23. Вибір слова у професійному тексті. Синоніми, пароніми, антоніми, омоніми, багатозначні слова. Слова у переносному значенні.

При написанні професійних текстів дуже важливим є правильний, доречний вибір мовних одиниць, які б добре розкривали обрану тему, відповідали всім її параметрам. Проте якщо у автора обмежений запас лексики і він постійно повторює ті самі слова, вживає їх у невластивих контекстах і ситуаціях, то його тексти не вважатимуть цікавими, і мало хто надалі захоче їх читати. Ознака низької мовної культури — вживання тавтологічних словосполучень. При написанні професійних текстів необхідно дотримуватись таких вимог: послідовність і точність викладу фактів, чіткість, однозначність та лаконічність висловлювань, наявність усталених словесних формул (наприклад, з метою, у зв'язку, відповідно до, у порядку, згідно з та ін), вживання слів у прямому значенні, широке використання спеціальних термінів, дотримування прямого порядку слів у реченні тощо. Офіційно-діловий стиль за експресивним забарвленням називають холодним, нейтральним, оскільки він підкреслює ділові стосунки й не передає суб'єктивної оцінки того, що викладається.

Необхідно також зазначити, що і синоніми, пароніми, омоніми, антоніми та багатозначні слова досить часто використовуються у професійних текстах. Властивість слова мати багато значень називається багатозначністю. Багатозначність закладена в самій природі слова, що узагальнює певну ознаку, яка може бути властива також іншим предметам чи явищам. Як правило, найбільш багатозначними є слова, які здавна існують у мові. Від багатозначності треба чітко відмежовувати омонімію. Омоніми - це слова, однакові або подібні за звучанням, але різні за лексичним значенням. Наприклад, порох - пил і порох - вибухова речовина; чайка - птах і чайка — човен. Отже, омоніми мають однаковий звуковий склад, але зовсім різні за значенням, це різні слова, а не різні значення одного й того ж слова: стан - талія, стан - ситуація, обставини, стан - у техніці. Омоніми сучасної української літературної мови поділяються на дві групи: •повні (прості) •неповні (часткові). Повні омоніми - це такі слова, які зберігають однакове звучання в усіх граматичних формах: апарат (прилад) - апарат (установа); блок (механізм) - блок (об`єднання). До неповних, або часткових, омонімів належать такі, які частково збігаються звуковим складом у деяких формах слів, - це омоформи-  різні за значенням слова, однакове звучання яких зберігається лише в окремих граматичних формах: мати, поле (іменники) і мати, поле (дієслова). Слова, які однаково звучать, але пишуться по-різному, - це омофони: проте - про те. Омографи - це слова, які пишуться однаково, але мають різний наголос: замок - замок. 

Пароніми - це однокореневі слова, близькі за звучанням, але різні за значенням або які частково збігаються в значенні. Пароніми за характером смислових зв’язків поділяються на групи:• синонімічні (важкий - тяжкий);• антонімічні (еміграція - імміграція; адресат - адресант);• тематичні (абонент - абонемент; компанія - кампанія; пам’ятка - пам’ятник);• такі, що мають семантичну близькість (витрати - затрати; вирізнятися - відрізнятися). Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, приводить до помилок, зокрема до неправильного вживання одного слова замість іншого. Особливо уважно слід стежити за вживанням слів-паронімів і завжди звертатися до відповідних словників, щоб уточнити значення, правопис і вимову потрібного слова.

Антоніми - це слова з протилежним значенням. Антоніми утворюють пари на основі зіставлення і протиставлення, яке відбувається на одній семантичній площині: важкий - легкий, детальний - недетальний, корисний - шкідливий, мовчати - говорити, любов - ненависть. Найбільше антонімічних пар серед прикметників, прислівників, менше серед дієслів й іменників. Абстрактні іменники мають антоніми: залежність - незалежність, багатство - бідність. Іменники з конкретним значенням, числівники, більшість займенників і службових слів не мають антонімічних пар: наказ, рішення тощо.

Синонiми (від грец. “однойменний”) - слова, що мають спiльне, близьке або тотожнє значення, але вiдрiзняються вiдтiнками значень чи стилiстичними забарвленнями. Кiлька синонiмiв утворюють синонiмiчний ряд. Домiнанта - стрижневе слово, або опорне слово, що виражає найзагальнiшi значення й не має стилiстичних вiдтiнкiв. У діловій сфері, зазвичай, функціонують домінанти, оскільки вони є стилістично нейтральними і мають пряме значення. Синоніми можна поділити на такі групи: а) лексичні синоніми, що відрізняються смисловими відтінками: відомий - видатний, славетний, знаменитий; стислий - короткий, лаконічний; б) стилістичні синоніми, що відрізняються емоційно-експресивним забарвленням: говорити - мовити, промовляти, ректи, верзти, балакати, базікати, теревенити; в) абсолютні синоніми, які не мають відмінностей у значенні: століття – сторіччя, процент – відсоток.

Також потрібно зазначити про слова в переносному значенні, хоча вони дуже рідко вживаються в професійних текстах, так як суперечать вимогам щодо точності викладу фактів, чіткості, однозначності та лаконічності висловлювань. Метафора — переносне значення слова, будь-яке вживання слів у непрямому значенні.  Прийнято виділяти два основних види метафор. Перший — стерта метафора — це настільки загальноприйнята і часто вживане вираз, що його переносне значення не вловлюється. Наприклад, прийшла зима, ліг сніг, пішов дощ. Другий вид — різка метафора, коли зіставляють явно не зіставні поняття. Даний вид найбільш часто зустрічається в художній літературі і є характеристикою стилю письменника. Крім цих двох, є ще інші види метафор. Наприклад, метафора-формула, яка близька по вигляду до стертою метафори, але вона настільки стереотипними, що вжити фразу у прямому значенні вже проблематично, наприклад, колесо фортуни. Розгорнута метафора складається з великого текстового фрагмента, протягом якого розгортається її метафоричний сенс. У художній літературі й поезії дуже часто розгорнутої метафорою є цілий закінчений твір, вірш, притча, невелика розповідь.