8. Взаємозв′язок між основними макроекономічними показниками.
Окрім основних (ВВП-ВНП (ВНД)), існує цілий ряд інших взаємопов’язаних показників національного рахівництва. Всі вони розраховуються на підставі ВВП і ви користовуються з тією чи іншою метою макроекономічного аналізу.
Чистий внутрішній продукт(ЧВП) можна отримати із ВВП, коли його зменшити на величину амортизаційних відрахувань: ЧВП = ВВП - Амортизаційні відрахування.
Національний доход(НД )- сукупний доход в економіці, який отримують власники факторів виробництва (праці, капіталу, землі) – можна отримати, коли показник ЧВП зменшити на величину чистих непрямих податків на бізнес: НД = ЧВП – Чисті непрямі податки на бізнес.
Показник особистого доходу (ОД) можна отримати, коли від національного доходу відняти внески на соціальне страхування, нерозподілений прибуток корпорацій, податки на прибуток корпорацій і додати суму трансфертних платежів. Необхідно також відняти чистий процент і додати особисті доходи, отримані у вигляді процента.
Використовуваний доход(ВД) розраховується шляхом зменшення показника особистого доходу на суму прибуткового податку з громадян та деяких неподаткових платежів державі: ВД = ОД – Прибутковий податок – Неподаткові платежі державі
Це доход, який залишається у розпорядженні домогосподарств. Він використовується на споживання і заощадження.
9. Типи і види зайнятості та основні підходи до тлумачення її механізмів в ринковій економіці
Відповідно до міжнародних стандартів, розроблених МОП, все населенння можна поділити на 3 категорії:
зайняті – це люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, що тимчасово не працюють через хворобу, відпустку, страйк або ж працюють неповний робочий день;
безробітні – це ті люди, які не мають роботи, але активно шукають її, або чекають, щоб повернутися на попереднє робоче місце; виділють 3 критерії, за якими відносять осіб до безробітних:
- не мають роботи;
- активні спроби зайти роботу;
- готовність відразу ж приступити до роботи, яка оплачується.
Сукупність зайнятих та безробітних складає робочу силу (економічно активне населення).Населення поділяється на економічно активне і економічне неактивне населення. Економічно активне населення поділяться на ЗАЙНЯТІ + БЕЗРОБІТНІ = РОБОЧА СИЛА. Економічно неактивне населення поділяється на ДІТИ ДО 16 РОКІВ ТА ОСОБИ, ЩО ПЕРЕБУВАЮТЬ У СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ЗАКЛАДАХ; ОСОБИ, ЩО ВИБУЛИ ЗІ СКЛАДУ РОБОЧОЇ СИЛИ.Економічно неактивне населення – це люди, до 16 років (діти), ті, хто перебувають у психіатричних або виховних закладах, а також дорослі, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботу (пенсіонери, жінки, які доглядають дитину, інваліди).
Повна зайнятість означає, що в суспільстві усе працездатне населеня має можливість займатися суспільно-корисною працею, на основі якої відбуваєься індивідуальне та колективне задоволення всієї сукупності потреб.
Ефективна зайнятість – здійснюється відповідно до інтенсивного типу перетворення та критеріїв економічної доцільності та соціальної результативності. Такий вид зайняості зорієнтований на скорочення ручної, непристижної та важкої праці. Кількісно рівень зайнятості можна визначити так:
рівень
зайнятості =
рівень
безробіття(u)
=
Виділяють 2 теорії зайятості в ринковій економіці. Відповідно до класичної теорії, капіталістичний спосіб виробництва здатний самостійно забезпечити повну зайнятість, грунтовану на законі Сея і аргументується еластичністю цін та заробітної плати. Сутьзакону: виробництво товарів створює дохід, який дорівнює вартості всіх вироблених товарів, і який необхідний для придбання всієї продукції; це означає, що пропозиція породжує попит, а отже, загальне перевиробництво неможливе.
Згідно класичної теорії, навіть якщо відбується тимчасове скорочення загальних витрат, воно буде компенсоване зниженням цін а заробітної плати, а отже реальний обсяг виробництва, зайнятість та дохід не зміняться.
Відповідно до кейнсіанської теорії зайнятості, для ринкової економіки властиве безробіття, і для уникнення втрат ресурсів слід активно використовувати державну політику. Теорія ставить під сумнів еластичність цін та заробітної плати, оскільки наявність профспілок, монополій, законодавчого мінімуму оплати праці усуває можливість зниження ціни та заробітної плати в суспільстві.