35.Статус та ф-ї центрального банку і цілі та види грошової політики.

Центральний банк є органом державної влади управління, який реалізує грошову-кредитну політику держави.

Ф-ї центрального банку:

• емісія грошей;

• організація та підтримка грошового обігу;

• загальний нагляд за роботою банків і небанківських фінансово-кредитних установ;

• зберігання золото-валютного резерву;

• надання кредитів комерційним банкам;

• обслуговування зовнішнього боргу.

Грошово-кредитна політика – це діяльність держави, спрямована на регулювання національної економіки через регулювання грошової маси. Таким чином, усі цілі грош-кред політики поділяються на 2 групи:

1)Кінцеві цілі грош-кред політики – це цілі які описують певний стан нац. економіки, темпи приросту основних показників с-ми нац. ек-ки.

2)Проміжні цілі – це цілі які характеризують стан грошового обігу, який сприяє кінцевим цілям.

Основним суб’єктом реалізації грош-кред політики є Ц.Б.. в залежності від характеру переслідуваних проміжних цілей розрізняють 3 типи грош-кред політики:

1. Жорстка – орієнтація на фіксацію грошової маси. (рис 1)

2. Гнучка – орієнтація на фіксацію грошової ставки не залежно від грошової маси. (рис 2)

3. Проміжний тип – певна фіксація і грошової маси і грошової ставки. (рис 3)

В залежності від характеру впливу розрізняють 2 види грош-кред політики:

1. Експансіаністська – пов’язана із збільшенням грошової маси;

2. Рестрекційна – пов’язана із скороченням грошової маси.

36.Інструменти грош-кред політики та особливості їх реалізації в умовах сучасної України

Грошово-кредитна політика здійснюється на основі 3-х інструментів, які мають дуже суттєво різні механізми та можливості використання:

• Резервна норма;

• Облікова ставка;

• Операції на відкритому ринку.

Операції на відкритому ринку – купівля-продаж ЦБ державних цінних паперів, а також валюти.

Облікова ставка – відсоток під який ЦБ видає кредити комерційним банкам.

Резервна норма – частка залучених комерційними банками коштів, яку вони в обов’язковому порядку повинні зберігати на кореспонд. рахунку в ЦБ.

Існують 2 основні види резервування:

• Безперервне резервування

• Момент не резервування.

Використання даного інструменту через купівлю-продаж іноземної валюти здійснюється з метою впливу на валютний ринок і підтримки нац. валюти, таке використання загрожує стриманню економ зростання у випадку продажу нац. валюти.

Якщо скупка валюти і продаж цінних паперів поєднуються – це наз валютна стерилізація.

37.Методи регулювання зовнішньої торгівлі і економічна роль політики протекціонізму.

Розрізняють такі види державного регулювання міжнародної торгівлі:

1)одностороннє

2)двостороннє

3)багатостороннє

Одностороннє регулювання полягає у застосуванні методів впливу урядами країн в односторонньому порядку без погодження або консультацій з торговими партнерами. Такі заходи вживають здебільшого під час загострення політичних відносин.

Двостороннє регулювання передбачає, що заходи торгової політики попередньо узгоджуються країнами-торговими партнерами. Кожна із сторін попереджує свого товарного партнера про вживання будь-яких заходів які, як правило, не вносять суттєвих змін у торгові відносини, а лише сприяють їм.

Багатостороннє регулювання передбачає узгодження і регулювання торгової політики багатосторонніми угодами.

В залежності від масштабів втручання в міжнародну торгівлю, розрізняють протекціоністську торгову політику і політику вільної торгівлі.

Вільна торгівля – політика мінімального державного втручання в зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових відносин, ринкових сил попиту і пропозиції. Така політика базується на усуненні будь-яких перешкод до ввезення та вивезення іноземних та вітчизняних товарів.

Протекціонізм – це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і не тарифних інструментів торгівельної політики. Проводячи політику протекціонізму, держава захищає національних виробників, стимулює розвиток національного виробництва. З іншого боку, така політика може призвести до застійних явищ, оскільки послаблюються стимули до технічного прогресу. За такою політикою посилюється нелегальне ввезення товарів контрабандою.

Форми протекціонізму:

1)селективний - скоординований проти окремих країн або окремих видів торгівлі.

2)галузевий - скоординований на захист окремих галузей.

3)колективний – проводиться об’єднаннями країн щодо країн, що не входять в ці об’єднання.

4)прихований – здійснюється методами внутрішньої економічної політики.