Етьєн Моріс Фальконе, Марі Анн Колло. Пам’ятник Петру I («Мідний вершник»). 1766—1782 рр. Санкт-Петербург.

Все життя Фальконе мріяв про створення монументального твору, — втілити цю мрію йому вдалось в Росії. За порадою Дідро імператриця Катерина ІІ доручила скульптору створення кінного пам’ятника Петру I. Ескіз з воску був зроблений ще в Парижі, після приїзду майстра до Росії у 1766 розпочалась робота над гіпсовою моделлю у величину статуї.

Відмовившись від алегоричного рішення, запропонованого йому оточенням Катерини II, Фальконе вирішив представити самого царя як «творця, законодавця і благочинника своєї держави». Голову статуї він доручив моделювати своїй учениці Марі Анн Колло. В статуї царя, що усмиряє коня, прекрасно передана єдність руху і спокою; особливу велич монументу надають по-царськи гордовита посадка Петра, наказуючий жест руки, поворот піднятої голови у лавровому вінку, що уособлює спротив стихії й утвердження державної воли. Підіймаючись на постаменті з цільного каменя у вигляді хвилі, пам’ятник виразним силуетом вимальовується на тлі перспективи Петербурга. На п’єдесталі вибитий лаконічний надпис «Petro primo Catharina secunda» («Петру Першому Катерина Друга»).

ЖАН АНТУАН ГУДОН (1741—1828)

Жан Антуан Гудон пройшов серйоз­ну художню школу: він навчався в академії і стажувався в Римі.

Гудон. Діана. 1777.

Майстер віддав данину традиційним для класицизму античним сю­жетам (найбільш відомою стала статуя «Діана», що існувала в двох варі­антах: 1776 і 1780 рр.), але по-справжньому знайшов себе в жанрі портрета. Моделями Гудона були відомі громадські діячі: французькі письменники і філософи — Дені Дід­ро, Жан Жак Руссо та ін. Не прикрашаючи зовнішність своїх героїв, він майстерно відображав незвичність особистості, творче обда­рування. В портреті Крістофа Віллібальда Глюка (1775 р.) Гудон вражаюче передав порух ду­ші композитора — здається, що в пориві натхнення його побите віспою обличчя перетворюється на очах, стає прекрасним.

.

Портрет композитора К. В. Глюка (фрагмент). Портрет Наполеона I. Теракота. 1806.

Гіпс. 1775. Бібліотека землі Тюрингія. Веймар. Музей витончених мистецтв, Діжон.

Жан Антуан Гудон. Портрет композитора к. В. Глюка. 1775 г. Королевский музыкальный колледж, Лондон.

Особливе місце в творчості Гудона займають зображення Вольте­ра. Скульптор створив декілька портретів знаменитого французького мислителя, а також дві ста­туї, майже однакові за задумом (одна з них, 1781 р., виконана на замовлення російської імператриці Кате­рини II). Вольтер сидить в кріслі. Риси його обличчя передані з граничною точністю. Легкий нахил тіла вперед, гострий погляд, сарка­стична усмішка, що застигла на тонких губах, створюють враження живого контакту моделі з Одежі, які важко віднести до певної епохи, природні в зображенні філософа і змушують замислитись про справжній масштаб його особистості. Вольтер став для майстра втіленням головних духовних цінностей свого часу. Портрет конкретної людини перетворився у Гудона в певний ідеальний образ мислителя — мудреця, що увібрав в себе і знання сучасного життя, і досвід древності.