- •Грошова та кредитна системи сша
- •1. Грошова система сша
- •4. Дванадцять федеральних резервних банків.
- •2.2. Комерційні банки.
- •2.3.Спеціальні банки та небанківські установи.
- •Грошова та кредитна системи Японії
- •1. Грошова система Японії
- •2. Кредитна система Японії
- •Цб Японії
- •55% Капіталу належить державі, 45% — приватним акціонерам (приватним особам, фінансовим інституціям, страховим компаніям тощо).
- •Грошова та кредитна системи великобританії
- •1. Грошова система Великобританії
- •2. Кредитна система Великобританії
- •Другий рівень банківської системи
- •Банк Англії
- •Грошова та кредитна системи Німеччини
- •Грошова система Німеччини
- •2. Кредитна система Німеччини.
- •Німецький федеральний банк – Бундесбанк;
- •Федеральна служба кредитного контролю ();
- •3.Німецький федеральний банк та грошово-кредитна політика
- •Грошова та кредитна системи Франції
- •1. Грошова система Франції
- •2. Кредитна система Франції
- •Банки другого рівня.
- •3. Банк Франції
- •Структура Банку Франції:
- •1) Для сучасної функціональної структури Банку Франції характерна централізація адміністративної влади в руках керуючого.
- •2) 2 Заступники керуючого.
- •Грошова та кредитна система Канади
- •Формування та розвиток грошової системи Канади
- •2. Кредитна система Канади
- •1. Банк Канади.
- •2. Асоціація канадських банкірів,
- •3. Комітет клірингових і інформаційних центрів
- •4. Приватні комерційні, або так звані чартерні банки
- •5. «Торговельні банки»
- •6. Ощадні банки
Структура Банку Франції:
1) Для сучасної функціональної структури Банку Франції характерна централізація адміністративної влади в руках керуючого.
2) 2 Заступники керуючого.
3) Керівництво Банком Франції здійснює Генеральна рада,
4) Рада з грошової політики (входить до складу Генеральної ради), Розробляє напрямки грошової політики; визначає порядок проведення Банком Франції позичкових, облікових, заставних, валютних операцій, угод зі зворотним викупом, надання гарантій за даними видами операцій; установлює параметри політики обов'язкових резервів.
Організаційна структура Банку Франції складається з центральних підрозділів у Парижі і розгалуженої мережі філій (212) по всій країні.
Банк Франції виконує всі основні функції центрального банку, а в деяких випадках у певні періоди й окремі специфічні економічні функції. Так він виконує функції, яких не мають центральні банки інших країн:
- веде рахунки приватних осіб — поточні та за цінними паперами.
–на відміну від інших центральних банків, до 1945 р не брав активної участі у грошово-кредитному регулюванні.
– Банк Франції здійснював банкнотну емісію, безпосередньо кредитуючи торговельно-промислові операції, а не через комерційні банки.
– З 1991 р. органами законодавчої влади на Банк Франції покладено зобов'язання вести спеціальну картотеку — файл сумнівного погашення кредитів, що надані приватним особам.
У Франції діє розгорнута система банківського контролю, основними принципами організації якої є:
— подвійний нагляд за діяльністю банків — з боку Міністерства економіки та фінансів і Банку Франції;
— розроблення конкретних напрямків, правил і функцій контролю чотирма організаціями: Національною кредитною радою; Комітетом банківського регулювання, Комітетом кредитних установ і Банківською комісією;
— обов'язкова участь банків та інших кредитних установ у професійних об'єднаннях.
Основний вплив на монетарну сферу, ціни та економічне зростання Банк Франції здійснює через процентну політику.
Грошова та кредитна система Канади
Формування та розвиток грошової системи Канади
Грошова система Канади утворилася в історично короткий відрізок часу. Вона сформувалася до 1867 р. До утворення Канади як держави на її території існував грошовий обіг колоніального типу. В обігу як гроші використовувалися французькі, іспанські, португальські срібні монети, паперові банкноти, які надходили із країн-метрополій для виплати платні військовим і місцевий колоніальної адміністрації в обмеженій кількості:
У Франції спеціально для Канади з 1670 р. чеканилася срібна монета — соль, але її питома вага у внутрішньому обігу була невелика, частина торговельних операцій виконувалася шляхом прямого товарообміну.
Товарообмін на внутрішньому ринку існував з кількох причин, у тому числі через нерозвиненість доріг, вузькості й ізольованості локальних ринків і т.д. У корінного населення країни - індіанців і ескімосів переселенці з Європи, торговці вимінювали хутро, вироби зі шкіри й кістки на зброю й боєприпаси, алкогольні напої й ін.
Індіанці Канади як гроші використовували спеціальні пояси із черепашок - «вампуми».
Деякі торговельні фірми як гроші застосовували свої власні грошові сурогати «бони», щоб продавати індіанцям товари тільки у своїх крамницях.
В 1825 р. після переходу Великобританії до золотого монометалізму офіційною грошовою одиницею в Канаді став фунт стерлінгів.
Закон про грошовий обіг 1841 р. визнав платіжними коштами поряд з англійськими фунтами стерлінгів американські золоті й срібні долари й французькі срібні монети.
З 1870 р. у Канаді національною грошовою одиницею став канадський долар, у ній була закріплена десяткова система грошового обігу, золотий вміст канадського долара встановлювався на базі англійського фунта стерлінгів і прирівнявся до нього.
Знецінення банкнот і розмін їх на золото в роки Першої світової війни привели до законодавчого припинення їхнього розміну 1914 р. з метою збереження золотого запасу країни. Однак, повний крах золотого стандарту відбувся під час світової економічної кризи 30-х рр.
У 1935 р. створено Банк Канади, який був націоналізованим в 1938 р.
Між двома світовими війнами, а також після другої світової війни в Канаді спостерігалися спалахи інфляції, причинами яких з'явилися: війна в Кореї; сировинні й «інвестиційні» буми, що супроводжувалися припливом американського капіталу й розміщенням його в добувні галузі країни; збільшення експорту в США сировини й напівфабрикатів. На ріст цін різко вплинули військові видатки.
Інфляція загострилася у період з 1969 по 1975 р. оскільки монополії, які під різними приводами збільшували ціни й жорстко контролювали заробітну плату.
В 1994—1996 р. інфляційні процеси стабілізувалися, однак, економіка Канади балансувала на грані спаду. У цих умовах Банк Канади почав здійснювати серію послідовних знижень процентних ставок. У результаті їхній рівень по кредитах на фінансових ринках країни зменшився.
До 1970 р. обмінний курс канадського долара був жорстко прив'язаний до долара США. Нині канадський долар має «плаваючий», валютний курс.