5. Порівняльна характеристика японської та американської моделей менеджменту.

Теорія і практика менеджменту демонструє два чітко сформованих підходи в управлінні — японську та американську моделі менеджменту. При збігу загальних, стратегічних напрямів боротьби за лідерство існують і особливості в підходах провідних японських та американських компаній до того, як забезпечити свої переваги в економічному суперництві на світовому ринку. Принциповою відмінністю двох названих моделей менеджменту є те, що японська, побудована на колективізмі, а американська — на індивідуалізмі та конкуренції між людьми. Всі інші відмінності є похідними від неї

Критерії Японська модель Модель США: 1. Характер прийняття управлінських рішень :Прийняття рішень за принципом консенсусу ;Індивідуальний характер прийняття рішень 2. Відповідальність: Колективна ;Індивідуальна 3. Структура управління: Нестандартна, гнучка; Суворо формалізована 4. Характер контролю: Колективний; Індивідуальний контроль керівника 5. Організація контролю: М'який неформалізований контроль ;Чітко формалізована жорстка процедура контролю 6. Оцінка результатів діяльності керівника: Сповільнені оцінка роботи працівників і службове зростання; Швидка оцінка результату та прискорене просування по службі 7. Оцінка якостей керівним: Вміння здійснювати і координацію дій та контролювати; Професіоналізм та ініціатива 8. Спрямованість управління: Орієнтація управління на групу, підвищена увага до людини; Орієнтація управління на окрему особу, увага до людини як до виконавця 9. Оцінка результатів діяльності персоналу: Досягнення колективного результату; Досягнення індивідуального результату 10. Стосунки з підлеглими: Особисті неформальні стосунки; Формальні стосунки 11. Кар'єра :Просування по службі з врахуванням віку, вислуги років та лояльності до фірми; Ділова кар'єра зумовлюється особистими досягненнями 12. Підготовка керівників: Підготовка універсальних керівників; Підготовка вузькоспеціалізованих керівників 13. Оплата праці :Оплата праці за показниками роботи групи, стажем; Оплата праці за індивідуальними досягненнями 14. Термін зайнятості на фірмі: Довгострокова зайнятість керівника на фірмі, довічний найом; Зайнятість на контрактній,договірній основі, короткостроковий найом 15. Загальний принцип правління :"Знизу-догори" ;"Зверху-донизу" 16. Штатний розклад :Відсутність чітко визначених посад і завдань всередині організації ;Функціональна підпорядкованість і чіткі межі повноважень 17. Підвищення кваліфікації: Без відриву від виробництва (на робочому місці); Відокремлено, за спеціальними програмами підготовки

6. Адміністративна школа управління.

Погляд на організацію з точки зору широкої перспективи та прагнення визначити загальні характеристики і закономірності розвитку організацій стимулювали формування класичної школи в менеджменті (школи адміністративного управління). З її виникненням спеціалісти почали вивчати процеси вдосконалення управління на рівні організації в цілому.

Засновником школи вважається Анрі Файоль. А. Файоль розробив всі можливі операції, які зустрічаються на підприємствах, на шість груп:1. Технічні операції (виробництво, обробка);2. Комерційні операції (купівля, продаж);3. Фінансові операції (залучення засобів та розпорядження ними);4. Страхові операції (страхування та охорона майна і осіб);5. Облікові операції (бухгалтерія, статистика тощо);6. Адміністративні операції (передбачення, організація, розпорядництво, координація, контроль).А. Файоль підкреслював, що яким би не було підприємство, ці шість груп операцій, або суттєві функції, зустрічаються в ньому завжди. Саме Файоль був першим дослідником, який класифікував вивчення менеджменту, за його функціональними ознаками, і головним його внеском у теорію управління є розгляд останнього як універсального процесу, що складається з кількох взаємопов'язаних функцій. Наступне визначення управління дає А. Файоль: "Керувати — значить:* передбачати, тобто враховувати майбутнє і виробляти програму дій;* організовувати, тобто будувати подвійний — матеріальний і соціальний — організм підприємства;* розпоряджатися, тобто змусити персонал працювати добре;* координувати, тобто зв'язувати, об'єднувати, гармонізувати всі дії та всі зусилля;* контролювати, тобто піклуватися про те, щоб все здійснювалося згідно з встановленими правилами та даними розпорядженнями".

Наступним важливим внеском А. Файоля в теорію менеджменту є вироблення загальних принципів побудови структури організації. Однак, на думку А. Файоля, ці принципи повинні бути гнучкими і здатними пристосовуватися до будь-яких запитів, оскільки "в адміністративних засадах немає нічого негнучкого та абсолютного;

все в них є питанням міри. Майже ніколи не використовується один і той самий принцип в схожих умовах: потрібно враховувати різні та зміні обставини, відмінності та заміну людей та багато інших змінних елементів". Отже, для А. Файоля, джерелом ефективності системи управління є управлінські принципи, головним суб'єктом використання яких повинна бути адміністрація.

Послідовниками Файоля були Урвік, Муні, Рейлі, Слоун, Г'юлік.