Грошова та кредитна системи Японії

1. Грошова система Японії

• Національна грошова одиниця Японії — єна. Вона була вве­дена в 1870 р. У цей період існував біметалізм, карбувались золоті та срібні монети.

• У 1897 р. було встановлено золотий монометалізм.

• У період і після Першої світової війни грошова маса в обігу в Японії збільшилась, що супроводжу­валось посиленням інфляції і знеціненням єни.

• У зв'язку зі світовою економічною кризою 1929—1933 рр. і агресією Японії (захоплення Манчжурії, агресивні акції у Китаї, підготовка до Другої світової війни). У 1931 р. відбувається фактичний відхід Японії від золотого стандарту, а в 1933 р. вона оголошує про це офіційно.

• У післявоєнний період (ІІ світова) Банк Японії проводив політику перекредитування. На пільгових умовах він кредитував монополісти­чні банки, а ті, у свою чергу, надавали кредити іншим комерцій­ним корпораціям у розмірах, що перевищували суму їх депозитів.

• З кінця 70-х років скоротились випуски дер­жавних цінних паперів для фінансування бюджетного дефіциту. Але грошово-кредитна політика Банку Японії не могла стри­мати інфляційних процесів у країні. У 1945—1951 рр. інфляція була особливо високою.

• у 1952 р. відновлення економіки Японії було завершене. Саме з цього періоду уповільнюється інфляція, але довоєнна купівельна спроможність єни не була відновлена.

• У 70-ті роки інфляція посилюється. Це відбувається тому, що з 1965 р. знову стали використовувати державні позики для фінансу­вання видатків центрального бюджету. Внутрішні ціни на товари підвищувались у зв'язку з політикою монополій і зростанням цін на імпортне паливо, сировину і продовольство. Влада спрямувала свої зусилля на конт­роль за грошовою масою, за­вдяки чому інфляція була нормалізована у 1980-х рр. Стабілізації грошового обігу сприяли і структурна перебудова економіки в умовах НТР, зростання продуктивності праці, знижен­ня витрат на виробництво і вжиття заходів щодо стимулювання зо­внішньоекономічної експансії. Сюди ж можна віднести зниження цін на нафту й основні види сировини, що завозяться в країну через відсутність власної нафти і сировини. Значну роль у досягненні стабілізації відіграли і такі чинники, як фінансово-адміністративна реформа, котра супроводжувалась зменшенням емісії державних позик як засобу бюджетного фінансування, а також скорочення розмірів «перекредитування».

• У 1998—1999 рр. японський ринок переживав період спаду.

• єна використовується як міжнародний ре­зерв і платіжний засіб переважно в азіатському регіоні.

2. Кредитна система Японії

• Кредитна система Японії утворилась після незакінченої бур­жуазної революції 1868 р. Упродовж 30-ти років після прийняття в 1872 р. Закону про національні банки була створена переважна частина японських державних (спеціальних) та приватних банків.

• Вже до Першої світової війни одночасно зі збільшенням кількості банківських інститутів відбулося зосередження основної маси пози­кових капіталів у руках невеликої кількості банків.

• У 1942 р. посилився державний монополістичний контроль над господарством Японії. З цією метою створюється Національна фінансова контрольна асоціація. Їй підпорядковується уся діяльність кредитної си­стеми. Банки зобов'язуються вкладати в облігації державних війсь­кових позик не менш як 75% приросту депозитів.

• Після Другої світової війни кредитна система розвивається по лінії розширення кількості державних кредитних інститутів (засновано два спеціальні банки — Японський банк розвитку та Експортно-імпортний банк ).

• Після Другої світової війни вводиться державне страхування кредитів, що їх надавали експортерам японських товарів.

• Для японської банківської системи у післявоєнний період ха­рактерним було розмежування функцій різних банків за амери­канським прикладом, що пояснюється значним впливом на після­воєнний устрій кредитної системи Японії американських окупа­ційних властей. Банківською реформою 1998 р. передбачено пев­ну лібералізацію банківської діяльності.

• У кредитній системі Японії переважають приватні інституції. Державні банки і фінансові корпорації функціонують у тих галузях, кредитуванням яких приватні банки не заінтересовані, але розвиток яких необхідний з соціально-політичної точки зору.

• Для Японії характерні дві категорії комерційних банків: міські та регіональні. Міські банки мають розга­лужену мережу філій як у Японії, так і за кордоном. Регіональні банки - здебільшого дрібні та середні за масштабом операцій банки, які можуть відкривати філії тільки в тій префектурі, де розміщена їх головна контора.

• До початку 1990-х років функції різних категорій банків згід­но із законодавством були розмежовані. Нинішньою банківською реформою в Японії передбачено пе­вну лібералізацію банківської діяльності.

• Важливою ознакою японської економічної системи є наявність кейрецу, або промислової групи. Кожна кейрецу складається із стрижне­вої групи ФКІ (основа — міські банки та інші ФКІ), пов'язаної з гру­пою промислових фірм, багато з яких торгують між собою.

• Сучасна кредитна система Японії:

1) Центральний банк – Банк Японії. Він є верхнім рівнем кредитної системи, її головою. Банк Японії здійснює емісію грошей, грошово-кредитну політику, державно-монополістичне регулювання економіки та касове обслуговування Казни.

2) Приватні кредитно-фінансові установи (КФУ), котрі діляться на звичайні (комерційні) банки; спеціалізовані та інші КФУ, а також урядові КФУ.