4. Дванадцять федеральних резервних банків.

Зараз ФРС складається з 12 регіональних резервних банків, які функціонують як єдиний центральний банк. Кожен з них обслуговує свій округ, здійснюючи емісію банкнот та інші функції центральних банків для комерційних банків округу.

Федеральні резервні банки юридично не є державними інститутами, їх капітал належить банкам — членам ФРС. Федеральна резервна система на практиці функціонує як об'єдна­ний центральний банк, що контролюється Радою керуючих, і зокрема головою Ради керуючих. Проте ФРС як державна установа більш незалежна, ніж інші установи уряду США.

5. Комерційні банки (члени ФРС). (приблизно 40 % комерційних банків США).Членами ФРС є комерційні банки, але не всі. Але інші фінансові установи, які не є членами ФРС, мають виконувати її резервні вимоги.

У США склалась розгалужена система контролю та регулювання діяльності банків як на федеральному рівні, так і на рівні окремих штатів.

• Контроль за діяльністю банків здійснюють ФРС і Федеральна корпорація з страхування депозитів. Усі бан­ки — члени ФРС зобов'язані вступити до цієї корпорації, інші — за бажанням. Коли ФКСД починала свою діяльність у 1934 р., страхове відшкодування в разі банкрутства становило 2500 дол. США. З березня 1980 р. воно збільшилося та досягло 100 000 дол. США на одного вкладника.

• Контроль над ФРС та банками здійснює апарат Контролера грошового обігу.

2.2. Комерційні банки.

Ефективне функціонування банківської системи США забезпечують 1770 комерційних банків. Вони поділяються на національні банки та банки штатів, серед яких, у свою чергу, виділяють банки штатів-члени ФРС і банки штатів-нечлени ФРС. Приблизно 2/3 комерційних банків є банками штатів, тобто приватними банками, діючими відповідно до чартеру штату. Частина комерційних банків не є членами ФРС, але підлягають регулюванню на тих самих принципах, що і комерційні банки-члени ФРС. Вони одержують чартери від федерального уряду, тобто є національними банками.

2.3.Спеціальні банки та небанківські установи.

Формально не будучи частиною ФРС, їх діяльність значною мірою підлягає регулюванню ФРС, зокрема, це стосує­ться резервних вимог, і вони мають доступ до платіжних послуг Системи.

– інвестиційні бан­ки –Їх основні функції:емісійна; «андеррайтинг»; інвестиційна (дилерська); брокерська; консультації з фінансових питань.

– взаємно-ощадні та акціонерні ощадні банки проводять депозитну діяльність – приймають збереження населення та інвестують їх у різні активи.

– У США виділяється група спеціалізованих кредитно-фінансо­вих установ, які надають споживчі кредити. До них належать ін­вестиційні компанії або трести, фінансові компанії, кредитні спілки та позиково-ощадні асоціації. Останні це — кооперативні установи, які надають своїм членам позики на купівлю та будівництво житла.

– група установ, які надають кредити фермерам. Її основне завдання полягає в залученні фондів грошового ринку для розміщення їх у вигляді позик сільським товаровиробникам. СКФ була створена з ініціативи Конгресу США в 1916 р. для забезпе­чення сільського господарства надійним джерелом кредиту. На відміну від комерційних банків СКФ не має права брати депозити.

– Страхові компанії

– Пенсійні фонди. У 1974 р. Конгрес прийняв закон про гарантію доходів працівників, які вийшли на пенсію. Згідно з цим законом створено також Корпорацію з гарантування пенсійних виплат, яка страхує пенсійні виплати до 2250 дол. на місяць кожній особі, якщо система пенсійного забезпечення ком­панії збанкрутує внаслідок нестачі коштів або коли вона буде не­спроможна виконувати власні пенсійні зобов'язання.

– Фінансові компанії мобілізують кошти за допомогою випуску комерційних паперів або акцій та облігацій і використовують кошти від їх продажу для надання позик споживачам та бізнесу (беруть у позику великі суми, а надають позики у малих сумах).

– Взаємні фонди є фінансовими посередниками, які, об'єднуючи ресурси дрібних інвесторів і продаючи їм акції, використовують ці кошти на купівлю цінних паперів. Взаємні фонди інвестували виключ­но звичайні акції, але у 90-х роках XX ст. багато з них почали спеціа­лізуватися на боргових інструментах.