями біологічних структур.

Клінічна біохімія – медична наукова дисципліна, яка у комплексі з іншими медичними дисциплінами приймає участь у постановці діагнозу захворювання.

Діагноз – медичне заключення о патологічному стані здоров’я обстежуваного, яке виражене в термінах, які передбачені прийнятою класифікацією і номенклатурою захворювань.

Етапи встановлення діагнозу:

1. Виявлення змін у стані хворого.

2. Трактування цих змін (фізіологічні чи патологічні).

3. Формування діагностичних припущень (попередній діагноз).

4. Підтвердження діагнозу.

Об’єктивні методи вивчення організму:

1. Метод виявлення і вивчення структур тканин і органів у відношенні з іншими (Рентгенологічні, рентгеноконтрастні, УЗІ) – метод структурної діагностики.

2. Методи вивчення функціонування органів і систем за їхніми проявами (за електричними, звуковими) – функціональна діагностика.

3. Методи виявлення змін хімічного та кліткового складу біорідин організму – лабораторна діагностика.

Клініко-діагностична лабораторія (КДЛ) вивчає:

1. Звичайні хімічні компоненти, які мають діагностичне значення.

2. Звичайні клітини і клітинні утворення.

3. Незвичайні ендогенні компоненти.

4. Екзогенні компоненти – токсини.

5. Екзогенні одно- і багатокліткові організми (віруси, гриби, бактерії).

Елементи лабораторної діагностики

1. Структурні характеристики: форма клітин, наявність хімічних компонентів.

2. Кількісні характеристики: концентрація хімічних компонентів, їх кількість…

3. Функціональні характеристики: (цикли розвитку і визрівання клітин).

Розділи клінічної біохімії:

1. Клінічна ензимологія – наука о ферментах.

2. Клінічна гормонологія вивчає дію гормонів.

3. Клінічна нейрохімія вивчає дію медіаторів нервових центрів.

4. Клінічна вітамінологія вивчає дію вітамінів.

5. Клінічна хімія тканинних регуляторів.

КДЛ існують загального типу і спеціалізовані.

Можливості й обмеження клінічної аналітики

За своїми аналітичними якостями методи поділяють:

1. рутинні – проводяться в КДЛ загального типу, вони доступні, мають достатню точність і правильність;

2. референтні потрібні для перевірки рутинних методів і контрольних матеріалів, мають більш високу точність;

3. дефінітивні або остаточні мають найбільш високу точність, застосовують для перевірки референтних лабораторій, контрольних матеріалів і наборів.