- •Суть сентименталізму як напрямку в літературі. Представники сентименталізму в Європі та слов’янському світі зокрема.
- •Суть романтизму як напрямку в літературі. Представники романтизму в Європі та слов’янському світі зокрема.
- •Суть символізму як напрямку в літературі і публіцистиці. Представники символізму в Європі та слов’янському світі зокрема.
- •Літературна алегорія – визначення, публіцистичні ознаки, приклади.
- •Спільне та відмінне між літературою і публіцистикою (ілюстрація відповіді прикладами).
- •Тематика публіцистичних дискурсів слов’янського світу.
- •Ціннісні та вартісні завдання курсу «Слов’янський світ: література і публіцистика».
- •Літературні утопія та антиутопія – визначення, ознаки та зразки.
- •Позиція Єжи Єнджеєвича щодо слов’янського братерства у науковій повісті «Українські ночі або родовід генія».
- •Європейські революції і постать Тараса Шевченка у науковій есеїстиці Єжи Єнджеєвича. Див. Пит.1.
- •Особливості релігійно-містичної творчості Адама Міцкевича.
- •Месіанізм польської нації у літературно-публіцистичній творчості польських мислителів («Дзяди», «Ангеллі»).
- •Літературно-публіцистичні ознаки країн слов’янського середовища.
- •Польські Нобелівські лауреати та їх вартісні заслуги перед батьківщиною.
- •Журналістська та видавнича діяльність Єжи Гедройца.
- •Фундатори польського літературного романтизму.
- •Періодизація польської літературно-публіцистичної думки: взаємозв’язок та принципи розмежування.
- •1816Р. – Варшавський у-т
- •«Золоті» літературно-публіцистичні періоди в історії слов’янських держав: причини утвердження та особливості функціонування.
- •Особливості функціонування російського та південнослов’янського літературного символізму.
- •Тема України в прозово-поетичній спадщині польських мислителів.
- •Тема України на сторінках журналу «Культура» (Париж).
- •Світоглядна інтерпретація «трьох найдивніших слів» за Віславою Шимборською.
- •Есеїстка Віслави Шимборської.
- •Критика «глорифікації зради» Адамом Міцкевичем в праці Івана Франка «Поет зради».
- •Ґенеза чесько-українських культурних взаємозв’язків.
- •Публіцистика богемського культурного періоду в історії Чехії.
- •Фундатори панславізму у Чехії та їх головні праці.
- •Тарас Шевченко про Шафарика та Гуса.
- •Системоутворюючі чинники національної ідентичності за Іваном Франком («з гостювання у Празі»).
- •Ян Амос Коменський про три складові розвитку людського пізнання та шкільну систему.
- •«Лабіринт світу та рай серця»: характеристика жанру.
- •Педагогічні ідеї Яна Амоса Коменського та їх девальвація у постмодерному суспільстві.
- •Слов’янська взаємність у розумінні Яна Коллара.
- •Слов’янська взаємність у розумінні Івана Франка.
- •«Пупковість» націй: обґрунтування теорії Ернеста Гелнера.
- •Томаш Гарріг Масарик і Україна.
- •Кирило і Мефодій – основоположники слов’янських писемності та словесності (ретроспективний аспект).
- •Давні зразки апокрифічної болгарської літератури та її концептуальні завдання.
- •Ісіхазм як літературний та світоглядний напрямки.
- •Революційна журналістика в Болгарії: аналіз постатей.
- •Роман-епопея «Під ігом»: обґрунтування жанру.
- •Емігрантські мотиви творчості Христо Ботєва.
- •Особливості становлення літературознавчої болгаристики в Україні.
- •Болгарська публіцистика як форма протидії трьом Болгарським царствам.
- •Мотиви написання статті Христо Ботєва «Смішний плач» та її суспільні наслідки.
- •Болгарія та єврейське питання: феномен століття.
- •Болгарська етноцентризм: ненадійна толерантність.
- •Тематичне різноманіття публіцистики Світлани Алексієвич.
- •Знакові постаті білоруської літератури і публіцистики.
- •Особливості інтернаціональної дружби в публіцистиці білоруських авторів.
- •Тематика публіцистичних дискурсів російських літератури та публіцистики.
- •Представники, літературні надбання та вартісні ідеї центрів ранньої християнської публіцистики.
- •Мотиви творчості російських декабристів.
- •Російські Нобелівські лауреати та їх вартісні заслуги перед батьківщиною.
- •Поняття свободи у творчості Федора Достоєвського.
- •Формування напрямків в російській літературі: причини відсутності чітких меж.
- •Суть «матеріалістичної духовності» у розумінні Льва Толстого.
- •Публіцистичність творчості Дмитра Мережковського: прогностичний аспект.
- •«Грядущий Хам» у розумінні Дмитра Мережковського і тепер: порівняльний аспект.
- •Натуральна школа Гоголя-Белінського: літературні здобутки та причини розколу.
- •Християнські ідеї Федора Достоєвського та Льва Толстого: порівняльний аспект.
- •«П’яте Євангеліє» від Льва Толстого: ціннісний та вартісний мотиви.
- •Осягнення змісту російського історії о.Пушкіним та к.Рилєєвим.
- •Еволюція світогляду Віссаріона Белінського (аналіз літературних та критичних праць).
- •Концепт «зло – добро» у прозовій спадщині Федора Достоєвського.
- •Російська національна ідея та Україна.
- •Петровська епоха та її вплив на російське просвітництво.
- •Російський та європейський класицизм: головні ознаки та принципи розмежування.
- •Російські мотиви публіцистичної творчості Астольфа де Кюстіна.
- •Гаврило Державін та єврейське питання.
- •Головні риси творчості Федора Достоєвського.
- •Роман-епопея: характеристика жанру.
- •«Площинний» і «глибинний» типи свідомості у журналістиці.
- •Поема «Реквієм» - пам’ятник жертвам сталінського терору.
- •Інтернаціональні мотиви творчості Михайла Лермонтова.
- •Класифікація російського літературного процесу хх сторіччя.
- •Ісус Христос як вчитель морального закону в інтерпретації Льва Толстого.
- •Причини стражденного становища християнських народів за Львов Толстим.
- •Микола Карамзін про значення та джерела московського деспотизму.
- •«Історія держави Російської» Миколи Карамзіна: ціннісний та вартісний аспекти.
- •Російський імперський менталітет: ґенеза та сучасний стан.
- •Російська дисидентська думка хх сторіччя: постаті, концепції, результат.
- •Трагедія поколінь у творчості Олександра Блока.
- •Трансформація світоглядних орієнтацій Олександра Солженіцина.
- •Особливості символізму у поетичній спадщині Олександра Блока.
Світоглядна інтерпретація «трьох найдивніших слів» за Віславою Шимборською.
Три слова найдивніших. Коли вимовляю слово Майбутнє, перший склад відходить вже до минулого. Коли вимовляю слово Тиша, нищу її. Коли вимовляю слово Ніц, створюю щось, що не міститься в жоднім небутті.
Есеїстка Віслави Шимборської.
Загалом творчість Віслави Шимборської характеризується ясністю слова і стислістю виразу. Письменниця часто з метою виопуклення глибини змісту використовує засоби іронії та парадоксу, тримається безкомпромісно або зберігає жартівливу дистанцію від предмета поетичного осмислення.
Критика «глорифікації зради» Адамом Міцкевичем в праці Івана Франка «Поет зради».
Цікавий морально-етичний контекст появи статті „Поет зради” (1897). І. Франко не був прихильником філістерської моралі, він не був „моралістом”. На зламі ХІХ-ХХ століть увага до морально-етичного аспекту політичної діяльності, способів досягнення політичної мети зросла і була очевидним фактом. У цій статті І. Франко поетом зради називав А. Міцкевича, оскільки той у поемі „Конрад Валенрод” виправдовував зраду, зламання присяги в ім’я вищих цілей (І. Франко лише повторив думку Г. Брандеса, що головним мотивом у творчості А. Міцкевича і Ю. Словацького була глорифікація зради і підступної несподіванки). Зрештою, зміст поеми відомий, наслідки появи статті І. Франка для нього особисто — теж. І. Франко гостро і категорично осудив концепцію поеми. Через сто років наш сучасник, відомий український письменник Р. Іваничук, напише, що ця стаття несправедлива і висловить переконаність у доцільності тих методів боротьби, що їх осуджував І. Франко. Але, здається, що Р. Іваничук не погоджується з І. Франком лише тому, що він намагається виправдати поведінку української інтелігенції в радянські часи „валенродизмом” (насправді, амплітуда типів поведінки була ширшою — свідоме, ідейне служіння режимові; пристосовництво для власної вигоди; протистосовництво, але із збереженням внутрішньої свободи; був рух „шістдесятників” і було відверте політичне протистояння; і була, зрештою, і поведінка, яку можна ототожнити із „валенродизмом” — це моя класифікація).
Але І. Франко, справді, не мав рації, критикуючи А. Міцкевича і заперечуючи „валенродизм”. Так, він був проти нечесності, підлості, брехні, але ж він не міг не знати, що А. Міцкевич у своїй творчості теж змальовував образи беззастережної, безкомпромісної моралі, висловлював такі моральні оцінки, що їх цілком можна визначити як моральний риторизм (притаманний і йому ж самому). Він не задумувався над тим, чому морально-етична система балад А. Міцкевича інша, ніж поеми „Конрад Валенрод”, чому її герой відмовився від рицарського кодексу честі. Очевидно, є історичні ситуації, є такі суперечливі питання, які не можна розглядати в якійсь одній системі вартостей (скажімо, в моральній), потрібен системний підхід, потрібно зважати, зрештою, на ієрархію вартостей, бо самі вони не рівнозначні. А. Міцкевич не заперечує традиційних моральних норм, але гору бере інша ідея. А. Міцкевич був людиною, яка боролася за визволення своєї батьківщини, був одним із лідерів польського визвольного руху. Ідея незалежної Польщі була для нього тією політичною і духовною вартістю, перед якою відступали всі інші. Безкомпромісний патріотизм, крім політичного значення, набував особливого, навіть морального, а радше, релігійного чи містичного характеру. Усе, що сприяло визволенню Польщі, було для нього перемогою добра над злом. Щоправда, А. Міцкевич не був послідовний — його герой віддає себе в руки ворогів. По суті, це самогубство, покликане спокутувати зламання присяги. Отже, А. Міцкевич сумнівався в моральності вчинку свого героя? І. Франко не зауважив цих сумнівів А. Міцкевича, як і не добачив того, якої ваги польський поет надавав ідеї незалежності вітчизни.
Еволюція свідомості Марка Вініція в романі Генріка Сенкевича «Куди йдеш».
З контексту. Спершу хотів просто поставити хрест в саду, але цього не було достатньо, потрібна була віра. «Тоді я говорив багато слів, але вони були голосними і пустими»
Дієві парадокси християнського смирення в романі Генріка Сенкевича «Куди йдеш».
З контексту
Філософсько-християнські ідеї роману Генріка Сенкевича «Куди йдеш».
Правитель не може бути прирівняним до Бога; вбивство – гріх; не може одна людина правити світом;
Християнське смирення. «Він звір! – Ні , серед людей не може бути звірів. Він просто хворий»; християн спалювали на хрестах, та ті все одно продовжували співати, їх розтерзували бики, а ті все одно співали.
«Пан Тадеуш» - енциклопедія польського життя (проблематика та світоглядні ідеї).
Поему поета-романтика А. Міцкевича “Пан Тадеуш” (1834) справедливо називають національною епопеєю. Під пером геніального поляка історія суперечки старопольських сімей через напівзруйнований замок, дещо безглузда і сумна, розгорнулася в цілу енциклопедію шляхетських звичаїв і побуту межі ХVІІ–ХVIII століть. Перед читачем з'являється польське життя у всьому його розмаїтті: його природа, картини побуту, битви, незабутні типажі проминулої Польщі й молоде покоління. Поема пронизана глибоко патріотичною ідеєю: необхідністю національної єдності перед лихом, що посіло країну,- втратою національної незалежності. боротьба двох шляхетських пологів за спадкоємний замок, що завершується збройним наїздом; боротьба Польщі за національну незалежність, історія Яцека Сопліци, долі Тадеуша і Зосі та ін Поему справедливо називають «Енциклопедією польської життя »
Національні периферії польської цивілізації (теорія Єжи Єдліцького). ПЕРИФЕРІЙНІСТь – тобто, на околицях. В даному випадку Польща на околиці Європи.
Європейська цивілізація почала народжуватися з хаосу після падіння Римської імперії. Однак їй не бракує папської влади, єдиної латинської мови. Церковний розкол залиж собі відмінність поміж її типами(європ. цивілізації).Західна цивілізація ніколи не зупинялась у своєму розвитку. Їй не бракувало схильності до вивчення, пізнання через нові технології. Хрещення Польщі стало початком сприйняття західних впливів. Проте все ж вона відставала у своєму розвитку через війну з шведами, росіянами, турками, козацтвом і вже через це стала залежною від прогресивніших єфропейських технологій. Польща майже у всьому наслідувала європейців. У 19 і 20 ст. черпали все: засоби медицини і гігієни, водогін, методи освітлення вулиць, приклади капіталістичного підприємництва, ідеї жіночої емансипації, принципи педагогіки, модель сучасного університету. БОРОТЬБА ІЗ ІНОЗЕМНИМИ ЗАПОЗИЧЕННЯМИ стала провідним мотивом у творчості романтиків та класиків. Отож, польща вже тисячу років перебуває під впливом західноєвропейської цивілізації. Жодні інші цивілізації так на неї не впливають, навіть Росія. Відсутність вищих шкіл , поділи польщі, національне гноблення стали виною того, що самі польські генії стали популярними на батьківщині тільки після того, як здобули популярність у Європі (Марія Кюрі, Фредерик Шопен, Кароль Войтила).
ЧЕХІЯ