22. Російський та європейський класицизм: головні ознаки та принципи розмежування.

Жанри в класицизмі поділялися на «високі» й «низькі». До високих належали трагедія, ода, дифірамб, героїчна поема, до низьких — комедія, сатира, епіграма, авантюрний роман, бурлескна пародійна поема, байка. Встановлювались міжжанрові межі, а будь-які різножанрові поєднання, наприклад трагікомедія, вважались неприпустимими. Високі жанри відтворювали історичні події, життя царів, полководців, знатних вельмож, міфологічних або біблійних героїв. Низькі жанри зображали повсякденне життя простих людей, міщан, селян, слуг. Для кожного жанру визначався мовний стиль, відповідно високий або низький. У високих жанрах використовувалась піднесена патетична мова, в низьких, навпаки, — проста, повсякденна мова. У високих жанрах прославлялись ідеї монархії та громадянського служіння, а в низьких жанрах викривалися вади суспільства і характерів. (Руссо, Вольтер

23. Російські мотиви публіцистичної творчості Астольфа де Кюстіна.

24. Гаврило Державін та єврейське питання.

Навчання у Казанській гімназії, губернатор Тамбова, секретар Катюші ІІ, сатирична ода «Висміювання з пафосом», «Вельможа» - критика оточення Катюші ІІ. Сатирична ода «Водоспад», присвячена Потьомкіну. 1802 – 1803 – Міністр юстиції Рос. імперії. Був присутній на випускному Пушкіна і був зачарований його поезією. Павло І доручив Державіну дослідити єврейське питання у мастечку Шкло. Результати дослідження пішли в рух тільки при Олександрі І. 1804 – перший закон про євреїв при Олександрі І (де вони мали поселятись не мали права торгувати вином). Через кілька років у місті Сенна було вбито і обезкровлену жінку, ця справа була «повішана» на євреїв. У зв»язку з цим Державіна було відсторонено від справи. Державін-євреєненависник.

25. Сентименталізм творчості Василя Жуковського. Сентименталі́зм (фр. sentimentalisme , від фр. sentiment - почуття) — мистецький напрям в європейській літературі другої пол. 18 ст.

Виник, як реакція проти просвітницького раціоналізму і літературних традицій класицизму. Письменники-сентименталісти надавали перевагу людським почуттям, захоплювалися природою і виводили, як героїв, простих людей. Початки сентиметналізму пов'язані з творчістю англійських письменників першої половини 18 ст. С. Річардсона, Д. Томпсона, Т. Ґрея й ін. Сентименталізм вплинув на виникнення нових жанрів прози, а також на посилення уваги до елегії, ідилії, байки в поезії. ліричний вірш «Травневий ранок» (1797) — сполучить традиційні образи похвальної оди «із сентиментально-меланхолійними» мотивами в дусі поезії І.Дмитрієва, якого Ж. називав згодом своїм першим вчителем у поезії. Ж. сприймає і нові літературно-естетичні віяння, зв'язані із сентименталізмом і перед романтизмом карамзінистської користі, випробує вплив поезії росіянина оссіанізма. Особисте знайомство з Дмитрієвим, а потім і з Карамзіним закріплює зв'язки починаючого літератора із сентименталізмом і сприяє поступовому відходу від жанрів класицизму й остаточному твердженню в його поезії нових естетичних принципів. сприяло як заглиблене знайомство Ж. з добутками європейських просвітителів і близьких ним англійських сентименталістів, так і його тісне спілкування з вождями російського сентименталізму (травень 1803 , Ж. провів у Снірлове під Москвою в Карамзіна, а 1 нач. 1802 р. особисто познайомився з І.І.Дмитрієв).

26. Пріоритети західної цивілізації в оцінці Петра Чаадаєва. Ідея про євразійської,особливої сутності Росії присутній в суспільній свідомості і втеоретичних розробках давно, кілька століть. П. Я. Чаадаєв у першомуфілософського листі в 1836 р. писав: "Одна із самих сумнихособливостей нашої своєрідної цивілізації полягає в тому, що ми все щевідкриваємо істини, що стали побитими в інших країнах ... Справа в тому, що миніколи не йшли разом з іншими народами, ми не належимо до жодного звідомих сімейств людського роду, ні до Заходу, ні до Сходу, і немаємо традицій ні того, ні іншого " Західна цивілізація на відміну від російської характеризуєтьсяприземлена, позбавлена духовності, споживча і навіть пасивного -споживча.

27. Романтизм Олександра Пушкіна: контроверсійний аспект. Романти́зм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці 18 ст. у Німеччині, Англії й Франції, поширився з початку 19 ст. в Росії, Польщі й Австрії, а з середини 19 ст. охопив інші країни Європи та Північної і Південної Америки. Характерними ознаками романтизму є заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості, культ почуттів людини. У його ранній ліриці поєдналися традиції французької та російського класицизму. Вчителями Пушкіна-поета стали Батюшков визнаний майстер «легкої поезії», і Жуковський, глава вітчизняного романтизму. Пушкінська лірика періоду 1813—1815 років пронизана мотивами швидкоплинність життя, яка диктувала спрагу насолоди радощами буття. З 1816 року, услід за Жуковським, він звертається до елегії, де розвиває характерні для цього жанру мотиви: нерозділеного кохання, догляду молодості, згасання душі.

Журналістська та видавнича діяльність Олександра Герцена. Герцен, котрий заснував вільну російську пресу в Лондоні, виступав проти “кривавих методів боротьби”. У журналі “Полярная звезда” (1855 – 1862) і газеті “Колокол” (1857 – 1867) він закликав Олександра ІІ ступити на шлях реформ, звільнити селян із землею, викупленою державою, здійснити демократичні свободи. Він критикував некрасівський “Современник” за непримиренне ставлення до лібералів, які пропонували шлях мирного вирішення селянського питання та активно брали участь у журналі періоду “похмурого семиріччя”.