18. Методи оцінки ризику на фінансовому ринку

У статистичному аналізі величина (або рівень) ризику вимірюється двома критеріями: середнім очікуваним значенням (дисперсією) і коливанням, (варіацією можливого результату). Середнє очікуване значення - це те значення величини події, яке пов'язане з невизначеною ситуацією. Варіація показує міру або ступінь відхилення від фактичної середньої величини. Коефіцієнт варіації - відносна величина, яка відображає змінність. Найперспективнішим із них є факторний аналіз фінансових ризиків. Останнім часом активно використовується метод експертних оцінок. Одним із методів оцінки фінансових ризиків є економіко-математичне моделювання. Головне при цьому - правильний вибір моделі виходячи з конкретної ситуації. Достатньо перспективним є метод соціально-економічного експерименту, який передбачає проведення окремих експериментів за типовими фінансовими ситуаціями. На практиці при оцінці фінансового ризику широко застосовується метод аналогій, на основі якого будується фінансова стратегія і тактика багатьох підприємств. Оцінка ризику - свого роду мистецтво, засноване на поєднанні наукових методик та інтуїції експертів, аналітиків. Вона базується на одночасному врахуванні багатьох суперечливих факторів, використанні різноманітних теоретичних підходів і знанні прецедентів практики.

19. Методи управління фінансовими ризиками

До основних методів управління ризиком належать: ухилення від ризику; зниження рівня ризику; поглинання та фінансування ризику; передача ризику іншій особі.

Метод ухилення від ризику застосовують у тому випадку, коли реалізація певного проекту може призвести до неприйнятних для суб'єкта господарювання наслідків і коли можна відмовитись від реалізації проекту. До способів ухилення від ризику можна віднес­ти припинення операцій з суб'єктами, що знаходяться в країнах з дуже нестабільною економічною та політичною ситуацією, в регіо­нах з екстремальними погодними умовами.

До методів зниження ризику належать раннє виявлення процесів, що можуть призвести до збитків, обмеження розмірів можливих втрат тощо.

Для зниження ступеня фінансового ризику застосовуються різні способи: а) диверсифікація - це процес розподілу інвестованих коштів між різними об'єктами вкладення, які безпосередньо не пов'язані між собою; б) придбання додаткової інформації - інвестор іноді приймає рішення, коли результати не визначені і засновані на обмеженій інформації.; в) лімітування - це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту, що застосовується банками при видачі позик, при укладанні договору на овердрафт; суб'єктами господарювання - при продажу товарів у кредит (на кредитні картки), на дорожні чеки і єврочеки; інвесторами - при визначенні сум вкладення капіталу; г) страхування, як найпоширеніший метод зниження рівня ризику, виражається в тому, що інвестор готовий відмовитися від частини прибутків, тільки б уникнути ризику. Якщо вартість страховки дорівнює можливому збитку, інвестор, не схильний до ризику, захоче застрахуватися так, щоб забезпечити повне відшкодування будь-яких фінансових втрат. Страхування - це особливі економічні відносини, для яких обов'язкова наявність двох сторін: страховика і страхувальника. Страховик створює за рахунок платежів страхувальника грошовий фонд (страховий чи резервний).

Поглинання ризику може бути як частковим, так і повним. Ме­тод полягає у визнанні втрат і їх прямому чи непрямому фінансу­ванні за рахунок внутрішніх або зовнішніх джерел. Джерелами прямого фінансування є спеціальні фонди чи резерви, які створюються під­приємницькими структурами та фінансовими інститутами. До непря­мого фінансування належать страхові поліси, придбані даним суб'єк­том ринку. Купуючи страховий поліс, підприємство тим самим ча­стково фінансує свої можливі майбутні втрати.

Методами передачі ризику іншим суб'єктам ринку є передача ризику страховим компаніям з допомогою укладання страхового полісу, фінансовим посередникам з допомогою укладання різного роду строкових угод (хеджування), гарантам при укладанні кредит­них угод та ін.