1.3 Процес забезпечення ефективної системи операційного менеджменту

Проектування виробів і процесів у виробництві та сфері послуг.

Після з'ясування суті операційної системи, елементів та типів її існування, основних завдань та мети необхідно про­аналізувати етапи її створення, починаючи із проектування ви­робів і Процесів vсфері виробництва та послуг і закінчуючи аналізом проблем, пов'язаних із визначенням виробничих по­тужностей, проектуванням підприємства, організації та норму­вання праці.

Проектування виробів і процесів виробництва, їх критерії та варіанти Першим етаном створення операційної системи є проек­тування виробів і процесів виробництва.

Проектування виробів повинно бути спрямоване на задо­волення потреби споживачів. Для цього необхідно проаналізу­вати конкретні вимоги споживача до даного вибору. Тому роз­робник мас розглянути відносну значимість таких критеріїв проектування виробу [25, c.207]:

1) вартість;

2) економічність експлуатації;

3) якість;

4) елементи розкошів;

5) розмір, потужність або міцність:

6) строк служби:

7) надійність в експлуатації;

8) вимоги до обслуговування, його простота; !)) універсальність використання.

10) безпека експлуатації

Для того, щоб отримати потрібні характеристики виробу, розробник у Процесі проектування мас зробити вибір варіантів у таких сферах: 1) розміри її форми; 2) матеріали; 3) співвідношення стандартних та специфічних елементів; 4) мо­дульні компоненти; 5) надлишкові (додаткові) компоненти для підвищення надійності; 6)елементи безпеки.

Зрозуміло, що між критеріями проектування виробу і можливими варіантами вибору існують певні компроміси. Так, наприклад, установка кондиціонера в автомашині зро­бить її більш розкішною, але збільшить обсяг обслуговування. Застосування міцнішого металу для корпуса збільшить його строк служби та підвищить безпеку, але й приведе до подо­рожчання та зменшення пробігу на один літр пального.

Наступним кроком створення операційної системи є про­ектування процесу виробництва, яке передбачає визначення етапів пронесу виробництва виробу, що вже спроектований.

Як і при проектуванні виробу, розробник процесу вироб­ництва має розглянути їй відносну значимість таких критеріїв:

1) виробнича потужність:

2) економічна ефективність;

3) продуктивність:

4) надійність:

5) ремонтопридатність;

6) стандартизація й постійність результатів;

7) безпека, промислова санітарія й гігієна;

8) задоволення життєвих потреб робітників.

Щоб забезпечити потрібні характеристики процесу, роз­робник має зробити вибір варіантів у таких сферах:

1) тип переробної системи (проектна, дрібносерійна, масо­ве виробництво, безперервний процес, комбінація них варіантів);

2) власне виробництво чи придбання деяких комплектую­чих виробів;

3) виконання деяких за плані, своїми засобами чи пері дача їх субпідрядникам;

4 ) методи перероблення (наприклад, фарбування методом розпилення, занурення чи щіткою тощо);

5) ступінь механізації та автоматизації;

6) ступінь спеціалізації праці робітників

Розробка виробу впливає на проектування пронесу його виробництва. Тому розробники і виробів, і процесу повинні чітко розуміти, які саме потреби клієнтів збирається задоволь­нити операційна система та яка саме виражена компетентність допоможе досягти потрібної конкурентоздатності.

Особливості проектування продуктів і процесів у сфері послуг. У ринкових країнах у сфері послуг зайнята переважна частина працюючих (у С'ША. наприклад, понад 20%). Багато принципів операційної системи характерні як для виробничого сектору економіки, так і для сфери послуг, хоча є й своя спе­цифіка.

Одна з найбільш специфічних рис сфери послуг полягає в характері проектування цих послуг. Відрізняється також і процес їх створення.

У сфері послуг більш важкою справою щодо забезпечення ефек­тивності. Бо чим вища взаємодія зі споживачем, чим вища міра індивідуалізації послуг та вища трудоміскість процесу, тим важче забезпечити його високу економічну ефективність. Саме ці характеристики відрізняють сферу послуг від промис­лового виробництва в плані операційної діяльності.

Особливості проектування послуг. При розробленні системи надання послуг необхідно вра­ховувати ряд важливих факторів:

1) місце розташування підприємства з надання послуг в основному залежить від місця розташування споживачів, а не вхідних матеріалів чи інших факторів;

2) потреби та побажання споживачів, а не ефективність, знаходяться на першому місці;

3) календарне планування робіт залежить в основному від споживачів;

4) визначення та вимір якості може бути ускладненим;

5) працівники повинні володіти добрими навичками спілкування зі споживачами;

6) виробничі потужності розраховуються за "піковим" по­питом з боку споживачів, а не за середнім рівнем попиту;

7) створення запасів послуг в періоди низького попиту для їх використання при "піковому" попиті практично неможливе;

8) ефективність роботи службовця дуже важко піддасться виміру, оскільки низька продуктивність може бути зумовлена відсутністю попиту, а не поганою роботою службовця;

9) підприємства у сфері послуг не є типовими;

10) маркетинг і виробництво завжди важко відрізнити од­не від одного.

Удосконалення операцій у сфері послуг. Особливості сфери послуг утруднюють забезпечення ефективності операцій, але існує ряд методів підвищення про­дуктивності і в цій сфері.

По-перше, це урізноманітнення послуг, що надаються і споживачам.

По-друге, деякі фірми досягають успіху на ринку за раху­нок посилення участі споживачів у виробництві послуг (організація продажу товарів за поштовими замовленнями, бензозаправки, самообслуговування тощо).

По-третє, заміна, по можливості, ручної праці технічними засобами (торговельні автомати, автоматичні станції миття машин тощо).

Розмір виробничих потужностей та їх місце розташу­вання. Наступним етапом у створенні операційної системи є прийняття рішення про розмір виробничих потужностей. їх місцезнаходження та проектування підприємств

На цій стадії (етапі) побудови операційної системи вини­кає два взаємопов'язаних питання:

1) кількість (скільки об'єктів) і потужність (які потуж­ності необхідно створити).

Іншими словами, - створювати велике підприємство чи и кілька дрібних;

2) де розташувати кожний з об'єктів?

Рішення щодо першого питання про кількість та продуктивність підприємств визначається факторами ефективності і маркетингу (одні свідчать на користь великих, інші-дрібних підприємств).

На користь великих указують:

• велика капіталомісткість переробної системи (електрос­танції, госпіталі, де необхідне дороге спеціальне облад­нання);

• необхідність зосередження великої кількості людей аборізних виробів (авто підприємства, аеропорти. регіональні склади мережі універсальних магазинів то­що). На боці малих підприємств такі доводи: розосередженість клієнтів та необхідність забезпечити

для них зручний доступ до підприємства У деяких операційних системах можна застосувати комбінований підхід (фотографування та оброблення плівки). Рішення щодо місця розташування підприємств прий­мається на підставі врахування макро- та мікроекономічних ситуацій.

Макрорівень - це рішення про континент, країну, провінцію чи місто.

Мікрорівень — вибір конкретного майданчика чи приміщення для підприємства Основні фактори макрорівня:

1) демографічні та економічні фактори, що впливають на розмір і розвиток основних ринків збуту послуг опе­раційної системи;

2) джерела сировини та транспортні витрати з доставки матеріалів, необхідних для операційної системи:

3) кількість і якість трудових ресурсів;

4) наявність достатньої кількості енергії і води:

5) полі пічна стабільність;

6) податкова політика та заохочення економічного розвитку;

7) питання захисту навколишнього середовища;

8) вартість загальної ділянки й будівництва

9) умови проживання (клімат, система освіти, медицина, культура, відпочинок, злочинність).

До найважливіших факторів на мікрорівні відносяться:

1) обмежувальні норми на розвиток промзони, сумісність із сусідніми об'єктами.

2) розмір конфігурація та інші технічні засади майданчика;

3) наявність доступних видів транспорту;

4) наявність та вартість енергозабезпечення;

5) відповідність майданчика характеру підприємства;

6) близькість житла для службовців;

7) наявність конкурентів.

Для багатьох видів підприємств вирішальним може бути один із факторів (підприємства з пошиття одягу розта­шовують поблизу порівняно дешевої робочої сили, тому більша частина в них емігрувала в країни, що розвиваються).

Проектування підприємства, типи проектів. Наступним кроком (після визначення виробничих потужностей та місця розташування) при створенні операційної системи і проектування самого підприємства.

Завдання тут зводяться до визначення конфігурації, тобто розміру і форми будівлі та розміщення виробничих ресурсів усередині неї. Є різні типи проектів або планувань вироб­ництва. Залежно від характеру переробної підсистеми застосо­вують три основні типи план: пропорційно-функціональну схе­му лінійну поточну схему і фіксоване позиційне планування.

Пропорційно-функціональна схема передбачає групуван­ня виробничих ресурсів за ознакою виконуваної роботи (процесу).

Так. у механічному цеху всі токарні верстати розміщують па одній дільниці, свердлильні — на іншій і т. д. Авторемонтні підприємства мають різні ділянки: регулювання двигунів, ходової частини, кузовні роботи тощо.

Лінійне, або поточне, планування застосовується в масо­вому виробництві або В системах з безперервним вироб­ництвом, де кожний виріб фактично проходить одні і ті ж опе­рації оброблення. Виробничі ресурси розміщуються у вигляді послідовності робочих місць згідно з тими операціями, які не­обхідні для випуску готової послуг.

Прикладом нього є лінія збирання автомобілів. Тут основ­на проблема правильно розподілити навантаження, щоб за­побігти утворенню "вузьких місць".

Фіксоване позиційне планування в основному ре­алізується при виконанні проектів, наприклад, будівельних. Вироби чи споживач при ньому зафіксовані, до місця роботи в міру погреби подаються різні виробничі ресурси. Це плану­вання носить тимчасовий характер до завершення роботи над проектом. Проблема тут у тому, щоб розмістити виробничі ре­сурси так, щоб вони не заважали один одному.

Узагальнено процес проектування підприємства охоплює такі етапи:

1. Проектувальник збирає дані, інформацію про схему планування виробничого процесу, що буде розміщений на підприємстві, про завдання з продуктивності та асор­тименту створюваної послуг, дані про майданчик, йо­го конфігурацію, розмір, поверхові плани, висота пе­рекриють, про будівельні норми та інші нормативні акти, що відносяться до техніки безпеки, охорони, захисту на­вколишнього середовища.

2. Визначає кількість і типи виробничих ресурсів (напри­клад, кількість касових місць у банку для обслуговуван­ня очікуваних клієнтів).

3. Визначає площу підлоги, необхідну для кожної вироб­ничої ділянки (якщо в друкарні буде чотири офсетні ма­шини, то яка площа потрібна для цього відділу з ураху­ванням проходів, проміжних складів, стола майстра, площ забезпечення, кімнат відпочинку чи ремонтних служб).

4. Визначає, які з ділянок розмістити поруч (перехід ма­теріалів чи клієнтів від однієї ділянки до іншої), а які розвести (ділянку фарбування, наприклад, необхідно розмістити на віддалі тощо).

5. За результатами етапів 3 і 4 розробляється генеральне компонування з вказівкою всіх розмірів і місця розта­шування кожної виробничої та допоміжної ділянки. При цьому часто проробляються декілька можливих варіантів.

6. Нарешті, проектувальник чітко визначає точне місце кожної одиниці обладнання, меблів та інших виробни­чих ресурсів на кожній ділянці. Часто цю роботу вико­нують за допомогою шаблону, який накладається на креслення генеральної компановки. Останнім часом що роботу виконують за допомогою ЕВМ.

Після того як підприємство спроектовано, необхідно спроектувати роботу людей та нормувати її. Бурхливий роз­виток енергетики, механізації іі автоматизації змінив роль робітника — з постачальника енергії ("мускульної сили") вій перетворився на розпорядника енергією чи обладнанням.

Проектування робіт охоплює точне визначення змісту кожного виду роботи в організації та побічно - порядок роз­поділу роботи в ній.

Важливими моментами тут є:

1. Створення точних специфікацій, що визначають поря­док взаємодії працівників із машинами, споживачами чи іншими елементами виробничого середовища

2. Врахування принципів економічної ефективності принципів (робота має відповідати здібностям працівника її можливостям обладнання, вартість роз­робки не повинна бути надто високою, зміст роботи маг відповідати психологічним очікуванням працівника).

3. Врахування переваг та недоліків спеціалізації (пе­реваги спеціалізації: дозволяє скоротити обсяг підготовки працівників; підвищує рівень професійного вміння на кожному робочому місці: дозволяє відокремити від ви робничих завдань ті. які не потребують кваліфікованої праці, а можуть бути виконані некваліфікованими працівниками з меншою оплатою тощо. Недоліки спеціалізації: зменшення гнучкості при аміні виробничих завдань; зниження почуття задоволеності роботою; зрос­тання від монотонності; зростання прогулів тощо.)

4. Застосування принципів тощо технічного підходу, а саме [13, c.217]:

- робота має бути досить напружена і містити елементи різноманітності;

-необхідно, щоб на роботі можна було навчатися й продовжувати свою освіту;

- необхідність визнання при добре виконаній роботі;

- необхідність реалізації певної залежності між результа­тами праці і соціальним станом особи:

- необхідність поєднання характеру роботи з бажаним майбутнім тощо.

5.Забезпечення нормування прані, яке полягає у визна­ченні часу, необхідного для виконання тієї чи іншої ро­боти. Очікуваний час виконання роботи називається нормою часу або просто нормою. Норма часу вказується як час, витрачений на одиницю послуг (2,5 хв на де­таль), або як кількість виробів, виготовлених за даний період (40 од. за годину). Норми часу використовують­ся при плануванні та опійні завантаження обладнання. розробленні календарних планів, оцінюванні роботи людей, зайнятих у виробництві. Тобто норми часу доз­воляють планувати роботу персоналу, обладнання та оцінювати працю робітників.

Під методикою аналізу слід розуміти способи підходу до вивчення виробничо-господарської діяльності підприємства. Аналіз грунтується на використанні методів деталізації явищ і процесів, порівняння, взаємопов'язаного вивчення і визначення причинних зв'язків, елімінування(виключення), математичного моделювання. Вибір того чи іншого методу аналізу залежить від мети, котра ставиться при проведенні досліджень.

Порівняння вважається найбільш допустимим і водночас найважливішим методом техніко-економічного аналізу. Цей прийом дозволяє виразити характеристику одного явища за допомогою інших, а також однорідних явищ. При порівнянні оцінюється зміна одного показника за допомогою іншого, аналогічного по своєму змісту. Одним з найважливіших методів аналізу є використання рядів динаміки. За допомогою цього методу можна уникнути випадкових висновків.