39. Аналіз праці і.Ф. Гербарта «Загальна педагогіка, що виводиться з мети виховання».

Педагогіку розумів як науку про мистецтво виховання, що вміє зміцнювати і відстоювати існуючий лад. Мета виховання - формування доброчесної людини, що вміє пристосуватися до існуючим відносинам, поважаючого встановлений правопорядок. Мета виховання досягається розвитком багатосторонності інтересів і створення на цій базі цілісного морального характеру, керованого 5 моральними ідеями: внутрішньої свободи, досконалості, прихильності, права, справедливості. Завдання морального виховання: 1. Утримувати вихованця; 2. Визначати вихованця; 3. Встановлювати чіткі правила поведінки; 4. Не давати підстави для того, щоб вихованець засумнівався в істині; 5. Хвилювати душу дитини схваленням і осудженням. У Гербарта відсутній трудове виховання - прагнув виховати мислителя, а не діяча. Приділяв велику увагу релігійному вихованню. Релігійний інтерес у дітей треба порушувати якомога раніше і постійно розвивати. Релігія вимагає почуття смирення і необхідна як стримуючий початок.

Ввів у педагогіку поняття "виховує навчання". Виховує навчання не повинно відокремлювати повідомлення знань від пробудження розумової самодіяльності учня. Саме цим останнім властивістю, а не питанням про чистому знанні або про його користь визначається та точка зору, якої повинно триматися виховує навчання. Можна стверджувати, що саме Гербарт увів у педагогіку поняття "виховує навчання", ніж як би підбив підсумок тривалим пошукам педагогічної думки в цьому напрямку. Викладаючи свої думки про виховує навчанні, Гербарт намагався розвести логіку навчання з логікою виховання, виходячи з того, що викладання має вестися у двох напрямках: "увись", відкриваючи вихованцю "саме прекрасне і гідне", і в протилежному напрямку, аналізуючи дійсність з її "недоліками і потребами", щоб підготувати вихованця до зустрічі з ними. Можна стверджувати, таким чином, що розуміння Гербартом виховує навчання виходило з того, що специфічні за своїми функціями виховання і навчання взаємопов'язані і діалектично взаємодіють між собою.

При всіх недоліках односторонньо психологічного обгрунтування ідеї виховує навчання його безперечне достоїнство полягало в тому, що Гербарт прагнув розглядати щиросердечне життя як єдине ціле. Він виходив з того, що метод навчання повинен грунтуватися на психологічних засадах, так як весь розвиток особистості скоюється зсередини. Саме в цьому напрямку йшли всі його дидактичні пошуки. Є достатні підстави стверджувати, що пов'язана з ім'ям Гербарта досвідчена психологія та його ідеї виховує навчання з'явилися важливою віхою на шляху теоретичної розробки основ шкільного виховання і освіти в кінці XIX - початку XX в.

40. І.Ф. Гербарт про процес навчання.

На думку Гербарта, навчання має грунтуватися на багатосто­ронності інтересів, які спираються на досвід, котрий розуміється Гербартом як ознайомлення з навколишніми предметами і сто­сунками з людьми.

Процес навчання і, зокрема урок, за Гербартом, проходить 4 стадії, які називають формальними ступенями навчання:

1) Ясність (виразність) — це заглиблення в навчальний мате­ріал в стані спокою. В психологічному плані тут вимагається мо­білізація уваги учнів.

2) Асоціація — це заглиблення в учбовий матеріал в стані руху уявлень. Новий матеріал вступає у зв'язок з наявними уявленнями учнів, отриманими раніше на уроках. Так як учні не знають, що вийде в результаті пов'язування нового зі старим, Гербарт вважав, що в психологічному плані тут має місце чекання. В дидактичному плані — краще проводити бесіди, невимушені розмови з учнями.

3) Система — це усвідомлення навчального матеріалу в стані спокою душі. Характеризується зв'язним викладом нового матері­алу з виділенням основних положень, з виведенням правил і фор­мулювання законів. Психологічно цей ступінь відповідає, за Гер­бартом, «пошуку». В галузі дидактики — це формулювання вис­новків, правил, визначень.

4) Метод — це усвідомлення навчального матеріалу в стані руху душі, застосування отриманих знань на практиці. Психологіч­но цей ступінь вимагає дії, дидактично ж — це навчальні вправи, що вимагають від учнів широкого застосування отриманих знань.

Гербарт розробив теорію видів навчання: описового, аналітич­ного і синтетичного. Описова форма має обмежене застосування. Вона ставить своїм завданням виявити досвід дитини і доповнити його шляхом живої образної розповіді вчителя, що використовує при цьому наочні засоби. Аналітичне навчання своїм завданням має здійснюватись через розподіл навчального матеріалу на окре­мі його складові частини і ознаки, наданням уяві учнів певної системи. Синтетичне навчання є узагальненням учнями вже відо­мого їм навчального матеріалу, зведення його до певної системи.

Гербарт розробив принципи керування у шкільному закладі, яке має своїм завданням зовнішнє дисциплінування учнів, при­вчання їх до порядку. Дитина, на думку Гербарта, проявляє «дику пустотливість», що кидає її в різні сторони, вона має тенденцію порушувати встановлені в школі порядки. Для цього й потрібно приборкати дикість дитини, тобто керувати нею. В рамках принци­пу керування Гербарт рекомендує такі засоби керування: погроза, нагляд, накази и заборони, покарання (в тому числі і тілесні), уміння зацікавити дітей і заповнити їх час, авторитет і любов. Останній принцип, на думку Гербарта, виходить за межі керування.