- •Грошова та кредитна системи сша
- •1. Грошова система сша
- •4. Дванадцять федеральних резервних банків.
- •2.2. Комерційні банки.
- •2.3.Спеціальні банки та небанківські установи.
- •Грошова та кредитна системи Японії
- •1. Грошова система Японії
- •2. Кредитна система Японії
- •Цб Японії
- •55% Капіталу належить державі, 45% — приватним акціонерам (приватним особам, фінансовим інституціям, страховим компаніям тощо).
- •Грошова та кредитна системи великобританії
- •1. Грошова система Великобританії
- •2. Кредитна система Великобританії
- •Другий рівень банківської системи
- •Банк Англії
- •Грошова та кредитна системи Німеччини
- •Грошова система Німеччини
- •2. Кредитна система Німеччини.
- •Німецький федеральний банк – Бундесбанк;
- •Федеральна служба кредитного контролю ();
- •3.Німецький федеральний банк та грошово-кредитна політика
- •Грошова та кредитна системи Франції
- •1. Грошова система Франції
- •2. Кредитна система Франції
- •Банки другого рівня.
- •3. Банк Франції
- •Структура Банку Франції:
- •1) Для сучасної функціональної структури Банку Франції характерна централізація адміністративної влади в руках керуючого.
- •2) 2 Заступники керуючого.
- •Грошова та кредитна система Канади
- •Формування та розвиток грошової системи Канади
- •2. Кредитна система Канади
- •1. Банк Канади.
- •2. Асоціація канадських банкірів,
- •3. Комітет клірингових і інформаційних центрів
- •4. Приватні комерційні, або так звані чартерні банки
- •5. «Торговельні банки»
- •6. Ощадні банки
Грошова та кредитна системи Франції
1. Грошова система Франції
Франк було введено в обіг замість лівру. Офіційно грошовою одиницею він став з 1803 р.
У XIX ст. у Франції панував біметалізм. У 1865 р. Франція очолила Латинський монетний союз, валютне угруповання, до якого увійшли країни, що намагалися зберегти біметалізм за допомогою міжнародної угоди.
До Першої світової війни у Франції, існував золотий монометалізм у його класичній формі, який був упроваджений законом у 1873р.
У перші ж дні Першої світової війни золотий монометалізм зазнав краху. 5 серпня 1914 р. було прийнято закон про припинення Банком Франції розміну банкнот на золото. З фактичним скасуванням золотого стандарту в країні почалася інфляція, бо емісія нерозмінних на золото банкнот використовувалася для фінансування військових витрат держави.
в 1928 р. було проведено грошову реформу, внаслідок якої країна повернулася до золотого стандарту. Франція, так само як і Великобританія, унаслідок грошової форми перейшла до золотого стандарту у зливковій формі.
Спираючись на великі золоті резерви, Франція виступила ініціатором створення «золотого блоку» (1933—1936 рр.) з метою збереження золотого стандарту. До нього, крім Франції, увійшли Бельгія, Голландія, Швейцарія та Італія. Франції, на відміну від інших країн, вдалося під час світової економічної кризи 1929—1933 рр. зберегти золотозливковий стандарт. Це пояснюється тим, що криза охопила Францію пізніше за інші країни.
Франція вступила в Другу світову війну з помітно знеціненою валютою. У роки Другої світової війни франк знецінився набагато більше, ніж валюта інших розвинених капіталістичних країн.
До Другої світової війни франк був вільно конвертованою валютою, тобто вільно обмінювався на валюту інших країн. З початком війни всі країни запровадили валютні обмеження, франк став неконвертованою валютою.
Тимчасовий уряд Шарля де Голля провів грошову реформу в 1945 р. За період 1945—1958 рр. у Франції було проведено сім прихованих девальвацій.
Відносна валютна стабілізація настала у Франції в 1959—1967 рр. її об'єктивною основою було зростання виробництва на базі оновлення основного капіталу.
Щоб збільшити масштаб цін, уряд Франції у 1960 р. здійснив Деномінацію, тобто укрупнення масштабу цін у 100 разів. Новий Франк дорівнював 100 старим, він мав золотий вміст 0,18 г золота, Уповільнився темп зростання цін. Унаслідок цього валютні позиції Франції зміцнилися.
Але 60—70 роки стан французької економіки дещо погіршився. Криза охопила Францію у 1969 р. Були вжиті заходи кредитної рестрикції (облікову ставку Банку Франції підвищили з 6 до 8%, обмежили банківський та споживчий кредит), підвищені податки.
У 1973 р. Франція відмовилася від підтримки курсу франка до долара у межах офіційно встановлених точок коливань та перейшла до режиму вільно плаваючих курсів.
З 1979 р. Франція — член Європейської валютної системи, а з 1 січня 1999 вона увійшла до числа країн, які ввели спільну європейську валюту — євро — у безготівковий обіг.