17. Загальна характеристика та класифікація функцій менеджменту.

Функція менеджменту – види цілеспрямованої діяльності, що до керованого об’єкту зумовлені кооперацією і поділом праці серед управлінського персоналу. Існує 4 основні функції менеджменту (за Файолем): планування, організація, мотивація, контроль

Планування – розробка змісту та послідовності дій, направлених на досягнення запланованих цілей управління.

Основним принципами планування є : 1) повнота (охоплення всіх напрямків організаційної діяльності) 2) точність (кількісні та якісні показники дій) 3) економічність (окупність витрат на планування) 4) безперервність (зміни у просторі і часі) 5) гнучкість (керування залежно від ситуації) 6) масовість (залучення виконавців до розробки планів)

Основними методами планування є: 1) метод послідовного опису операцій 2) побудова графіків виконання (передбачені строки виконання та виконавці) 3) Сіткове планування (графічне зображення послуг та робіт) 4) Метод робочого календаря (планування на короткий період)

Організація – процес поділу, групування та координації робіт, видів діяльності і ресурсів для досягнення поставлених цілей. Реалізація функції організації здійснюється у процесі організаційної діяльності.

Мотивація у широкому розумінні – це процес спонукання працівників до діяльності для досягнення цілей організації. Із цього визначення можна зробити висновок, що ефективна реалізація функції мотивації потребує: - усвідомлення того, що спонукає працівника до праці; - розуміння того, як направити ці спонукання в русло досягнення цілей організації.

Сучасні моделі мотивації до праці поділяються на змістові та процесуальні. Змістовні ґрунтуються на внутрішніх мотивах людей, що змушують їх діяти так, а не навпаки. Процесуальні ґрунтуються на поведінці людей з урахуванням їх сприйняття та знання.

Контроль – це процес забезпечення досягнення цілей організації шляхом постійного спостереження за її діяльністю та усунення відхилень, які при цьому виникають. Контроль може бути спрямований як на окремий вид діяльності організації, так і на всю їх сукупність. В межах процесу контролю, можна виокремити три основні етапи: - вимірювання реальних процесів, що здійснюються в організації; - порівняння результатів реального виконання із заздалегідь встановленими стандартами; - реакція на порівняння (коригуючі дії). Існують різні ознаки класифікації систем контролю. Найбільш поширеною є класифікація контролю за критерієм часу здійснення контрольних операцій, тобто: 1) до. 2) впродовж здійснення трансформаційного процесу. 3)після.

17. Організаційні структури, принципи їхньої побудови.

Структура управління організацією", або "організаційна структура управління" - одне з ключових понять менеджменту, тісно зв'язане з метою, функціями, процесом управління, роботою менеджерів і розподілом між ними повноважень. В рамках цієї структури протікає весь управлінський процес, в якому беруть участь менеджери всіх рівнів, категорій і професійної спеціалізації. Під структурою управління розуміється упорядкована сукупність тривко взаємопов»язаних елементів, що забезпечують функціонування і розвиток організації як єдиного цілого.

Проектування та раціоналізація діючих організаційних структур управління можливі лише на чітко науковій методологічній основі, якою є система принципів формування організаційних структур управління: 1. Принцип єдності мети передбачає наявність чітко сформульованої мети або цілей фірми. 2. Принцип первинності функцій і вторинності структури: побудова організаційної структури повинна базуватися на виявленні складу та змісту функцій управління.. 3. Принцип функціональної замкнутості підрозділів апарату управ­ління: коло завдань для кожного структурного підрозділу повинно бути чітко орієнтоване на досягнення мети управління з відповідної функції. 4. Простота організаційної структури: чим простіше та чіткіше побу­дована структура управління, тим легше персоналові зрозуміти і пристосуватися до даної форми управління та активно брати участь у реалізації мети фірми. 5. Принцип єдності розпорядництва: працівник повинен отримувати накази лише від одного начальника. За словами А. Файоля, для сукупності операцій, що переслідують одну мету, повинні бути один керівник та одна програма. Це необхідна умова єдності дій, координації зусиль. 6. Визначення оптимальної норми керованості: кількість підлеглих, що підпорядковані одному керівникові, повинна бути обмеженою. Норма керо­ваності визначається характером роботи керівника та стосунками Керівників і підлеглих. 7. Встановлення оптимального співвідношення централізованих і де­централізованих форм управління: у всіх організаціях існує певний рівень децентралізації, оскільки абсолютна централізація практично неможлива. Рівень децентралізації регулюється рядом чинників (розміри компанії, масштаби проектів, однорідність робіт, філософія керівників стратегічного рівня та філософія підлеглих, функціональна сфера діяльності тощо). . Принцип зворотного зв’язку: завдяки цьому принципу забезпечується можливість здійснення постійного контролю за результатами функціонування системи та створюються умови для її коригування.

Перелічені принципи побудови організаційних структур управління підприємством взаємозв’язані та взаємозумовлені. Кожен з них має самостійне значення, але тільки спільне їх використання забезпечує комплексний, науковий характер проектування організаційних структур управління виробництвом.