Властивості рецепторів:

1. Специфічність (модальність). Око сприймає подразники, до сприйняття яких вони пристосовані (адекватні) при силі - палички при впливі на них одного кванта, а колбочки – 5 – 7 квантів. Сила неадекватних подразників повинна бути на 10⁹ – 10¹⁰ порядків вище.

2. Чутливість. Для кожного аналізатора є свій поріг відчуття. Наприклад, для зорового рецептора сила порогового подразника 10^-17 – 10^-18Вт, а для тактильних рецепторів мінімальна сила механічного подразника – 10^-4 Вт.

3. Адаптація – звикання (пристосування) до визначених подразників.

4. Сенсибілізація – підвищення збудливості під впливом багаторазових подразників.

5. Контрастність – одно і теж відчуття може бути різної інтенсивності за зміни відповідних умов. Так, відчуття слабкого звуку значно сильніше за повної тиші.

6. Відтворення послідовних образів. Ця властивість виявляється в тому, .що відповідні образи, звуки та інші відчуття продовжуються після припинення дії подразника. Тобто переривисті подразнення трансформуються в неперервне відчуття.

Аналізатори складаються із трьох частин:

1. Рецептор. В усіх аналізаторах відбувається утворення рецепторного потенціалу і кодування інформації, тобто перетворення у визначену систему сигналів. Сигнал може бути, може не бути (закон «усе чи нічого») отже, передача ведеться за допомогою бінарного коду. Сила подразника перетворюється в частоту нервових імпульсів.

2. Нерв (провідна частина) – інформаційний канал. Пропускна можливість такого каналу визначається максимальною кількістю інформації, що може передаватися по ньому за одиницю часу. Максимальна швидкість передачі інформації – 120 м/с, мінімальна – 1– 2 м/с.

3. Мозкова частина аналізатора (сенсорної системи). Центри, які розташовані у різних відділах головного мозку, забезпечують аналіз всієї інформації, яка надходить від рецепторів.

Для швидкої і своєчасної реєстрації зовнішніх факторів у риб є набір функціонально різноманітних органів сприйняття, знання про які в останні десятиліття істотно поповнені. Крім традиційно відомих органів чуття (зору, слуху, нюху, смаку і дотику), у риб є термо-, баро-, і електрорецепція.

Сенсорні системи шкіри

У шкірі розташовується цілий ряд рецепторних утворень, що реагують на больові, температурні і механічні подразники. У хрящових риб це прості нервові закінчення, а у костистих з'являються і складні неінкапсульовані рецептори. Вільні нервові закінчення є полімодальними рецепторами, що реагують на больові, температурні і механічні подразники.

Рецептори системи больової чутливості локалізовані по всій поверхні тіла, а найбільш щільно вони розташовані на плавцях. Ці структури частіше інших піддаються больовим впливам при агресії. Больова чутливість риб має індивідуальну варіабельність за амплітудою і характером відповідей, залежить від фізіологічного стану риб і сезону року. Виявлено, що в риб є різноманітні за своїми механізмами антибольові ендогенні системи.

Сенсорна система дотику

Дотик як контактний орган сприйняття найбільш розвинений у придонних видів і мешканців каламутних вод, а також у тих риб, які активні ніччю. На близьких відстанях, що вимірюються сантиметрами, риби за допомогою дотику спроможні пеленгувати джерело коливань, якщо розмір зсуву часток води досягає декількох міліметрів.