- •5.Стилістика. Стилі і жанри мовлення.
- •6.Білінгвізм у політичному аспекті. Соціолінгвістична компетенція. Арго, жаргон, сленг.Країни з двома державними мовами: проблеми їх розв’язання.
- •7. Мовлення як форма суспільної поведінки людини. Ідентифікація особистості за мовленням.
- •8. Стратегічні і тактичні закони, прийоми вербального впливу на аудиторію.
- •VI. Закон ефективної комунікації.
- •11. Статус і становлення української мови як державної. Мовне законодавство в Україні.
- •12.Стилістична диференціація сучасної літературної української мови.
- •17. Складні випадки наголошування слів у професійному мовленні. Словесний та логічний наголос.
- •21. Використання власне українських та іншомовних слів у професійних текстах.
- •22. Лексика нейтральна і стилістично забарвлена у професійній діяльності політолога.
- •23. Вибір слова у професійному тексті. Синоніми, пароніми, антоніми, омоніми, багатозначні слова. Слова у переносному значенні.
- •24. Лексикографія. Основні типи лінгвістичних словників. Фахові словники. Роль словника.
- •25. Лексика з погляду вживаності. Загальновживані слова та діалектизми у текстах політичної тематики.
- •26. Терміни та професіоналізми у текстах політичної тематики.
- •46. Використання дієслівних форм (питання 47) та віддієслівних іменників у фаховому тексті.
- •47. Вживання дієслівних форм (дієприслівника, дієприкметника, інфінітива, особових форм, форм на –но, -то) у фаховому тексті.
- •48. Способи вираження прохання чи наказу. Дієвідмінювання у дійсному та наказовому способах.
- •50. Особливості використання службових частин мови у діловому мовленні. Правопис часток.
- •51. Особливості перекладу прийменникових конструкцій з російської мови на українську.
- •53. Синтаксичні та пунктуаційні норми української мови та їх застосування в практиці науковго та офіційно-ділового писемного мовлення.
- •55. Просте речення. Особливості вираження підмета та присудка у професійних текстах.
- •67. Службові листи
- •68. Заява, реквізити заяви
- •69. Характеристика, її реквізити
- •70. Автобіографія. Реквізити автобіографії
- •71. Резюме, його реквізити
- •72. Доручення, його реквізити
- •73. Доповідна і пояснювальна записки, їх реквізити
- •74. Розписка, її реквізити
- •75. Клопотання, його реквізити
24. Лексикографія. Основні типи лінгвістичних словників. Фахові словники. Роль словника.
Лексикографія - розділ мовознавства, що розробляє теорію укладання словників. Отже, предметом лексикографії є збирання слів тієї чи іншої мови, систематизація їх, опис словникового матеріалу. Залежно від призначення словники поділяються на два типи: енциклопедичні й лінгвістичні. Енциклопедичні словники подають стислу характеристику предметів, явищ, історичних подій, видатних політичних діячів, провідних вчених, діячів культури, різних понять, що позначаються тими чи іншими словами. Вони включають до реєстру здебільшого тільки іменники та іменникові словосполучення, не дають власне мовних ознак реєстрових слів, широко наводять власні назви.
В лінгвістичних словниках предметом пояснення є слово. Залежно від того, з якої точки зору воно розглядається, лінгвістичні словники бувають різних типів:
1. Тлумачні словники, в яких дається пояснення значень слів з точки зору їх вживання в сучасній мові.
2. Перекладні словники , в яких подається переклад слів з однієї мови на іншу. Бувають двомовними, чотиримовними та ін.
3. Термінологічні , в яких пояснюються терміни з тієї чи іншої галузі науки. Вони бувають одно- і двомовні, перекладні.
4. Етимологічні словники, в яких пояснюється походження, розвиток і первинне значення слова.
5. Орфографічний словник подає правильний правопис, правильний наголос і правильні граматичні форми вміщених у ньому слів.
6. Орфоепічні словники дають одночасно і властиву слову правильну вимову, і наголос.
7. Словники іншомовних слів , які пояснюють слова і терміни, засвоєні з інших мов.
8. Історичні словники , в яких подаються і пояснюються слова, що вживалися раніше.
9. Діалектологічні словники , в яких дається лексика, вживана в певній місцевості, на певній території.
10. Фразеологічні словники , в яких дається пояснення значень фразеологічних зворотів або подається їх переклад з однієї мови на іншу.
11. Синонімічні словники , в яких подаються синонімічні ряди, або гнізда, повнозначних слів даної мови
12. Частотні словники , в яких фіксується частота вживання слів і словоформ на підставі обстеження текстів або записаних уривків усного мовлення
13. Словники власних імен , в яких фіксуються вживані в даній мові власні імена
14. Обернені або зворотні словники , в яких слова розміщуються за алфавітом у зворотному порядку літер: не з початку слова, а з кінця.
15. Топонімічні словники , в яких описуються назви географічних об’єктів.
16. Словники мови окремих письменників , в яких подаються й пояснюються всі вживані в творах того чи іншого письменника слова.
Також існують ще і фахові словники, які використовуються в певній сфері суспільного життя. У своїй професійній діяльності політологи користуються політологічними словниками. Вони допомагають здобути глибокі знання у сфері політики, знайомлять з новими реаліями політичного буття держави, з надбанням світової науки та практики. Ці словники містять характеристику термінів і понять, необхідних для розуміння політичних процесів.
Отже, словники відіграють велику роль у сучасній культурі, у них відбиваються знання, накопичені суспільством протягом століть. Вони служать цілям опису і нормалізації мови, сприяють підвищенню правильності і виразності мови його носіїв. Словники виконують інформативну та нормативну функції: вони універсальні інформаційні джерела для розуміння того чи того явища та найпевніша консультація щодо мовних норм.