74. Розписка, її реквізити

Розписка — це документ, який підтверджує передачу й одержання грошей, матеріальних цінностей, документів тощо від установи чи приватної особи.  Відноситься до офіційно-особистих документів.

Розписки повинні містити такі реквізити:

1. Назва документа.  

2. Текст.   

3. Дата.   

4. Підпис.  

5. Засвідчення підпису (за необхідності).

Текст приватної розписки має містити такі відомості:

-  Прізвище, ім’я, по батькові (повністю) того, хто дає розписку й підтверджує отримання (за необхідності вказується назва документа, що підтверджує особу отримувача, та його вихідні дані).

-  Прізвище, ім’я, по батькові (повністю) того, кому дається розписка (за необхідності вказується назва документа, що підтверджує його особу, та його вихідні дані).

-  Чому конкретно дано розписку (вказуються точні найменування матеріальних цінностей, їх кількість і вартість – словами і цифрами);

-  Засвідчення підпису особи, яка дає розписку, за необхідності засвідчується посадовою особою установи, де вона працює, за місцем проживання чи нотаріальною конторою.

-  У тексті службової розписки вказуються посади осіб, повні назви установ, які вони представляють, на підставі якого розпорядчого документа передано й отримано матеріальні чи грошові цінності.

Розписка може бути приватного (особа отримує цінності від особи) і службового (особа – представник установи – отримує цінності від цієї або іншої установи) характеру.

Складають розписку в довільній формі на чистому аркуші паперу, здебільшого від руки або машинописним способом.

У розписці забороняється робити будь-які виправлення чи стирання. Всі вільні місця під текстом та підписом підкреслюють. Складають розписку в одному примірнику і зберігають нарівні з грошовими та цінними документами.

Іноді в розписці зазначають свідків, тобто осіб, у присутності яких її було написано. В такому разі ці особи засвідчують документ своїми підписами.

75. Клопотання, його реквізити

Подання (клопотання) — документ, що готує завідувач певного структурного підрозділу організації, підприємства, установи до вищої інстанції із певним проханням, клопотанням затвердити конкретне рішення чи взяти участь у вирішенні  певних питань.  Цей документ укладає офіційна особа, що його й засвідчує (підписує).

Подання оформляють на звичайному (рідше — гербовому) папері. Воно може мати рукописну або друковану форму. Підпис особи, що складає таке клопотання, не засвідчується, якщо документ має внутрішнє призначення. У разі подання  клопотання поза межі підприємства (установи), воно готується на бланкові.  Реквізити:  особа (інстанція), до якої звернений документ, назва виду документа (подання; клопотання); текст; підпис автора, дата. 

1. Вкажіть суд, до якого направлено і номер справи, в рамках якого заявлено клопотання.

2. Напишіть, від кого виходить клопотання, його процесуальне становище.

3. Вкажіть найменування та адреси інших учасників процесу.

4. Вкажіть реквізити клопотання: дату, номер.

5. Викладіть суть питання, для вирішення якого потрібно звернутися до суду.

6. Пошліться на норми процесуального кодексу, що передбачають можливість звернення з клопотанням щодо конкретного питання: призначення експертизи, відкладення судового засідання і пр.

7. До клопотання прикладіть обгрунтовують документи.

8. Підпишіть і прикладіть документ, що підтверджує повноваження особи на підписання.

Клопотання заявляються до закінчення дослідження матеріалів справи. Усі клопотання заносяться до протоколу судового засідання.