Регіональна економіка_НМЕТАУ

5 ПРИРОДНИЙ ТА ТРУДОРЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ

5.1 ПРИРОДНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ ТА ЙОГО ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА

Обґрунтування розміщення продуктивних сил потребує врахування кількісних і якісних параметрів природних умов і природних ресурсів або, інакше кажучи, природно-ресурсного потенціалу певної території.

Потенціал − у широкому розумінні − це засоби, запаси, джерела, що можуть бути використані, приведені у дію, мобілізовані задля досягнення певної мети.

Природно-ресурсний потенціал розглядається як сукупність усіх можливостей, засобів, запасів, джерел, що є і можуть бути мобілізовані, використані для досягнення певної мети. Ресурси визначають як запаси,

цінності, можливості, засоби. Отже, застосування цих понять для кількісної характеристики природних багатств відбиває їх споживну вартість, корисність для суспільства. Враховуючи це, поняття "природно-ресурсний потенціал" (ПРП) найбільш поширене в науках, що вивчають території, є одним з найважливіших факторів розміщення продуктивних сил і включає такі елементи природного середовища:

а) природні умови, тобто елементи природного середовища, що не беруть безпосередньої участі в суспільному виробництві;

б) природні ресурси, тобто ті елементи природного середовища, які безпосередньо беруть участь у матеріальному виробництві і в невиробничій діяльності.

Природні умови − це тіла і сили природи, які мають суттєвий вплив на життя, функціонування і розвиток людського суспільства, але безпосередньо не використовуютьсяу виробничій та невиробничій діяльності людей.Головна ознака природних умов - збереження їхніх властивостей.

До природних умов відносяться:

−географічне положення країни, розмір її території;

−геологічна будова і рельєф;

−клімат;

−річкова та озерна мережа.

133

Природні умови мають суттєвий вплив на розміщення продуктивних сил, розвиток країни, її галузеву спеціалізацію.

Природні ресурси – це природні компоненти та сили природи, що використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва та предмети споживання для задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства, підвищення якості життя людей.

Природні ресурси не можуть існувати і використовуватися поза природними умовами, що є їх природно-історичною базою – для виникнення і розвитку ресурсів необхідні певні природні умови. Через це природні ресурси виражають собою соціальну значущість і корисність природи, її здатність задовольняти потреби людини, представляють складну сукупність матеріальних елементів і процесів, що знаходяться в постійному розвитку у часі та просторі, будучи точкою стику людського суспільства і природи, сферою прикладання його розуму і сил.

Таким чином, природні умови і природні ресурси, як поняття, мають двоїстий характер. І тому представники географічної науки підкреслюють, що “це категорії не природні, а суспільні, головним чином економічні”.

За своєю економічною сутністю природні ресурси мають споживну вартість. Їх придатність і корисність, техніко-економічні властивості, масштаби та способи використання визначаються суспільними потребами.

Природні ресурси є матеріальною базою виробництва, постійно споживаються ним і вимагають свого повного відновлення у натуральній формі. А відтак для забезпечення безпосереднього суспільного відтворення процес праці, зв’язаний з підготовкою природних елементів до включення у господарський оборот, повинен бути безперервним. Цей процес здійснюється у сфері як матеріального, так і нематеріального виробництва: капітального будівництва, сільського та лісового господарства, видобувної промисловості, рекреаційного господарства тощо. На базі цього забезпечується зв’язок між суспільством і природою та між окремими підрозділами сфери природокористування.

Природні ресурси є категорією історичною. У процесі суспільного розвитку збільшуються масштаби опанування людиною компонентами та силами природи, розширюється сфера застосування, відбувається зміна пріоритетів у використанні та їхнього впливу на економіку.

134

Категорія “природні ресурси” вказує на безпосередній зв’язок природи з господарською діяльністю людини, що нерідко призводить до негативних суспільних явищ, завдаючи природі великої шкоди. А відтак процес взаємодії людини з довкіллям по суті своїй двоєдиний. З одного боку, це – використання природних ресурсів, а з іншого, – вплив на довкілля і необхідність рахуватися з природоохоронними процесами.

Важливим завданням економістів є складання балансу між господарськими потребами суспільства та природними можливостями їх задоволення. Маючи такий баланс і озброївшись принципово новими безвідходними технологіями, можна буде зняти антагоністичне протиріччя між суспільством і природою.

У зв’язку з викладеним вище концептуальним підходом до змісту поняття природних ресурсів необхідно визначити шляхи їх наукової класифікації. Існують різні підходи до класифікації природних ресурсів. В основі природних класифікацій знаходяться відмінності природних ресурсів за генезисом і належністю до тих чи інших компонентів і сил природи. Оскільки природні ресурси – це природні тіла, компоненти географічної оболонки Землі, вони мають природну класифікацію. А тому, виходячи з належності, відношення до природних систем, а також розміщення, природні ресурси поділяються на такі групи:

1)за ознакою належності до природних систем: космічні (проміння,

метеорити), планетарні (геліоенергія, гравітаційна енергія), ресурси Землі (атмосфера, гідросфера, літосфера );

2)за відношенням до природних систем: елементи природних систем

(мінерали, ґрунти, види рослин і тварин тощо) та результати їх функціонування (поліпшення родючості ґрунтів, приріст біологічної маси, зростання поголів’я та маси тварин тощо). Проте останні важко віднести до чисто природної класифікації, оскільки вони показують результати взаємодії природи з суспільством;

3)за видом і тривалістю кругообігу: у довготривалому кругообігу

(космічний, геологічний) і в короткотривалому (біологічний кругообіг води);

4)за характером розміщення на поверхні землі: відносно рівномірно розподілені (атмосфера, біосфера) та зосереджені (гідросфера, літосфера та їх елементи);

135

5)за можливістю переміщення по території: такі природні ресурси,

що переміщуються природно (повітряні маси, вода, тварини), та такі, що не переміщуються (рослинні);

6)за видами: мінеральні, кліматичні, водні, земельні, лісові, рекреаційні тощо.

Виходячи з господарського використання, природні ресурси поділяються на такі групи:

1)за територіальною належністю: світові (глобальні) та національні (зв’язані з певною територією);

2)за вичерпністю: всі природні ресурси діляться на вичерпні і невичерпні (рис. 5.1).

Вичерпні природні ресурси - це ресурси, які при їх добутку і використанні не відтворюються природою або відновлюються в терміни, значно більші у порівнянні зі швидкістю їх використання. В свою чергу вони діляться на відновлювані і невідновлювані.

Природні ресурси, існування яких необмежене часом, називаються невичерпними. При будь-якому інтенсивному споживанні їх кількість не зменшується або зменшується настільки мало, що ця величина на практиці ігнорується. До невичерпних природних ресурсів відносяться кліматичні і гідрологічні, сонячна енергія, дощові опади, кінетична енергія вітру і морського прибою, потенційна енергія рік і морських припливів, вода як речовина і засіб транспортування.

До відновлюваних ресурсів належать ґрунти, рослинність, тваринний світ, а також деякі мінеральні ресурси, наприклад, солі, що осідають в озерах

іморських лагунах тощо. Вони можуть відтворюватися в природних процесах і підтримуватися у деякій постійній кількості, визначеній рівнем їх щорічного відтворення і споживання. До не відновлюваних ресурсів належать багатства надр (горючі копалини, металічні та неметалічні корисні копалини). Використання цих ресурсів можливе тільки один раз, і воно неминуче приводить до виснаження їх запасів. Поповнення цих запасів неможливе, так як відсутні умови, в яких вони виникли багато мільйонів років назад, або проходить дуже повільно. При додержанні принципів раціонального використання ресурси надр можуть використовуватися людиною нескінченно.

136

ПРИРОДНІ РЕСУРСИ

•водні

•рослинні

•деякі мінеральні ресурси

Рисунок 5.1 - Класифікація природних ресурсів за їх вичерпністю

3)за напрямом використання: паливно-енергетичні, мінеральносировинні, продовольчі та інші;

4)за рівнем вивченості: прогнозні, виявлені, детально вивчені;

5)за можливістю використання: недоступні, резервні, можливі для використання, ті, що використовуються;

6)за характером використання: одноцільового (сировинні) та багатоцільового використання (лісові, водні, земельні);

7)за якістю: кожний вид природних ресурсів поділяється за класами, групами, типами та іншими класифікаційними одиницями;

8)за впливом виробництва: зазнають шкідливого впливу (біологічні), зазнають невеликого впливу (гідросфера, атмосфера, поверхня літосфери), не зазнають впливу (глибинна частина літосфери).

9)за можливістю залучення до господарського обігу природні ресурси можна поділити на можливі для експлуатації (дійсні) та потенційні. До можливих для експлуатації належать ресурси верхньої оболонки Землі та енергії Сонця, а до потенційних належать ресурси космосу та морських глибин.

137

Потенційні ресурси хоча й наявні, але не використовуються внаслідок недостатнього рівня розвитку техніки, нерозробленості технології або економічної неефективності. Нерідко існування таких ресурсів має прогнозний і навіть імовірний характер.

До потенційних природних ресурсів належать, по-перше, елементи природи, що знаходяться на стадії вивчення або підготовки до промислової експлуатації (освоєння), що є першим етапом залучення природних ресурсів до господарського обігу, приведення їх у такий стан, при якому стає можливою їх експлуатація (наприклад, розвідані родовища корисних копалин); по-друге, природні ресурси, що не можуть використовуватись у господарстві через неможливість вивезення їх з місця видобутку. Отже, для включення потенційних природних ресурсів у суспільне споживання, тобто для перетворення їх на можливі для експлуатації (дійсні), необхідні додаткові знання та затрати праці, що нададуть цим засобам виробництва певну якісну завершеність.

10)у господарському відношенні можливі для експлуатації природні ресурси поділяються на чотири групи:

-зовнішні – енергія Сонця, гравітаційна енергія;

-поверхні Землі, що в свою чергу поділяються на ресурси фізичного середовища (поверхні літосфери та гідросфери) та біологічні (наземні, водні, ґрунтові);

-земних глибин – мінерально-сировинні (металічні, неметалічні);

-паливно-енергетичні.

11)за цільовим призначенням природні ресурси поділяються на: матеріальні, пізнавальні, естетичні, рекреаційні тощо.

12)за рівнем необхідності для життя людини природні ресурси поділяються на: вкрай необхідні (повітря, вода, їжа) і відносно байдужі.

В геології вирізняють чотири категорії запасів корисних копалин:

А – докладно розвідані та вивчені; В і С1 - розвідані менш докладно; С2 – оцінені попередньо і приблизно.

Запаси корисних копалин за категоріями А, В, С1, С2 разом з прогнозованими запасами становлять геологічні запаси.

Географічна оболонка Землі багата на різноманітні природні ресурси.

Запаси різних їхніх видів неоднакові, та й поширені вони вкрай нерівномірно.

138

Лише кілька держав (наприклад, Росія, США, Китай) володіють практично всіма природними ресурсами – мінеральними, лісовими, водними, земельними тощо. Є держави, які володіють запасами світового значення одного чи кількох видів ресурсів. Так, країни Близького Сходу багаті на нафту й газ; Чилі і Замбія – на мідь. Проте економічні ресурси кожної країни вимірюються не тільки кількістю наявної нафти, газу чи родючих ґрунтів. Велике значення також мають людські ресурси, працездатність населення, наявність у країні науково-технічних ідей і капіталу, які визначають ефективність використання природо-ресурсного потенціалу. Як приклад, можна назвати насамперед Японію, що досягла блискучих економічних результатів, маючи вкрай обмежену природно-ресурсну базу (табл. 5.1).

Отже, окремі райони, країни, регіони і навіть материки мають різну ресурсозабезпеченість.

Ресурсозабезпеченість – це співвідношення між величиною природних ресурсів та обсягами їхнього використання.

Ресурсозабезпеченість розраховують за кількістю років, на які має вистачити даного ресурсу, або за його запасами з розрахунку на душу населення. На цей показник насамперед впливає багатство або бідність території на природні ресурси, а також інтенсивність їх використання.

Таблиця 5.1 - Характеристика найбільших країн світу за рівнем забезпеченості природними ресурсами

139

За розрахунками вчених, світові загальногеологічні запаси мінерального палива перевищують 5,5 трлн. т умовного палива. Це означає, що за сучасного рівня видобування їх може вистачити більше ніж на 350–400 років. Проте якщо враховувати запаси, доступні для видобутку, а також постійне зростання споживання, забезпеченість скоротиться в кілька разів.

Розглянемо видову класифікацію більш детально.

Мінеральні ресурси – це сукупність запасів корисних копалин у недрах Землі, які є придатними для використання в процесі виробничогосподарської діяльності. Ці ресурси належать до невідновлюваних, оскільки процес їх природного відновлення дуже тривалий - десятки і сотні мільйонів років. Важливими характеристиками мінеральних ресурсів є їх якість, глибина залягання, вміст корисного компонента у породі, і інші ознаки, які суттєво впливають на ефективність їх використання.

За характером використання мінеральні ресурси поділяють на три групи: паливні, рудні й нерудні (рис.5.2). Основною особливістю розміщення мінеральних ресурсів є їх нерівномірне поширення в надрах землі. Встановлено, що основними районами нагромадження паливних, хімічних, будівельних та інших видів копалин осадового походження є платформи з товщами осадових порід і їх крайові прогини, а місцями утворення більшості скидів рудних копалин - рухомі геосинкліналі й щити. Райони земної поверхні, в надрах яких стикувалися геологічні структури, мають назву геохімічних вузлів, які характеризуються поєднанням різноманітних за походженням видів ресурсів.

Паливні ресурси. Вугільні басейни світу (їх близько 3600) охоплюють до 15 % площі суходолу. Більша частина вугілля (90 %) зосереджена в Північній півкулі. Загальні запаси вугілля – 15 трлн. т, розвідані – 9 трлн. т (60 % припадає на кам’яне, 40 % – на буре вугілля). З точки зору споживчої корисності буре вугілля є менш якісним, оскільки воно має нижчу теплотворну здатність ніж кам’яне. Так при спалюванні 1 кг бурого вугілля виділяється 5-6 тис. ккал тепла, а кам’яного – 7- 9 тис. ккал.

Найбагатші на вугілля Азія і Північна Америка. Основна частина цих запасів сконцентрована в Аппалачському (США), Рурському (Німеччина), Верхньосілезькому (Польща), Кузнецькому, Кансько-Ачинському, Тунгуському (Росія), Фушунському (Китай) басейнах. У Південній півкулі

140

значні запаси вугілля є в ПАР та Австралії. В Україні значні запаси вугілля знаходяться у Донецькому регіоні.

Мінеральні ресурси

Найбільші родовища нафти й природного газу розташовані здебільшого в зонах глибокого опускання давніх складчастих кристалічних ділянок земної кори. Загальносвітові запаси нафти становлять 550 млрд. т (розвідані – близько 198 млрд. т). Розвідані запаси нафти на 2009 рік наведено в таблиці 5.2. За кількістю нафтогазових басейнів-гігантів і запасами особливо виділяється район Перської затоки, за кількістю газоносних басейнів лідером є Західний Сибір у Росії.

На країни ОПЕК припадає 76 % світових нафтових ресурсів (111 млрд. т). Родовища природного газу і нафти часто територіально збігаються. Світові запаси природного газу сягають 400 трлн. м3 (розвідані – близько 155 трлн. м3). Провідні країни за запасами газу – Росія (43 % світових), Іран, США, Катар,Саудівська Аравія, Ірак, Алжир, Венесуела, Туркменістан, Індонезія тощо. Потенційні ресурси урану оцінюють у 10 млн. т, розвідані – 3,5 млн. т. У першу десятку країн – видобувачів і експортерів урану входять Канада, Австралія, Казахстан, Росія, США, Україна, Китай та ін.

141

Таблиця 5.2 - Розвідані запаси нафти на 2009 рік

Паливні ресурси України представлені в основному кам'яним й бурим вугіллям. Основні запаси кам'яного вугілля зосереджені в Донецькому (98 %) і Львівсько-Волинському (2 %) басейнах. Понад третини запасів цих басейнів - коксівне вугілля.

Умови залягання вугілля в Донбасі складні: глибина - 1200 м, товщина пластів - 0,5-2,0 м, висока крутизна падіння пластів. Це надзвичайно ускладнює видобуток вугілля і зумовлює його високу собівартість. Видобуток вугілля у Львівсько-Волинському басейні менш складний, товщина пластів тут досягає 2 м і запаси становлять 1 млрд. т.

Запаси бурого вугілля, в основному, зосереджені в Придніпровському басейні. Найбільшими родовищами є Коростишівське (Житомирська обл.), Олександрійське (Кіровоградська обл.). Запаси оцінюються в 2-6 млрд. т, у тому числі 0,5 млрд. т придатні для відкритого видобутку. Деякі його запаси є в Донбасі, Закарпатті, на Поділлі.

Використання вугілля за окремими регіонами України наведено в таблиці 5.3. [ 2 ].

Родовища нафти і газу зосереджені в трьох регіонах: Придніпровському, Прикарпатському і Причорноморському. Основні запаси містяться на північному сході України. В Україні налічується 214 нафтових і газових родовищ. Найбільшими нафтовими родовищами є Прилуцьке і Леляківське (Чернігівська обл.), Рибальське і Качанівське (Сумська обл.),

142