2. Кредитна система Німеччини.

• У Німеччині у 90–х рр. налічувалося понад 4 тисяч кредитних установ. Німеччина входить в число країн світу з найбільш щільною мережею банківських філій.

• Репутація Німеччини як провідного банківського центру світу насамперед пов'язана із досконалістю банківського законодавст­ва. Закони, які регулюють банківську діяльність, поділяються на дві групи: загальні, тобто обов'язкові для кредитних установ на території всієї країни, та особливі — обмежені територією окре­мих федеральних земель.

• Особливістю німецької банківської системи є універсальність банківських установ незалежно від різниці у правових формах, відносинах власності, масштабу банків. Кожна з них виконує для своїх клієнтів усі можливі банківські операції, на відміну від кредитних установ США та Японії.

• Структура банківської системи Німеччини:

1. Німецький федеральний банк – Бундесбанк;

2. Федеральна служба кредитного контролю ();

3. Універсальні банки можна розділити на три основні групи:

* Близько 350 приватних банків (кредитні банки).

* Понад 700 публічно-правових ощадних кас і земельних банків (жироцентралей). Майже всі ощадні каси у ФРН є державними. Очолює систему ощадних кас та жироцентрів Німецький комуналь­ний банк.

* Близько 3 тисяч кооперативних банків з їх центральними банками, частка яких становить майже 20 відсотків ділових операцій всіх банків.

4) Спеціалізовані банки, які мають свої сфери діяльності.

*іпотечні банки, кредитні банки у галузі судноплавства, кредитні установи з спеціальними завданнями (створені переважно федеральним урядом;

*приватні ощадкаси для фінансування індивідуального житлового будівництва, банки для зберігання цінних паперів, банки, які надають поручительства .

• Хоч всі вони переслідують різні комерційні цілі, розподілу праці серед банківських установ, а також різниці у характері їх діяльності на грошовому ринку немає.

• Банки мають значний вплив на підприємства за рахунок участі в їх діяльності, банківських мандатів у наглядових радах цих підприємств та повноважень на право голосу.

• Німеччина має досить розвинуту страхову справу.

3.Німецький федеральний банк та грошово-кредитна політика

• Прусський банк - Рейхсбанку14 березня 1875 р.- Німецький федеральний банк (Дойче Бундесбанк) 1957 р.

• До складу Німецький федеральний банк входить 9 земельних банків в якості головних управлінь та 200 головних відділень і філій.

• Бундесбанк серед усіх центральних банків має найбільшу незалежність у проведенні грошово-кредитної політики. Бундесбанк не належить до орга­ну влади. Він не підпорядковується ні уряду, ні парламенту, а тільки закону про Бундесбанк. Його статутний фонд належить уряду, якому й перераховується отриманий банком прибуток. Проте за законодавством банк не зобов'язаний виконувати вказівки федерального уряду.

• З 1 січня 1999 р. Дойче Бундесбанк, передав значну частину своїх повнова­жень, особливо що стосується грошово-кредитної політики, спе­ціально створеному Європейському центральному банку, увійшовши до системи європейських центральних банків (ЄСЦБ).

• Із вступом Дойче Бундесбанку до ЄСЦБ Банк повністю відмовився від касового кредитування держав­них органів федерального рівня, надавши їм можливість вести свої бюджетні рахунки за вибором: або в системі центрального банку, або в приватних комерційних банках (до цього часу ра­хунки державних установ були лише в Дойче Бундесбанку).

• Грошово-кредитну і валютну політику банку визначає Рада центральних банків - вищий орган Бундесбанку.

• Вищим виконавчим органом Бундесбанку є Рада директорів.

• Фонд захисту депозитів Щорічні відрахування у фонд становлять 0.03 % від загального обсягу зобов'язань банку (за винятком міжбанківських кредитів).

• Регулювання контролю діяльності комерційних банків у ФРН має суттєві особливості:

1) федеральний банк має тільки один засіб прямого впливу на комерційні банки - мінімальні ставки резервування, а також такі непрямі засоби, як політика облікових процентних ставок, ломбардні кредити та операції на відкритому ринку.

2) Всі інші функції нагляду за діяльністю банківської системи виконує Федеральна служба кредитного контролю (ФСК), яка підпорядкована міністерству фінансів. ФСК видає дозволи на відкриття нових банків, встановлює обов'язкові вимоги для банківських установ, стежить за дотриманням ними законодавства.