Інтер’єр в Готелі де Субіз.
Фрагмент стелі в так званій Кімнаті Принцеси Готелю Субіз.
Фрагмент інтер’єру в готелі Субіз.
В цей час також був побудований один найкрасивіших міських ансамблів Франції – ансамбль трьох площ в м.Нансі (Лотарингія). Королівська площа – перед Палацом уряду – являє собою ніби величезний парадний двір, майже овальної форми. Всю площу оточує колонада, що включає в себе також портик палацу. З нього відкривається вигляд на вузьку і довгу, засаджену деревами площу Кар’єр, яка завершується тріумфальною аркою. Вона означає вхід на головну площу ансамблю – прямокутну площу Станіслава.
Королівська площа в Нансі (Place Royalle de Nancy,1722- 1755 рр.). Решітки кутових в’їздів.
Емманюель Ере де Корні. Площа Станіслава. 1752—1755 рр. Сучасний вигляд.
Кутові в’їзди на неї оформлені кованими решітками і ворітьми з витонченим позолоченим узором. У центрі розташований монумент герцога Станіслава. Ансамбль у Нансі завершує епоху рококо.
Наступним стилем стає неокласицизм, основними рисами якого стали витонченість і строгість, парадність і скромність, монументальність і увага до деталей.
Початок епосі неокласицизму поклав новий проект фасаду церкви Сен-Сюльпіс у Парижі, запропонований архітектором Джованні Нікколо Сервандоні (1695—1766). В його проекті вперше у 18 ст. з’явились строгі колонади й арки.
До античності, класичної давнини скоро звернулись й інші архітектори. Ось що писав про фасад церкви Сен-Сюльпіс Жак Франсуа Блондель, видатний архітектор, теоретик і педагог тієї епохи: «Він сповнений античної краси, він затвердив грецький стиль, в той час як у Парижі тих років з’являлись лише самі химери».
Джованні Нікколо Сервандоні. Церква Сен-Сюльпіс. Західний фасад. 1732—1777 рр. Париж.
Найзнаменитіший архітектор цього часу – Жак Анж Габріель (1698-1782). Його архітектурні проекти – будинок Військової школи у Парижі (1751-1775), Французький павільйон (1749-1750)
та приміщення Опери, Малий Тріанон (1762-1764) у Версалі (1748-1770).
Ж ак Анж Габріель. Малий Тріанон. Версаль.
МАЛИЙ ТРІАНОН
Людовик XV (1715—1774 рр.) та його фаворитка маркіза де Помпадур були пристрасно захоплені ботанікою. Король вирішив спорудити у Версалі ферму для занять сільським господарством, а також влаштувати ботанічний сад та оранжереї. Звести тут вишукану будівлю, котру назвали Малим Тріаноном (слово «тріанон» означало тоді місце усамітнення або тихого проведення часу в колі близьких друзів), було доручено Жаку Анжу Габріелю. Роботи продовжувались з 1762 по 1764 р., а інтер’єри були завершені лише у 1768 р.
Малий Тріанон — не розкішний заміський палац. Це скоріше особняк, винесений на природу. Кубічну форму споруди з чіткими гранями кутів не порушують прикраси. Всі його фасади оформлені в єдиному стилі, але кожний — по-своєму. Як із-зовні, так і всередині Малий Тріанон справляє враження шляхетної простоти і стриманості. Тут поєднуються протилежності: вишуканість і строгість, парадність і скромність, монументальність і увага до деталей. Все це робить Малий Тріанон одним з найкращих творів в історії європейської архітектури.
Інтер'єр кімнати Марії-Антуанетти в Малому Тріаноні.
Крім того Жак Анж Габріель автор Площі Людовіка ХV (нині – площа Злагоди) у Парижі (1753-1775). На відміну від замкнених паризьких площ ХУІІ ст. оточених будинками, площа Людовіка ХУ відкрита місту. Із заходу і сходу до неї примикають алеї проспекту Єлисейські Поля і парку Тюїльрі, а з півдня – набережна Сени. Лише з північного боку на площу виходять будівлі палаців. В центрі знаходилась кінна статуя Людовіка ХV.
Жак Анж Габріель. Площа Людовика XV. Площа Людовика XV (площа Злагоди).
Париж. 1753—1775 рр. Гравюра.
