9. Загальне поняття фінансового посередництва

Фінансові інститути - це посередники, які забезпечують зустріч інвестора і позичальника. До них належать: банківські установи (емісійні, комерційні, інвестиційні, іпотечні, зовнішньоторговельні банки) та спеціалізовані небанківські установи (страхові й інвестиційні компанії, фінансові, пенсійні фонди, ощадні установи). Основна функція фінансових посередників — це допомога в передачі коштів від потенційних заощаджувачів до потенційних позичальників і навпаки, їхня діяльність вигідна і для заощаджувачів (інвесторів), і для позичальників.

Переміщення капіталу від тих, хто має заощадження до тих, хто їх потребує здійснюється трьома різними засобами. Пряме (безпосереднє) переміщення (трансферт). Безпосереднє переміщення грошей та цінних паперів відбувається, коли компанія передає свої акції або облігації безпосередньо власникам грошових коштів без посередництва будь-яких фінансових інститутів.

Непряме переміщення через інвестиційні банки. Компанія продає свої акції та облігації інвестиційному банку, який, у свою чергу, продає ці ж цінні папери компаніям і особам, що мають заощадження.

Непряме переміщення (трансфер) з використанням фінансового посередника. Переміщення (трансфер) капіталу також може здійснюватись за допомогою «фінансового посередника». Спочатку посередник купує грошові кошти у тих, хто має заощадження, в обмін на свої власні цінні папери, а потім використовує ці грошові кошти для придбання і збереження цінних паперів компанії.

10. Комерційні банки: їх види та операції

Фінансово-кредитна установа - юридична особа, яка проводить одну або кілька операцій, що можуть виконуватися банками, за винятком залучення вкладів від населення. У широкому розумінні, комерційний банк - це будь-який банк, що функціонує на другому рівні банківської системи. Таке трактування комерційного банку характерне для української практики, в якій усі банки, крім центрального, називаються комерційними. У вузькому розумінні, комерційний банк - це банк, який виконує певний набір базових банківських операцій та єдиною метою має одержання максимального прибутку.

Незалежно від принципу, на який орієнтується банківське законодавство, комерційні банки в кожній країні істотно відрізняються набором операцій та послуг, що надаються. Одні з них виконують широке коло операцій, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки. Такі банки прийнято називати універсальними. Інші банки виконують тільки окремі операції на ринку чи функціонують у вузькому секторі ринку, обслуговуючи окремі галузі економіки.

Такі банки називаються спеціалізованими. Спеціалізація може бути функціональною, коли банки зосереджуються переважно на виконанні окремих операцій, наприклад, іпотечних, інвестиційних тощо, та галузевою чи секторною, наприклад, ощадні, сільськогосподарські, інноваційні банки.

Класифікаційні ознаки: Порядок створення - перепрофільовані, новостворені; Характер спеціалізації - універсальні, спеціалізовані; Територія діяльності - Регіональні, республіканські, міжнародні; Розмір - Великі, середні, малі; Форма власності - Загальнодержавні, муніципальні, колективні (відкриті та закриті акціонерні товариства, холдинги, товариства з обмеженою відповідальністю, кооперативні), приватні, зі стопроцентною іноземною власністю, змішані; Функції і характер виконуваних операцій - Інвестиційні зберігання, депозитні, інноваційні, поштово-пенсійні, промислові, агропромислові, біржові, експортно-імпортні, лізингові, торговельні; Характер відносин - Банки-гаранти, банки-кореспонденти, уповноважені; Ступінь впливу - Монополісти, аутсайдери; Структура - Багатопрофільні, безфіліальні; Ступінь контролю - Контролюючі, контрольовані; Конкурентоспроможність - Конкурентоспроможні, неконкурентоспроможні; Фінансовий стан - Стійкі (стабільні), проблемні, кризові, банкрути.