Структура Банку Франції:

1) Для сучасної функціональної структури Банку Франції характерна централізація адміністративної влади в руках керую­чого.

2) 2 Заступники керуючого.

3) Керівництво Банком Франції здійснює Генеральна рада,

4) Рада з грошової політики (входить до скла­ду Генеральної ради), Розробляє напрямки грошової політики; визначає порядок проведення Банком Франції позичкових, облікових, заставних, валютних операцій, угод зі зворотним викупом, надання гарантій за даними видами операцій; установлює параметри політики обов'язкових резервів.

Організаційна структура Банку Франції складається з централь­них підрозділів у Парижі і розгалуженої мережі філій (212) по всій країні.

Банк Франції виконує всі основні функції центрального банку, а в деяких випадках у певні періоди й окремі специфічні еконо­мічні функції. Так він виконує функції, яких не мають центральні банки ін­ших країн:

- веде рахунки приватних осіб — поточні та за цінними паперами.

–на відміну від інших центральних банків, до 1945 р не брав активної участі у грошово-кредитному регулюванні.

– Банк Франції здійснював банкнотну емісію, безпосередньо кредитуючи торговельно-промислові операції, а не через комерційні банки.

– З 1991 р. органами законодавчої влади на Банк Франції покладено зобов'язання вести спеціальну картотеку — файл сумнівного погашення кредитів, що надані приватним особам.

У Франції діє розгорнута система банківського контролю, ос­новними принципами організації якої є:

— подвійний нагляд за діяльністю банків — з боку Міністерства економіки та фінансів і Банку Франції;

— розроблення конкретних напрямків, правил і функцій контролю чотирма організаціями: Національною кредитною радою; Комітетом банківського регулювання, Комітетом кредитних установ і Банківською комісією;

— обов'язкова участь банків та інших кредитних установ у професійних об'єднаннях.

Основний вплив на монетарну сферу, ціни та економічне зростан­ня Банк Франції здійснює через процентну політику.

Грошова та кредитна система Канади

1. Формування та розвиток грошової системи Канади

• Грошова система Канади утворилася в історично короткий відрізок часу. Вона сформувалася до 1867 р. До утворення Канади як держави на її території існував грошовий обіг колоніального типу. В обігу як гроші використовувалися французькі, іспанські, португальські срібні монети, паперові банкноти, які надходили із країн-метрополій для виплати платні військовим і місцевий колоніальної адміністрації в обмеженій кількості:

• У Франції спеціально для Канади з 1670 р. чеканилася срібна монета — соль, але її питома вага у внутрішньому обігу була невелика, частина торговельних операцій виконувалася шляхом прямого товарообміну.

• Товарообмін на внутрішньому ринку існував з кількох причин, у тому числі через нерозвиненість доріг, вузькості й ізольованості локальних ринків і т.д. У корінного населення країни - індіанців і ескімосів переселенці з Європи, торговці вимінювали хутро, вироби зі шкіри й кістки на зброю й боєприпаси, алкогольні напої й ін.

• Індіанці Канади як гроші використовували спеціальні пояси із черепашок - «вампуми».

• Деякі торговельні фірми як гроші застосовували свої власні грошові сурогати «бони», щоб продавати індіанцям товари тільки у своїх крамницях.

• В 1825 р. після переходу Великобританії до золотого монометалізму офіційною грошовою одиницею в Канаді став фунт стерлінгів.

• Закон про грошовий обіг 1841 р. визнав платіжними коштами поряд з англійськими фунтами стерлінгів американські золоті й срібні долари й французькі срібні монети.

• З 1870 р. у Канаді національною грошовою одиницею став канадський долар, у ній була закріплена десяткова система грошового обігу, золотий вміст канадського долара встановлювався на базі англійського фунта стерлінгів і прирівнявся до нього.

• Знецінення банкнот і розмін їх на золото в роки Першої світової війни привели до законодавчого припинення їхнього розміну 1914 р. з метою збереження золотого запасу країни. Однак, повний крах золотого стандарту відбувся під час світової економічної кризи 30-х рр.

• У 1935 р. створено Банк Канади, який був націоналізованим в 1938 р.

• Між двома світовими війнами, а також після другої світової війни в Канаді спостерігалися спалахи інфляції, причинами яких з'явилися: війна в Кореї; сировинні й «інвестиційні» буми, що супроводжувалися припливом американського капіталу й розміщенням його в добувні галузі країни; збільшення експорту в США сировини й напівфабрикатів. На ріст цін різко вплинули військові видатки.

• Інфляція загострилася у період з 1969 по 1975 р. оскільки монополії, які під різними приводами збільшували ціни й жорстко контролювали заробітну плату.

• В 1994—1996 р. інфляційні процеси стабілізувалися, однак, економіка Канади балансувала на грані спаду. У цих умовах Банк Канади почав здійснювати серію послідовних знижень процентних ставок. У результаті їхній рівень по кредитах на фінансових ринках країни зменшився.

• До 1970 р. обмінний курс канадського долара був жорстко прив'язаний до долара США. Нині канадський долар має «плаваючий», валютний курс.