Плямистий некроз

Зовнішні прояви хвороби характеризуються розладом функцій живлення рослин і майже не відрізняються від проявів судинного некрозу та деяких інших хвороб. Спостерігається чахлість рослин, коротковузля, відмирання рукавів, дрібнолистість, осіннє забарвлення та ін. При сильному розвитку хвороби вічка лози не розпукуються, з голови куща з'являється рясна поросль.

Діагностувати плямистий некроз можна, знявши з лози кору. На початку захворювання під корою видно дрібні темно-коричневі або майже чорні плями різної величини. Потім вони зливаються.

Потемніння під корою починається з перидерми, а згодом поширюється на луб і деревину, охоплює значно більші ділянки, ніж у перидермі.

У місцях ураження на зрізах іноді і корковому шарі виявляється грибниця.

Найбільше уражуються клітини м'якого лубу. Вони буріють і руйнуються, перетворюючись у безформну масу. Волокна твердого лубу зберігаються трохи довше. У ксилемі буріють серцевинні промені.

В уражених тканинах виявляється велике скупчення міцелю, часто у вигляді шнурів. Міцелій поширюється і в здорових тканинах, розміщених поряд з ураженими.

Збудником захворювання є недосконалий гриб Phасоdіеllа vіtіs порядку Нурhаlеs. Міцелій гриба спочатку світлий, а пізніше буріючий, багатоклітинний. У вологих умовах на поверхні кори іноді з'являються конідієносці.

Гриб росте при температурі близько 0°. Він має явну тканинну спеціалізацію — пристосований до стиглої деревини, зберігає свою вірулентність і в сухій деревині.

Гриб Phасоdіеllа vіtіs на корі й на оголеній багаторічній деревині виноградних кущів при температурі 5—15° утворює навесні сумчасту стадію — апотеції з сумками й сумкоспорами.

Отже, джерелом первинного зараження рослин є сумкоспори.

Крім того, гриб може поширюватися конідіями й міцелієм. Зберігається патоген у формі міцелію в уражених частинах рослин.

Розвивається плямистий некроз у період зимового спокою лози при високій вологості й пониженій температурі.

Заходи боротьби. Заборона висаджувати садивний матеріал із шкілки і виноградників, де виявлено плямистий некроз.

Культивування маточників підщепних лоз і плодоносних виноградників на вертикальних шпалерах і опорах.

Зберігання лози, заготовленої для весняних насаджень, у критих траншеях, сараях та інших приміщеннях, де неможливе замокання її.

На маточниках підщепних лоз, де чубуки заготовляють у січні— лютому, рекомедується зразу після листопаду осіннє обприскування рослин.

На заражених плямистим некрозом виноградниках формувати лозу з заміною рукавів через кожні 3—4 роки.

При ураженні рукавів на маточниках підщепних лоз робити головчасте формування.

При ремонті виноградників, де кущі загинули від ураження плямистим некрозом, місця для висаджування в рядку треба зміщувати на 20—ЗО сантиметрів.

Видалену лозу під час обрізування виноградників вивозять і спалюють.

Сіра гниль

Хвороба поширена в усіх районах вирощування винограду. Проявляється більше, на ягодах у період достигання їх. Іноді на них утворюються цілі гнізда пушистого нальоту сірого або мишачого кольору. Особливо сильний розвиток сірої гнилі спостерігається при значних опадах після тривалої літньої посухи в період достигання винограду. Опади посилюють сокорух рослин, що призводить до розтріскування ягід. На таких ягодах і оселюється збудник хвороби недосконалий гриб Воtrуtіs сіnеrеа порядку Нурhаlеs.

Іноді гриб уражує чубуки й саджанці під час зберігання їх, зрідка — листки, пагони й суцвіття. Вони покриваються сірим повстяним нальотом.

Воtrуtіs сіnеrеа - досить поширений у природі напівсапрофіт, який уражує багато рослин. Тому в польових умовах і під час зберігання винограду завжди є джерело інфекції. Сірий наліт, що утворюється в місцях уражень, — це грибниця, на якій виникають оливкові деревоподібно розгалужені конідієносці.

Конідії легко розносяться вітром і створюють нові вогнища уражень. Міцеліальний росток, який утворюється при проростанні конідії, може вкорінюватися в ягоди або інші органи рослини тільки через поранення. Добре розвинена грибниця в ягоді потім з силою до 7 атмосфер пробиває кутикулу сусідніх ягід, які не мають ран. Внаслідок ураження грибом В. сіnеrеа виникають цілі гнізда сірої гнилі.

На опалому листі, відмерлих пагонах та інших частинах рослин, крім конідіального спороношення, гриб утворює і склероції. Навесні при температурі 12° і вологості повітря не нижче 95% склероції починають проростати, утворюючи на своїй поверхні конідієносці з конідіями.

Іноді із склероціїв розвиваються не конідієносці з конідіями, а апотеції. В апотеціях закладаються ціліндричні сумки у яких формується по 8 одноклітинних безбарвних сумко спор.

Сумкоспори також можуть бути первинним джерелом зараження рослин.

У сумчастій стадії гриб називається Sсlеrоtіnіа fryсtіgеnа і належить до порядку Неlotіаlеs.

Часто ураження ягід винограду грибом В. сіnеrеа називають «благородною гниллю» у зв'язку з тим, що в умовах сухої осені гриб мало розвивається на ягодах. При цьому збільшується випаровування води, знижується кислотність і збільшується концентрація цукрів у ягодах, що підвищує якість вина. .

Але здебільшого розвиток сірої гнилі на винограді зумовлює великі втрати врожаю (ЗО—40, а іноді й 60-70%.)

Заходи боротьби. Введення в культуру сортів з підвищеною стійкістю проти хвороби. Відносно стійкими до сірої гнилі є сорти Каберне совіньйон, Ркацителі, Мцване, Чинурі, Рара нягра, Шасла біла і рожева, Сапераві та ін.

Знищення уражених грон, опалого листя та інших рослинних решток і бур'янів, а також своєчасна обробка ґрунту у виноградниках, що значно зменшує запас інфекції.

Своєчасне обламування, обрізування і пасинкування.

Правильне поливання на зрошуваних землях.

Застосування хімічних засобів захисту — обприскування грон винограду перед достиганням. У тривалу дощову погоду обприскування повторюють.