26. Наслідки зовнішньої торгівлі.

Різні вчені оцінюють наслідки наслідки зовнішньої торгівлі досить неоднозначно , проте в цілому вважається, що переважна більшість наслідків зовнішньої торгівлі є позитивними, при чому навіть не залежить розвинена спеціалізація. Дане твердження зручно відображати кривою «виробничих можливостей» рис1.

Проаналізуємо детальніше яку вигоду від зовні. торгівлі отримують країни-експортери і країни-імпортери.

В країні-експортера йде надлишок споживача до зовнішньої торгівлі: А+В+С+Д- надлишок споживача після зовнішньої торгівлі; А+В+С – витрати споживача від зовні. торгівлі; Е – надлишок виробника; А – витрати виробника від зовнішньої торгівлі; В+С- надлишок споживача на світовому ринку

В країні-імопртерів: G+K+H – надлишок споживача до зовнішньої торгівлі; K – надлишок споживача після зовнішньої торгівлі; Е+Н+У – виграші виробника від зовнішньої торгівлі

Співставивши виграші країни-експортера і імпортера можна побачити їх співвідношення для оцінки перспектив кожної. У розвитку зовні. торгівлі – індекс умовної торгівлі - ІТ ; , де – Рі- індекс зміни експортних цін і-ого блага в звітному році; хі – частка іншого в загальному обсязі експорту; Р - індекс зміни імпорту ціни загального блага в звітному році; z - частка зовнішнього блага в загальному обсязі імпорту.

Отже, можна зробити висновок що основним наслідком зовнішньої торгівлі є зниження ціни країни-імпортера, підвищення ціни країни-експортера. Можна зробити логічний висновок про аналогічні зміни в доходах. Згідно з теоремою Столфера- Самуельсона від зовнішньої торгівлі найбільше виграють власники тих ресурсів, які інтенсивно використовуються для виробництва експорту, від зовнішньої торгівлі найбільше виграють власники тих ресурсів які використовуються переважно для виробництва благ, що перебувають у сильний залежності з імпортом.

Але дана теорема справджується при наявності цілого ряду умов, зокрема, незмінна кількість ресурсів, вільна міжнародна торгівлі благами тощо.

Одним із наслідків теореми Самуельсона для випадку змінної кількості ресурсів є теорема Рибчинського «американський вчений», згідно з якою при зростанні пропозиції певного ресурсу найбільше зростають тих власників ресурсів, які в значній мірі використовуються в тих же галузях, що і даний ресурс. Доходи власників інших ресурсів при цьому можуть падати. Перші практичні підтвердження теореми Рибчинського отримали назву «Голландська хвороба».

27. Структура і взаємозв′якок між рахунками платіжного балансу.

Платіжний баланс – систематизований запис між резидентами і нерезидентами даної країни протягом певного періоду. Платіжний баланс складається за стандартною схемою, яка містить основні рахунки, що визначають позицію резидентів країни стосовно нерезидентів.

Рух товарів, послуг, матеріальних або не фінансових активів називають реальними потоками, а рух вимог та зобов’язань, що виникають у зв’язку з рухом реальних цінностей – фінансовими потоками. Вартісні обсяги реальних потоків відображаються на рахунку поточних операцій. Обсяги фінансових потоків – на рахунку операцій з капіталом та фінансами. Платіжний баланс складається або в національній, або в іноземній валюті міжнародних розрахунків. В рахунках платіжного балансу повинні відображатися 2 потоки. Кожна операція фіксується в рахунках подвійним записом.

Операції що належать до кредиту або дебету за такими критеріями:

Кредит – відтік за межі країни цінностей, які мають бути компенсовані надходженням цінностей(платежів) до країни.

Дебет – надходження цінностей у країну від нерезидентів, яке має буди компенсоване відтоком цінностей за межі країни.

Сальдо – різниця між кредитом і дебетом.

Крім зустрічних потоків існують також і односторонні потоки(списання боргів, безоплатна передача товару). Обсяги зустрічних потоків по кредиту і дебету мають збігатися, а сальдо повинно бути рівним нулю. Дані про експортні і імпортні поставки надає митна статистика, а дані про надходження іноземної валюти на рахунки резидентів та здійсненні ними платежі – банківська статистика.

Рахунок поточних операцій

Рахунок поточних операцій узагальнює статистичні дані про рух товарів, послуг, доходів та поточних трансфертів. Баланс поточних операцій (сальдо рахунку) є підсумком торговельного балансу, балансу послуг, чистих доходів та чистих поточних трансфертів.

Торговельний баланс є різним між вартістю експортованих та імпортованих товарів. Торговельний баланс активний, якщо експорт товарів перевищує імпорт, і пасивний, якщо імпорт перевищує експорт. Пасивний торговельний баланс називається також дефіцитним.

Баланс товарі та послуг є загальною характеристикою платіжного балансу за найважливішими для країни поточними операціями – зовнішньою торгівлею товарами й послугами. Доходи на капітал розділяються на одержані та реінвестовані.

Поточні трансферти – це односторонні перекази, які збільшують можливий використовуваний доход, обсяг споживання товарів та послуг отримувача, але зменшують відповідні можливості донора..

Рахунок операцій з капіталом та фінансовий рахунок

Рух фінансів та капіталу не є рухом виключно грошей або грошових позичок. Це рух фінансових активів, будь-яких зобов’язань, вимог, що виникають між економічними агентами різних країн при взаємних розрахунках за товари та послуги, позичанні грошей або товарів, при погашенні боргів, сплаті податків або інших видів доходів.

Рахунок операцій з капіталом та фінансами об’єднує 2 самостійних рахунки - операцій з капіталом та фінансовий. До кредиту належать операції, які збільшують зобов’язання резидентів перед нерезидентами або зменшують зобов’язання нерезидентів перед резидентами. До дебету належать операції, що збільшують зобов’язання нерезидентів або зменшують зобов’язання резидентів перед нерезидентами.

Рахунок операцій з капіталом враховує капітальні трансферти й придбання (продаж) невироблених нематеріальних активів.

Фінансовий рахунок відображає операції з активами і зобов’язаннями резидентів стосовно нерезидентів, що мали місце в поточному періоді. Активи й зобов’язання розділяються на 4 групи: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, інші інвестиції та резерви. Прямі інвестиції здійснюються не лише для одержання доходу, але й для того, щоб забезпечити вплив на керування об’єктом інвестування. Портфельні інвестиції – це боргові зобов’язання, придбані інвесторами з метою одержання доходу без значної втрати ліквідності коштів (акції, облігації, короткострокові боргові зобов’язання, які обертаються на фінансових ринках, валютні ф’ючерси, опціони).

Інші інвестиції включають в себе всі інші операції з активами й пасивами, не віднесені до прямих, портфельних інвестицій та резервів(торговельні кредити, позичку, готівку, депозити, резервну позицію країни й кредити МВФ, іноземні активи). Резервні активи являють собою ліквідні іноземні активи, що перебувають у власному або під контролем центрального банку країни: готівка й депозити в іноземних валютах, облігації, казначейські векселі та інші ліквідні боргові зобов’язання нерезидентів.

Взаємозв’язок рахунків платіжного балансу

У платіжному балансі рахунок руху капіталів та фінансів об’єднує баланси операцій з офіційними валютними резервами та автономних фінансових операцій економічних агентів.

З урахуванням помилок і недоглядів сальдо всіх рахунків платіжного балансу, разом із статистичними помилками на недоглядами, завжди дорівнює 0:

Баланс поточних операцій разом з балансом капітального та фінансового рахунків без операцій з резервами центрального банку розглядається як баланс автономних або самостійних угод.

Сальдо автономних операцій є основним у структурі платіжного балансу й називається, власне, платіжним балансом: , де - баланс автономних операцій. Платіжний баланс незалежних економічних агентів урівноважений, коли баланс автономних операцій дорівнює нулеві ( ).

Додатне сальдо автономних угод, або активний платіжний баланс ( ) - надходження коштів від поточних та фінансових міжнародних операцій фірм і домогосподарств перевищують їхні витрати. Від’ємне сальдо автономних угод, або пасивний платіжний баланс ( ), - перевищення поточних витрат та інвестицій за кордон над поточними зовнішніми надходженнями, яке покривається іноземними позичками та інвестиціями. Дисбаланси урівноважуються офіційними розрахунками: При активному платіжному балансі центральний банк збільшує валютні резерви і в такий спосіб компенсує надмірний притік іноземної валюти, запобігає підвищенню валютного курсу, зменшенню експорту й вивезенню капіталу. При пасивному платіжному балансі, центральний банк скорочує валютні резерви, компенсуючи резидентам дефіцит міжнародних платіжних засобів в автономних розрахунках з нерезидентами. Коли не брати до уваги статистичні помилки, платіжний баланс вимірюється сумою приросту офіційних валютних резервів. А баланс офіційних розрахунків дорівнює платіжному балансу з протилежним знаком:

Оскільки баланс офіційних розрахунків компенсує дисбаланси автономних операцій, його називають також компенсаційним балансом.