- •1. Фінансовий ринок і його структура
- •2. Необхідність і передумови створення фінансового ринку, його функції
- •3. Суб’єкти фінансового ринку. Класифікація фінансового ринку
- •4. Фінансова політика: мета, цілі, завдання, напрямки
- •5. Типи фінансової політики
- •6. Характеристика сучасної фінансової політики України
- •7. Необхідність державного регулювання фінансового ринку
- •8. Державна політика на валютному ринку
- •9. Загальне поняття фінансового посередництва
- •Непряме переміщення через інвестиційні банки. Компанія продає свої акції та облігації інвестиційному банку, який, у свою чергу, продає ці ж цінні папери компаніям і особам, що мають заощадження.
- •10. Комерційні банки: їх види та операції
- •11. Ощадний банк України
- •12. Спеціалізовані банки
- •13. Небанківські кредитні інститути
- •15. Брокерська та дилерська діяльність
- •16. Визначення і види процентних ставок. Структура процентних ставок
- •17. Поняття і основні види ризиків
- •18. Методи оцінки ризику на фінансовому ринку
- •19. Методи управління фінансовими ризиками
- •20. Поняття страхування та хеджування
- •21.Структура ринку капіталів
- •22. Поняття та економічна роль банківського кредиту
- •23. Суть, функції, принципи та види кредиту
- •24. Банки - основні учасники ринку капіталів
- •25. Особливості формування банківської системи у незалежній Україні
- •26. Ринок похідних фінансових інструментів
- •27. Визначення і суть строкових угод
- •28. Визначення і види форвардних угод
- •29. Визначення та види опціонів
- •30. Суть і види свопів
- •31. Структура і суть грошового ринку. Об'єкти й суб'єкти
- •32. Характеристика облікового ринку та його особливості
- •33.Організація та особливості функціонування депозитного ринку
- •34. Послуги для здійснення грошових платежів та розрахунків
- •35. Характеристика міжбанківського ринку. Операції на міжбанківському ринку
- •36. Державні фінансові інститути на грошовому ринку.
- •37.Поняття і структура валютного ринку
- •38. Валютний курс і основні види котирування валюти
- •39. Види валютних курсів
- •40. Валютні операції
- •41. Завдання щодо вдосконалння валютної системи в Україні
- •42. Суть, завдання та принципи організації й функціонування фондової біржі
- •43. Класифікація фондових бірж та місце в них української фондової біржі
- •44. Механізм біржових операцій та учасники біржової торгівлі
- •45. Поняття ринку цінних паперів та принципи його функціонування
- •46.Характеристика цінних паперів, що використовуються при здійсненні біржових операцій (акції, облігації, векселі, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати та приватизаційні папери).
- •47.Характерні ознаки та тенденції розвитку ринку цінних паперів в Україні
- •1. Фінансовий ринок і його структура
7. Необхідність державного регулювання фінансового ринку
Метою регулювання та нагляду на фінансовому ринку України є: проведення єдиної державної політики на фінансовому ринку України; захист прав інвесторів і споживачів фінансових послуг шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на фінансовому ринку та застосування до винних осіб санкцій за порушення законодавства; вирішення стратегічних системних питань розвитку фінансового ринку в Україні; забезпечення рівних можливостей для доступу до фінансового ринку та захисту прав його учасників; координація діяльності органів регулювання; контроль за прозорістю і відкритістю фінансового ринку; дотримання учасниками фінансового ринку вимог законодавства; розвиток економічної конкуренції та захист від недобросовісної конкуренції на ФР; сприяння адаптації національного ФР до міжнародних стандартів.
Існують такі форми регулювання ФР: Державна реєстрація державних установ; Ліцензування окремих видів діяльності установ; Нормативно-правове регулювання діяльності установ, а також вимог до фінансових установ, включаючи вимоги щодо розкриття інформації фінансовими установами про себе, свої послуги та звітність, контроль за діяльністю фінансових установ, та нагляд; Застосування заходів державного примусу до учасників фінансового ринку.
Контроль та регулювання на ФР здійснюється через комплекс нормативно-правових актів державного регулювання, який складається з 2 рівнів: законодавчий (ВРУ); виконавчий (КМУ, центральні органи державної влади загального регулювання (Антимонопольний комітет, державна податкова адміністрація, державний комітет статистики), спеціалізовані органи влади (МінФін, НацБанк, державна комісія з цінних паперів та фондового ринку), органи місцевого самоврядування (органи державної реєстрації суб’єктів господарської діяльності).
Також, ще залишається ряд невирішених завдань у сфері регулювання фінансового ринку зокрема: Недостатній розвиток Н-П бази; Недостатній обсяг повноважень органів державного регулювання та нагляду за застосуванням санкцій та притягненням до відповідальності юридичних та фізичних осіб за порушення законодавства Слабка координація дій органів державного регулювання і нагляду між собою, а також з правоохоронними органами та саморегульованими організаціями; Наявність факторів великих ризиків для інвесторів іпозичальників фінансового ринку; Недостатність капіталу та низький рівень професійної підготовки на фінансового ринку; Відсутність прозорого законодавства та якісної системи обліку та звітності.
8. Державна політика на валютному ринку
Головними методами регулювання валютного курсу є валютна інтервенція та дисконтна політика, девальвація та ревальвація.
Валютна інтервенція означає пряме втручання центрального банку або казначейства у валютний ринок з метою обмеження коливання курсу національної валюти та зводиться до купівлі-продажу ними іноземної валюти. Дисконтна політика зводиться до зміни дисконтної ставки центрального емісійного банку з метою впливу на рух зарубіжних короткострокових капіталів. Девальвація - політика спрямована на зниження обмінного курсу. Політика ревальвації здійснюється з метою підвищення обмінного курсу національної валюти.
Валютне регулювання – це діяльність держави й уповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин економічних суб’єктів та їх діяльності на валютному ринку.
Валютна політика являє собою сукупність економічних, юридичних і організаційних форм і методів в галузі валютних відносин, здійснюваних державою і міжнародними валютно-фінансовими організаціями.
Кінцевими цілями валютної політики є стратегічні цілі монетарної політики взагалі — зростання зайнятості та виробництва ВВП, стабілізація цін.
Валютні обмеження являють собою систему економічних, правових, організаційних заходів, що регламентують операції з національною й іноземною валютою, золотом і т. д.
Крім валютних обмежень практика валютного регулювання виробила ще ряд методів (інструментів), які забезпечують переважно економічний вплив на валютні відносини. Це, зокрема: курсова політика; облікова (дисконтна) політика та інші інструменти монетарної політики; валютна інтервенція (девізна політика); регулювання сальдо платіжного балансу; формування та використання золотовалютних резервів.