1. Малі підприємста в економіці: економічні та соціальні аспекти

Мале підприємництво в Україні відіграє важливу роль у формуванні економіки країни. За офіційними даними, на початок 2023 року українські малі підприємства створюють більше 50% ВВП та понад 70% робочих місць. Значна кількість малих підприємств зосереджена в регіонах, що забезпечує зростання регіональної економіки та розвиток місцевих громад.

Однак, малому підприємництву в Україні ще багато чого потрібно досягти. Низький рівень конкурентоспроможності, недостатній рівень інноваційності та технологічності, а також недостатня підтримка з боку держави - це лише кілька з проблем, які необхідно вирішувати для підвищення ефективності малого підприємництва в Україні.

У світлі сучасних викликів, таких як криза COVID-19 та зміна клімату, мале підприємництво може відігравати важливу роль у вирішенні цих проблем. Наприклад, малі підприємства можуть стати локомотивами інновацій та технологічного розвитку, а також забезпечити розвиток громад та зменш ити рівень бідності та безробіття. Для досягнення цих цілей, необхідно забезпечити малим підприємствам необхідні умови для залучення інвестицій, розвитку інноваційних проектів, а також забезпечити доступ до сучасних технологій та мережі міжнародних партнерів.

Таким чином, мале підприємництво є важливим елементом економіки України, який має великий потенціал для подальшого розвитку та впливу на соціально-економічний розвиток країни в цілому. Проте, для досягнення цього потенціалу, необхідно забезпечити малим підприємствам необхідні умови для зростання та розвитку, зокрема шляхом спрощення законодавства, зниження податкових навантажень та забезпечення доступу до необхідних ресурсів.

В економічній теорії поняття «підприємництво» і «підприємець» появилися в XVIII в., в епоху капіталізму. Вчені-економісти епохи капіталізму надали перший систематичний науковий опис цих категорій. Так, родоначальником наукового поняття «підприємництво» був англійський економіст Р. Кантільон (1680–1730 рр.), який у своїй роботі «Досвід про природу торгівлі взагалі» (1725 р.) розглянув підприємництво як особливий вид діяльності, пов’язаний з елементами ризику. Згідно з Р. Кантильоном, підприємець є особливий суб’єкт, наділений властивостями передбачати, ризикувати, брати на себе всю повноту відпові- дальності за прийняті рішення [4, с. 26].

Кожна країна має своє визначення малого бізнесу, яке враховує особливості його становлення та розвитку, а також його роль у економіці. Для забезпечення ефективної державної політики розвитку малого підприємництва, встановлення стандартів щодо визначення малих підприємств є необхідним. Ці стандарти враховують різноманітність у кількості працівників та галузеву специфіку.

Існують два основні рівні визначення критеріїв розподілу підприємств на малі, середні та великі: міжнародний рівень і національний рівень. Наприклад, в Європейському Союзі використовується поділ малого підприємництва на середній бізнес, малий бізнес та мікропідприємства, залежно від чисельності працівників, річного обороту або річного балансу.

Міжнародна організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) запропонувала свою класифікацію підприємств за розміром. Згідно з нею, мікропідприємства мають від 1 до 19 працівників, малі підприємства - від 20 до 99 працівників, середні підприємства - від 100 до 499 працівників, а великі підприємства - 500 і більше працівників.

Таблиця 1.1

Критерії зарахування підприємств до категорії малих у країнах ЄС

Категорія компаній	Кількість співробітників	Річний оборот	Річний загальний баланс
Середні підприємства	<250	≤ € 50 м.	≤ € 43 млн.
Малі підприємства	<50	≤ € 10 м.	≤ € 10 м.
Мікропідприємства	<10	≤ € 2 м	≤ € 2 м

Відповідно до Господарського кодексу до суб’єктів малого

підприємництва зараховують підприємства, які наведені в табл. 1.2

Таблиця 1.2