Ж.Б. Лемуан Молодший . Астрономія.Б. 1738 р. Овальний салон, Готель Субіз, Париж.

Жан Батист Пигаль (1714—1785) – французький скульптор. Навчався з 1722 у Робера Ле Лоррена і Жана Батиста Лемуана, а потім, в 1736-1739, додав собі знань і досвіду в Римі. Його стиль сформувався під впливом античного і сучасного йому італійського мистецтва. Пігаль став одним з найбільших майстрів свого часу. У 1744 за статуетку «Меркурій, що зав’язує сандалії» (Париж, Лувр) он был избран членом Академии.

Пігаль. Меркурій, що зав’язує сандалії. Б. 1738 р. Лувр, Париж.

Сучасники називали його Нещадним, оскільки в портретах він ніколи не ідеалізував модель. Наприклад, в автопортреті, виконаному у 1777 р., майстер показав, як невмолимо насувається на нього старість.

Ж. Б. Пігаль. Автопортрет. 1777 р. Лувр, Париж.

В творах інших жанрів Пігаль прагнув поєднати витонченість з складними силу­етами і поворотами фігур. Кар’єра Пігаля була вдалою. З 1752 Пігаль викладав в Академії. У 1779 р. він стає ректором, а у 1785 - її президентом. Серед учнів Пігаля – Ж.А.Гудон і Ф.І.Шубін.

Етьєн Моріс Фальконе (1716—1791), вір­туозно володів пластикою, був великим ерудитом: прекрасно знав античну скульпту­ру, древні мови і літературу. Більше десяти років Фальконе керував фарфоровою мануфактурою в Севрі (поблизу Пари­жа). Його маленькі композиції в стилі рококо на античні сюже­ти — «Амур, що свариться», «Пігмаліон і Галатея», «Аполлон і Дафна» та інші (50—60-і рр.) — тонко пере­дають відтінки настрою, а фарфор неначе оброблений ювеліром.

Е. М. Фальконе. Зима. 1771. Ермітаж, Санкт-Петербург. Амур, що свариться. Е. М. Фальконе. Полювання. Севрський фарфор. 1758. Ермітаж, Санкт-Петербург.

Проте все життя майстер тяжів до монумен­тальних і драматичних образів.

Дуже виразна його рання композиція «Мілон Кротонський» (існує у двох варіантах: 1744 і 1754 рр.). Античний герой Мілон кинув виклик богам, заявивши, що зуміє руками розщепити дерево. Але рука застрягла в тріщині стовбура, і Мілона, «прикутого» до дерева, розірвав лев. В складній позі ге­роя, в його спотвореному жахом обличчі є певна доля театральності, однак відчувається й справжня емоційна напруга.

Етьєн Моріс Фальконе. Мілон Кротонський. 1744 р. Лувр, Париж.

Мармур. Вис. 0.668 м, довж. 0.649 м; шир. 0.512 м. Вступна робота в академії, 1754.

Конфіскована під час Революції з колекції академії 1754.

Е. М. Фальконе. Три Грації. Бк. 1770. Лувр, Париж.

Схиляючись перед античним мистецтвом, майстер, проте, ніколи не сприймав його як холодний і неживий канон. «Тільки природу, живу, одухотворену, пристрасну повинен втілювати скульптор в мармурі, в бронзі або в камені», — ці слова завжди були девізом Фальконе. Образ Галатеї, що ожила і перед якою схилився захоплений Пігмаліон, сповнений ніжного елегійного настрою, силуети фігур плавні і витончені, легкі нахили сповнені музикальною грацією.

Фальконе. Пігмаліон і Галатея. 1763р.

Вер­шиною творчості Фальконе став «Мідний вершник» — пам’ятник Пет­ру I в Санкт-Петербурзі. Найбільш дивовижним було те, що скульп­тор розпочав роботу, не знаючи тех­ніки бронзового лиття, і засвоїв її в п’ятдесят вісім років.