Регіональна економіка_НМЕТАУ

В економічному та соціальному розвитку передгірної та гірської зон Прикарпатського економічного району винятково важливе значення належить лісовим ресурсам (49,6 %). Ліс має для району водорегулювальне, протиерозійне, рекреаційне, кліматичне й екологічне значення. У соціальному відношенні ліс, лісорозведення, лісорозробка, заготівля і переробка лісосировини, деревообробка є важливими об’єктами використання порівняно великої, а в гірських районах переважаючої частини робочої сили, що забезпечує зниження рівня безробіття.

Передгірна та гірська зони області мають сприятливі природнокліматичні умови та рекреаційні ресурси для відпочинку, туризму (в тому числі міжнародного) та лікування населення.

Карпатський район має високу середню густоту населення, показники якої перевищують середню густоту в країні (115 осіб на 1 км2). Населення розміщене нерівномірно. Найгустіше заселене Передкарпаття. В гірських районах густота населення різко зменшується. Кількість міського населення не перевищує сільського. Міських жителів більше тільки у Львівській області (понад 60%). Природний приріст населення в районі вищий від середнього в країні. На якісні соціально-демографічні характеристики трудових ресурсів суттєво впливає вікова структура, яка на 58 % складається з активної частини, на 23 – з пасивної та на 19 % – з потенційної частини. Тобто у загальній чисельності постійного сільського населення більше половини – особи працездатного віку, майже третина – старше працездатного віку. Характерною особливістю сучасного розвитку господарської системи району є експорт трудових ресурсів. Мають місце сезонна й вахтова міграція з межах України, Росії, Польщі, Чехії, Туреччини, Угорщини, Німеччини, Італії, Греції га інших країн. Не знаходячи роботу в районі, значна ластка трудових ресурсів вимушена шукати її за його межами.

Промисловість − провідна галузь господарського комплексу району. Тут розвинуті машинобудування і металообробка, хімічна, паливна, лісова і деревообробна, легка, харчова галузі, будівельна індустрія. Машинобудування і металообробка має своєрідну спеціалізацію і територіальну організацію. Переважає неметаломістке трудомістке машинобудування, що орієнтується на кваліфіковані кадри. Провідними галузями є автомобільна промисловість, приладобудування,

83

конвеєробудування, електротехнічна, радіотехнічна (телевізори) промисловість, інструментальна, виробництво верстатів і сільськогосподарських машин.

У районі добре розвинута хімічна промисловість, що орієнтується на поклади самородної сірки, калійної і кухонної солі, озокериту, нафти, природного газу, кам’яного вугілля.

Паливна промисловість району представлена газовою, нафтовою, вугільною і торфовою галузями. Видобуток газу й нафти здійснюється у Передкарпатті. У Львівській області видобувають вугілля і торф.

До лісової і деревообробної промисловості району входить понад 70 підприємств. Вони сформували потужний Карпатський лісовиробничий комплекс, що включає лісозаготівельну, деревообробну, целюлозно-паперову та лісохімічну галузі. Деревообробна промисловість найрозвинутіша в обласних центрах, целюлозно-паперова − в малих і середніх містах, лісохімія − в малих містах і селищах міського типу на Закарпатті.

Легка промисловість набула розвитку в усіх обласних центрах, а також у Коломиї, Мукачеві, Хусті, Тисмениці, Стрию. Галузь випускає тканини, трикотаж, швейні, панчішно-шкарпеткові та хутрові вироби, взуття. В Карпатському районі розвинуті народні промисли: ткацтво, килимарство, вишивання, гончарство, виготовлення виробів з дерева, лози.

Розвинута в районі також промисловість будівничих матеріалів. Потужна місцева сировинна база, а також потреби містобудування зумовили виробництво цементу, гіпсу, покрівельних і стінових матеріалів, залізобетонних виробів. Поширене тут і виготовлення будівельної кераміки і

Потужним є АПК Карпатського району. Відповідно до природних умов передгірної та гірської зон району сформована система ведення сільського господарства. Аграрне виробництво має багатогалузевий характер. Рослинництво представлене льонарством, кормовиробництвом, картоплярством, овочівництвом і, в менших обсягах, виробництвом зернових і буряківництвом. У тваринництві розвиваються вівчарство, скотарство та свинарство, які є основною галуззю сільського господарства. Різноманітні природні умови зумовлюють різну спеціалізацію сільськогосподарських і

84

переробних підприємств. У лісостеповій зоні розвинуті молочно-м’ясне скотарство і свинарство. Тут вирощують цукрові буряки, льон, зерно. У гірських районах переважають молочно-м’ясне скотарство, вівчарство, а також картоплярство і льонарство. Своєрідна сільськогосподарська спеціалізація Закарпаття: виноградарство, садівництво, тютюнництво, молочно-м’ясне скотарство і вівчарство. На базі цих галузей сільського господарства сформувалися м’ясна, цукрова, молочна, маслоробносироварна, борошномельно-круп’яна, хлібопекарська, кондитерська, виноробна, плодоовочева та інші виробництва харчової промисловості.

Карпатський район має густу мережу залізничних і автомобільних шляхів. Довжина залізничних магістралей загального користування становить 2898 км. Автомобільні шляхи з твердим покриттям мають довжину 18 тис. км. Найбільші транспортні вузли району − Львів, Чоп, Чернівці, Івано-Франківськ, Дрогобич, Самбір, Стрий. Львівський аеропорт має міжнародне значення.

Промисловими вузлами району є Львівський, Дрогобицький, Стрийський, Червоноградсько-Сокальський, Чернівецький, ІваноФранківський, Калусько-Долинський, Ужгород-Мукачівський. З Карпатського району вивозять автобуси та автонавантажувачі, автомобільні крани і інструменти, телевізори і конвеєрні лінії, сільськогосподарчі машини і обладнання для нафтової та газової промисловості, технологічне устаткування для легкої промисловості і різноманітні прилади, хутрові вироби, вино, фруктові та овочеві консерви, кондитерські вироби та мінеральні води, калійні добрива і сірку, вугілля, ліс, меблі тощо. Підприємства Карпатського району працюють на металі з Донбасу і Придніпров’я, з різних районів країни одержують комплектуючі деталі, мінеральні добрива, синтетичні волокна, шовкові, бавовняні і лляні тканини, сільськогосподарчі машини, автомобілі, технологічне обладнання для харчової промисловості, олію.

Однією з найголовніших проблем Карпатського району є низький рівень промислового розвитку його областей, крім Львівської. Незважаючи на те, що район межує з п’ятьма країнами Європи, у нього все ще недостатній рівень транскордонного співробітництва. Складна екологічна ситуація обмежує можливості розвитку рекреаційного господарства.

85

Перспективи рекреаційного розвитку, особливо об’єктів що знаходяться у гірській місцевості, визначають спосіб ведення сільськогосподарського виробництва. У зв’язку з реформуванням аграрних відносин забезпечення агропродукцією санаторіїв, будинків відпочинку, профілакторіїв, спортивних і туристичних закладів тощо здійснюється в основному приватними господарствами.

Закарпатська область має аграрно-індустріальну спеціалізацію господарства. За останні роки в господарстві області відбулися серйозні структурні зміни, які виражаються в збільшенні питомої ваги лісової, дерево обробної, целюлозно-паперової і харчової промисловості. Лісова, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість продукують заготовки з деревини, пиломатеріали, картон. Машинобудування і металообробка представлені виробництвом верстатів, гідравлічних пресів, виробів радіоелектронної промисловості. Легка промисловість спеціалізується на випуску швейних трикотажних виробів, шкіряного взуття. Основну частку промислового виробництва Закарпатської області забезпечує харчова промисловість. Крім традиційних підприємств з переробки молока, м’яса, виробництва хліба та інших продовольчих товарів, в області є декілька плодовоконсервних заводів, тютюнове виробництво і розвивається виноробство.

У сільськогосподарському виробництві зайнята третина населення Прикарпаття. В Закарпатській області функціонують 2 цукрозаводи, 14 підприємств з переробки молока, 3 м’ясопереробні комбінати, 3 спиртзаводи та 2 пивзаводи.

Промисловість є однією з провідних галузей економіки ІваноФранківської області. Протягом останніх років намітилася стійка тенденція зростання обсягів виробництва промислової продукції в хімічній та нафтохімічній промисловості, що зумовлено, насамперед, оптимальним завантаженням потужностей нафтохімічного комплексу ЗАТ «Лукор», де суттєво зросли обсяги випуску поліетилену, етилену, пропілену, бензолу та іншої продукції. Майже третина промислового виробництва в області припадає на нафтовий та нафтопереробний комплекс, а близько 15 % промислового виробництва складає частка Бурштинської ТЕС.

Львівська область – індустріально-аграрний район. Більше половини промислового виробництва області забезпечують харчова промисловість,

86

переробка сільськогосподарської продукції, машинобудування, виробництво та розподілення (транспортування) енергоносіїв. Харчопереробна галузь займає значну частку у промисловості області. Тут зосереджено понад 130 потужних підприємств та більше 1200 малих переробних цехів. Найбільший приріст виробництва спостерігається на підприємствах, що представляють пивоварну, спиртову лікеро-горілчану, молокопереробну, безалкогольну, жиро олійну та кондитерську галузі.

Чернівецька область відноситься до категорії індустріально-аграрних. Разом з традиційними галузями промисловості – легкою, харчовою, деревообробною — розвинуті хімічна, металообробна галузі, приладо- і машинобудування. Область дає 100 % загальноукраїнського виробництва нафтоапаратури (ТОВ «Чернівецький машинобудівний завод»), близько 15% панчішно-шкарпеткових виробів (АТ «Мальва»). Серед інших підприємств слід виділити: ПО «Чернівцілегмаш» (в’язальні автоматі і запасні частини для них), завод «Гравітон» (інтегральні схеми, товари складної побутової техніки), ВАТ «Кварц» (виробництво оптико-електронної техніки), ВАТ «Електронмаш» (засобі обчислювальної техніки) та АТ «Чернівецький хімзавод».

В області сформовано могутній інтелектуально-виробничий потенціал на підприємствах радіоелектроніки і приладобудування. Промисловий потенціал області формують понад 200 промислових підприємств, обсяг виробництва яких складає 0,4 % від промислового виробництва загалом по Україні.

У машинобудуванні провідні позиції займає виробництво нафтогазопереробного устаткування. У лісовій і деревообробній промисловості – виробництво пиломатеріалів, фанери, меблів; у промисловості будівельних матеріалів – виробництво цегли, толі, кераміки, залізобетонних конструкцій; у легкій промисловості – виробництво швейних і трикотажних виробів, бавовняних тканин; у харчовій промисловості – виробництво цукру, хлібобулочних виробів, спирту, соняшникової олії, м’яса, молока, плодоовочевих консервів.

87

3.3.8 Стан економіки і перспективи розвитку Чорноморського економічного району

Район розташований на півдні країни. Площа району − 88,2 тис. км2. Населення − 4,66 млн. осіб (табл. 3. 9). Чорноморський район охоплює територію Одеської, Херсонської, Миколаївської областей.

Район має зручне географічне розташування, бо розміщений на перетині державних і міжнародних шляхів Азово-Чорноморського басейну. Його приморське розташування сприяє розвиткові портового і рекреаційного господарств. На території Чорноморського району прокладено важливі залізничні, річкові та повітряні шляхи, що поєднують економічні райони України з багатьма іноземними державами.

Невеликі поклади бурого вугілля залягають в Єланецькому районі Миколаївської області та біля міст Рені і Болград на Одещині.

Таблиця 3.9 - Географічна та адміністративна характеристика Чорноморського економічного району [ 2 ]

Торф залягає в Херсонській та Миколаївській областях. На півдні Одеської області виявлено родовища нафти і газу. Перспективним щодо їхнього видобутку є також шельф Чорного моря. Чорноморський район добре забезпечений сировиною для будівельної індустрії – різноманітними вапняками, глинами, кварцовими пісками, мергелем, каоліном тощо. Будівельні матеріали поширені всюди, але найбільше їх зосереджено в Одеській області. Численні озера та лимани є цінними джерелами сировини для хімічної промисловості, оскільки у них зосереджено значні запаси солей

88

натрію, хлору, брому, йоду, магнію. У цих водоймах Чорноморського району наявні лікувальні ресурси – грязі, ропа. Найбагатші на них Куяльницький і Хаджибейський лимани Одеської області. Чималі запаси у районі і мінеральних джерел.

Незважаючи на те що через територію району протікають ріки Дунай, Дністер і Дніпро, водні ресурси його недостатні, тому необхідне зрошення полів. Природним багатством району є чорноземні ґрунти: на північному заході – опідзолені чорноземи, а на півночі степової зони – малогумусні чорноземи. Чорне й Азовське моря багаті на промислову рибу (кефаль, скумбрію, пеламіду, камбалу, осетрові, оселедці, бички), водорості та морепродукти.

Економічні можливості Чорноморського економічного району визначаються специфічними рисами господарства району, які надають йому конкурентні переваги. Сильними сторонами району є:

−вигідне географічне розташування. Територією району пролягають важливі транспортні магістралі, що поєднують країни Європи з південними районами Росії та країнами Кавказу і Закавказзя;

−розвинута транспортна інфраструктура. Наявність 6 видів

транспорту, морських портів (м. Херсон, м. Скадовськ), річкового порту (м. Херсон), міжнародної поромної переправи (м. Скадовськ) визначають суттєвий резерв інвестиційно-інноваційного розвитку. Район є значним транспортним центром;

−сприятливі природно-кліматичні умови визначають можливість розвитку рекреаційного та туристичного бізнесу. Район має унікальний природно-рекреаційний потенціал, що не повністю використовується. Рекреаційні ресурси області визначаються наявністю узбережжя Чорного й Азовського морів, історичних місць і пам’ятників, біосферного заповіднику світового значення Асканія-Нова, мисливських угідь тощо;

−наявність основних ланок народногосподарського комплексу. На тлі занепаду промисловості все більшу роль в економіці району відіграє сільське господарство. До особливостей сільського господарства Причорномор’я можна також віднести наявність поширеної меліоративної системи, потужності якої використовуються не повно і мають суттєвий резерв виробництва. Транспортні можливості району створюють сприятливі умови

89

для розвитку підприємств з переробки, зберігання, упаковки й розподілу сільськогосподарської продукції. Однак потужності переробних підприємств не відповідають обсягам сільськогосподарської продукції, що виробляється. Район має сприятливі умови для розвитку харчової промисловості та переробки сільськогосподарської продукції;

−наявність підприємств, які належать до високотехнологічних галузей промисловості. Потенціал розвитку промисловості району становлять підприємства галузей суднобудування, машинобудування тощо, їхня продукція має високий попит на внутрішньому та зовнішніх ринках;

−наявність значних науково-дослідних центрів дає змогу удосконалювати техніку та технології виробництва, забезпечувати висококваліфіковану розробку, експертизу та супроводження інноваційних проектів;

−розвинута зовнішньоекономічна діяльність підприємств району. Позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу, значне підвищення питомої ваги зовнішньоекономічної діяльності з країнами СНД, щорічне розширення кола країн-партнерів розкривають широкі можливості для активізації виробничої та інноваційно-інвестиційної діяльності.

Провідні галузі господарства Чорноморського економічного району – машинобудування і металообробка, харчова та легка галузі промисловості, курортно-туристичне господарство. Географічне розміщення району позначилося на спеціалізації машинобудування, провідним у якому є суднобудування. Суднобудівні заводи розміщені в Миколаєві і Херсоні. В портах знаходяться судноремонтні підприємства (Одеса, Іллічівськ, Ізмаїл, Кілія). До великих підприємств сільськогосподарського машинобудування належать Херсонський комбайновий завод, Одеський завод сільськогосподарських машин, завод у Первомайську Миколаївської області. Верстатобудування розвинуте в Одесі. У Миколаєві випускають дорожнобудівельні машини, піднімально-транспортне устаткування. Одеса є центром великого кранобудування. Підприємства електротехнічного машинобудування, що випускають прилади, електромотори та апаратуру, знаходяться в Херсоні, Новій Каховці, Первомайську, Одесі. Найбільше місто району є осередком виробництва кіноапаратури і поліграфічного машинобудування.

90

Паливно-енергетичний комплекс є основою промисловості. В електроенергетиці провідну роль відіграє Каховська ГЕС. Теплові електростанції споруджено у Херсоні, Одесі, Миколаєві. Працює Південноукраїнська АЕС у Миколаївській області (Південноукраїнськ). У районі діють два нафтопереробні заводи – в Одесі і Херсоні, які виробляють моторне і дизельне паливо, гас, бітум, мастила тощо.

Хімічна промисловість представлена виробництвами мінеральних добрив, лаків, фарб, сірчаної кислоти. Найбільшим центром є Одеса (суперфосфатний, хіміко-фармацевтичний та фарбовий заводи). В Одесі знаходиться сталеплавильний завод, а окремі ливарні цехи – на інших підприємствах Одеси, Херсона, Миколаєва. Целюлозно-паперова і деревообробна промисловість зосереджена в Цюрупинську та Ізмаїлі. Промисловість будівельних матеріалів розвинута недостатньо. Виробляють цемент (Миколаїв, Ольшанське), силікатні вироби (Миколаїв, Білгород-Дністровський), скло (Одеса, Херсон), керамзит і термозит (Одеса). В Одесі працює лінолеумний завод і комбінат покрівельних матеріалів.

Питома вага рослинництва в районі більша, ніж тваринництва. Провідну роль у ньому відіграє зернове виробництво. Основна зернова культура – озима пшениця, також має місце вирощування кукурудзи, ячменю, проса. Вирощують в районі також соняшник (30 % посівів у країні), а також цукрові буряки (у північній частині), сою, льон-кучерявець, рицину, тютюн, кунжут, гірчицю, арахіс, рижій, ефіроолійні й лікарські рослини.

УЧорномор’ї багато садів, виноградників, особливо в Одеській області. Вирощують кісточкові: абрикоси, вишні, черешні, сливи; зерняткові: яблуні, груші. Поширені овоче-баштанні культури: томати, баклажани, кабачки, огірки, перець, дині, кавуни.

Утваринництві домінують молочно-м’ясне скотарство, свинарство м’ясного напряму, птахівництво і вівчарство. На місцевій сировині працює потужна харчова промисловість, що випускає майже половину продукції промисловості району.

Добре розвинута борошномельно-круп’яна промисловість (Миколаїв, Херсон, Одеса). Переробляють технічні культури на підприємствах олійної, олійно-жирової, ефіроолійної, цукрової та тютюново-ферментаційної промисловості. Успішно діють Одеський олійно-екстрактовий завод та цукрові заводи у Первомайському, Вознесенському й Одеському районах.

91

Плодоовочеконсервна промисловість репрезентована у Херсоні, Ізмаїлі, Одесі. Виноробна галузь району є однією із провідних у державі, а її центри розміщені в Одесі, Ізмаїлі, Білгороді-Дністровському, Херсоні та ін.

Тваринницьку сировину переробляють м’ясна, маслоробна, сироварна, рибоконсервна промисловість тощо. М’ясна галузь представлена м’ясокомбінатами в Одесі, Миколаєві, Херсоні, Ізмаїлі, Первомайську, Вознесенську. Маслоробна, молочна, сироварна галузі розташовані рівномірно на всій території району. Рибоконсервні заводи є в Генічеську, Кілії, БілгородіДністровському.

Підприємства легкої промисловості району зосереджуються здебільшого в обласних центрах. Найбільшим із них є Херсонський бавовняний комбінат. Вовняні фабрики працюють в Одесі і Татарбунарах. В Одесі знаходитьсяєдина в Україні конопледжутова фабрика. Діють трикотажні комбінати в Миколаєві, Одесі, Херсоні. Взуття виготовляють в Одесі та Миколаєві.

Галуззю спеціалізації району є курортно-рекреаційне господарство. Виділяють Одеську, Миколаївську, Херсонську курортно-оздоровчі зони. Найбільшими курортами є Аркадія, Великий Фонтан, Кароліно-Бугаз, Затока, Куяльник тощо. У межах Миколаївської зони заклади відпочинку зосереджені довкола Очакова та Миколаєва. У Херсонській області курортно-рекреаційні території прилягають до долин Дніпра, Інгульця, узбережжя Каховської водойми, Дніпровського лиману, Чорного та Азовського морів. Функціонують курорти Гола Пристань, Скадовськ і курортна місцевість Арабатська Стрілка. Чорноморський район – один із найбільших центрів туризму міжнародного значення. Численні пам'ятки історії, архітектури, археології, екзотичні природні об'єкти, м’який клімат є передумовами успішного розвитку пішохідного, автомобільного, водного та інших видів туризму.

Протяжність залізничних магістралей загального користування становить понад 3500 км. Найбільшими залізничними вузлами є Одеса, Іллічівськ, Херсон, Каховка, Миколаїв, Вознесенськ. Діє морська міжнародна залізнична поромна переправа Іллічівськ – Варна (Болгарія). Загальна довжина автомобільних шляхів із твердим покриттям – більше 25 тис. км. Основні автомобільні шляхи державного та міжнародного значення: Миколаїв-Одеса- Кишинів, Миколаїв-Херсон-Сімферополь, Миколаїв-Кіровоград, Рені-Ростов-на- Дону. Морський транспорт восновному забезпечує каботажні перевезення, має державне та міжнародне значення (порти – Одеса, Херсон, Генічеськ,

92