- •Тема 3. Управління поведінкою персоналу Контроль в управлінні персоналом.
- •Лекція 4. Основні напрямки управління поведінкою персоналу організації
- •Соціальний розвиток організації як об"єкт управління. Основні фактори розвитку соціального середовища організації. Соціальна служба організації.
- •Трудове законодавство України про персонал.
- •Мотивація трудової діяльності персоналу.
- •Соціальний розвиток організації як об"єкт управління. Основні фактори розвитку соціального середовища організації. Соціальна служба організації.
- •Трудове законодавство України про персонал. Форми взаємовідносин між работодавцем і робітником.
- •Трудові книжки працівників.
- •Підготовка документів на персонал.
- •Праця жінок і молоді.
- •Індивідуальні трудові спори.
- •Мотивація трудової діяльності персоналу.
- •Система оплати праці і її регулювання.
Праця жінок і молоді.
Праця жінок
Конституція України законодавче закріплює рівність чоловіків і жінок в усіх сферах трудових відносин: при прийомі на роботу, встановленні розмірів оплати праці, визначенні режиму робочого часу, часу відпочинку тощо. Крім того, з огляду на особливості жіночого організму і соціальну роль жінок у суспільстві, законодавство додатково передбачає пільги для працюючих жінок.
Роботи, на яких забороняється застосування праці жінок
Забороняється застосовувати працю жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт із санітарного і побутового обслуговування) (ст. 174 КЗпП України). Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосовувати працю жінок, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.93 № 256.
Питання, пов'язані з використанням праці жінок на підземних роботах, регулюються Постановою Ради Міністрів СРСР від 13.07.57 № 839 "Про заходи із заміни жіночої праці на підземних роботах, у гірничодобувній промисловості -і на будівництві підземних споруд". Постанова забороняє використання жіночої праці на цих роботах, за винятком тих випадків, коли жінки обіймають керівні посади і не зайняті фізичною працею, зайняті санітарним і побутовим обслуговуванням, проходять курс навчання, допущені на стажування в підземні частини підприємств, а також коли їм належить спускатися час від часу в підземні частини підприємства для виконання нефізичних робіт.
Перелік посад, пов'язаних із підземними роботами, на яких як виняток дозволяється застосування жіночої праці, затверджено Постановою Держкомпраці СРСР від 30.08.57 № 292. До цього переліку входять: начальники (директори), головні інженери шахт і копалень з видобутку вугілля, рудних і нерудних копалин, що добуваються підземним способом, на будівництві метрополітенів, тунелів, шахтобудівних та шахтомонтажних управлінь, на будівництві інших підземних споруд; їхні заступники, головні інженери, техніки й інші керівні працівники, спеціалісти і службовці, які не виконують фізичної праці; головні, старші і дільничні маркшейдери; геологи, гідрологи і працівники науково-дослідних та нормативних організацій, установ; працівник й навчальних пунктів, які проходять курс навчання і допущені до стажування в підземних частинах підприємства; лікарі, середній і молодший медичний персонал, інші працівники, зайняті санітарним обслуговуванням; буфетниці, працівники, зайняті побутовим обслуговуванням; чергові, які обслуговують стаціонарні механізми з автоматичним пуском і не виконуюють інших робіт, пов'язаних з фізичними навантаженнями.
На деяких важких роботах для жінок установлено зменшені норми виробітку. Так, Постановою Ради Міністрів СРСР "Про більш широке залучення жінок до участі в кваліфікованій праці в сільському господарстві" для жінок-механізаторів, які працюють на тракторах, комбайнах і складних сільськогосподарських машинах, установлюються норми виробітку на 10 % нижчі, ніж норми, що діють у господарстві.
Граничнодопустимі навантаження для жінок при підійманні і переміщенні важких речей вручну визначено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.12.93 № 241.
Гранична маса важких речей, що підіймаються або переміщуються жінкою, за умови чергування з іншою роботою (до 2 разів на годину), не може перевищувати 10 кг. Граничнодопустима маса на підійманні й переміщенні вантажів постійно протягом робочої зміни не може перевищувати 7 кг.
Загальна маса вантажів, що переміщуються протягом робочої зміни з робочої поверхні, не може перевищувати 350 кг, а з підлоги — 175 кг.
Не допускається також залучення жінок до роботи в нічний час, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасова міра (ст. 175 КЗпП України). Ці обмеження не поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті тільки члени однієї сім"ї.
Гарантії та пільги для жінок
Законодавством забороняється відмовляти жінкам у прийомі на роботу і знижувати їм заробітну плату у зв'язку з вагітністю або наявністю дітей віком до 3 років, самотнім матерям, що мають дитину до 14 років або дитину-інваліда.
При відмові їм у прийомі на роботу власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити про причини відмови в письмовій формі (ст. 184 КЗпП України).
Працюючі жінки також мають гарантії і пільги. Так, не допустимо залучати жінок до робіт у нічний час, до понаднормових робіт, до робіт у вихідні дні і направляти у відрядження вагітних жінок, а також жінок, які мають дітей віком до 3 років (ст. 176 КЗпП України).
Згідно зі ст. 54 КЗпП України нічним вважається час із 22-ї години вечора до 6-ї години ранку. Якщо на цей час припадає тільки частина зміни (наприклад, 2 години), то й у цьому разі жінок не можна залучати до роботи.
Жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до понаднормових робіт або направлятися у відрядження без їхньої згоди (ст. 177 КЗпП України). Відмова жінки в таких випадках не може розглядатися як порушення трудової дисципліни.
До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи, що є легшою і виключає вплив шкідливих чинників, вона підлягає відстороненню від роботи зі збереженням середнього заробітку за всі пропущені з цієї причини робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації (ст. 178 КЗпП України).
Жінки, які мають дітей віком до 3 років, у разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу зі збереженням середнього заробітку на попередній роботі до досягнення дитиною 3-річного віку. Якщо заробіток на легшій роботі вищий, ніж той, який вони отримували до переведення, то їм виплачується фактичний заробіток.
Жінкам, які працюють на роботах із шкідливими умовами праці, що дає право на додаткову відпустку, період виконання інших робіт у зв'язку з вагітністю включається в стаж для додаткової відпустки.
Відпустка жінкам у зв'язку з вагітністю і пологами надається тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнення пологів, народження двох і більше дітей або якщо жінка відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" належала до І—IV категорії — 70) календарних днів після пологів. Ці дні розраховуються сумарно і надаються жінкам цілком незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів, а також, на їхнє бажання, надається частково оплачувана відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з оплатою за ці періоди допомоги з державного соціального страхування (ст. 179 КЗпП України).
У тому разі, коли дитина потребує домашнього догляду, жінці надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, обумовленою медичним висновком, але не більше, ніж до досягнення дитиною 6-річного віку.
Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами надається на підставі лікарняного листка, який видає відповідна медична установа.
За весь період такої відпустки всім жінкам виплачується допомога з державного соціального страхування в розмірі 100 % незалежно від тривалості загального стажу роботи.
Підприємства й організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку і відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості, ніж передбачено законодавством.
Частково оплачувану відпустку і додаткову відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною може бути використано цілком або частково також батьком дитини, бабусею, дідусем або іншими родичами, які фактично здійснюють догляд за дитиною або особою, котра усиновила або взяла опікунство над дитиною.
Згідно із ст. 180 КЗпП України власник зобов'язаний надавати жінкам відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами і за їхньою заявою приєднувати до цієї відпустки і щорічну відпустку. При цьому чергова відпустка надається на бажання жінки перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї незалежно від тривалості роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
У будь-якому разі щорічна відпустка надається в повному розмірі, а не пропорційно відпрацьованому часу (якщо в жінки немає 6-місячного стажу роботи, відпустку вона одержує авансом). Якщо жінка не використала відпустку за минулий рік, то на її прохання відпустки за минулий і поточний рік належить об'єднати. Коли термін відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами настає в період чергової відпустки, то невикористана його частина переноситься на інший час.
Частково оплачувана відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку і додаткова відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку надаються за заявою жінки або осіб, котрі здійснюють фактичний догляд, цілком або частково в рамках передбаченого терміну й оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу (ст. 181 КЗпП України).
Час частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку і додаткової відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною (відповідно до медичного висновку) до досягнення нею 6-річного віку зараховуються як у загальний, так і в безперервний стаж і стаж роботи за спеціальністю. Час наданої підприємством відпустки для догляду за дитиною понад норму, встановлену законодавством, в безперервний стаж не зараховується.
У стаж роботи, що дає право на щорічну оплачувану відпустку, час відпустки для догляду за дитиною не зараховується.
Жінкам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з виплатою у встановленому порядку допомоги у зв'язку з пологами за період із дня усиновлення і по закінченні 56 днів із дня народження дитини (70 календарних днів — при усиновленні 2 дітей і більше), їм також надаються частково оплачувана відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку і додаткова відпустка без збереження заробітної плати тривалістю відповідно до медичного висновку, але не більша, ніж до досягнення дитиною 6-річного віку (ст. 182 КЗпП України). Працюючі жінки, які мають дітей віком до півтора року, крім загальної перерви для відпочинку і приймання їжі мають право на додаткові перерви для годування дитини. Ці перерви надаються не рідше, ніж через 3 години тривалістю не менше ЗО хвилин кожна (ст. 183 КЗпП України). Терміни і порядок надання перерв для годування дитини визначає власник або уповноважений ним орган за погодженням із профспілковим комітетом підприємства, установи, організації з огляду на побажання матері.
Іноді, з огляду на відстань від місця роботи до місця проживання жінки і стан здоров'я дитини, перерву може бути продовжено.
За наявності двох і більше немовлят тривалість додаткової перерви встановлюється не менше 1 години.
При 7- і 8-годинному робочому дні жінці, як правило, надаються дві додаткові перерви для годування дитини (з інтервалом 3 години, з огляду на обідню перерву), а при 6-годинному робочому дні — дві додаткові перерви, з огляду на обідню перерву, і одна, якщо обідню перерву не передбачено. Якщо ж дитину за станом здоров'я потрібно годувати частіше, необхідно подати медичний висновок.
У тому разі, коли жінка не має можливості використовувати надану перерву у зв'язку з віддаленістю місця роботи від місця проживання, для годування дитини допускається приєднання додаткової перерви до обідньої перерви, об'єднання двох перерв або перенесення їх на кінець робочого дня.
Додаткові перерви надаються також для штучного годування дитини.
Перерви для годування дітей включаються в робочий час і оплачуються із середнього заробітку.
Законодавством забороняється звільнення з роботи вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (за медичним висновком — до 6 років), самотніх матерів, які мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда.
Звільнення таких жінок з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише в разі повної ліквідації підприємства, установи, організації і за умови їхнього обов'язкового працевлаштування (ст. 184 КЗпП України).
По закінченні терміну трудового договору звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (або старших, ніж 3 роки, але не більше, ніж до 6 років, якщо дитина відповідно до медичного висновку в цей період потребує домашнього догляду), самотніх матерів (жінок неодружених, котрі подали свідоцтво про народження дитини, в якому немає запису про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, удови), що мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, також відбувається з обов'язковим працевлаштуванням (ч. З ст. 184 КЗпП України).
Не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав це зобов'язання з працевлаштування, якщо працівниці не було надано на тому або на іншому підприємстві (в установі, організації) іншу роботу або запропоновано роботу, від якої вона відмовилася з поважної причини (наприклад, за станом здоров'я).
Ці гарантії поширюються і на випадки звільнення у зв'язку із закінченням терміну договору таких працівників, коли їх було прийнято на сезонні роботи.
Законодавством передбачено низку пільг для жінок. Згідно зі ст. 185 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний надавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів, путівки в санаторії і в будинки відпочинку безплатно або на пільгових умовах, а також надавати їм матеріальну допомогу.
Жінкам (або одному з працюючих членів сім'ї) також надається допомога по догляду за хворою дитиною віком до 14 років на період, коли є потреба у догляді за дитиною, але не більший, ніж 14 календарних днів. У разі, якщо сім'я має кількох дітей віком до 14 років і вони хворіють не одночасно, допомога з тимчасової непрацездатності надається на кожну дитину окремо. Якщо одночасно хворіють двоє і більше дітей, то лікарняний листок видається один на всіх хворих дітей і допомога з тимчасової непрацездатності надається за одним лікарняним листком.
У тому разі, коли дитина хворіє і по закінченні терміну, на який може бути видано лікарняний листок по догляду за нею (14 днів), особі, яка працює, видається довідка про тимчасову непрацездатність на період захворювання дитини.
Допомога з тимчасової непрацездатності за час відсутності на роботі відповідно до довідки не надається.
Працюючій матері або іншій працюючій особі, звільненій від роботи у зв'язку з перебуванням разом із хворою дитиною в стаціонарі, допомога з тимчасової непрацездатності виплачується за увесь час перебування в стаціонарі.
Сезонним і тимчасовим працівникам, які доглядають за хворою дитиною, допомога з тимчасової непрацездатності призначається і виплачується на загальних підставах (Положення про порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям із дітьми).
Жінки, які народили 5 і більше дітей і виховали їх до 8-річного віку, а також матері інвалідів з дитинства, що виховали їх до цього віку, мають право на призначення пенсії за віком по досягненні 50 років і при стажі роботи не менш як 15 років із зарахуванням до стажу роботи часу по догляду за дітьми (Закон України "Про пенсійне забезпечення").
Дружинам військових, крім військовослужбовців термінової служби, до загального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком, зараховується також період проживання разом із чоловіком у місцевостях, де не було можливості працевлаштування за фахом, але не більш як 10 років (Закон України "Про соціальний і правовий захист військових і членів їхніх сімей").
Жінки, в яких є діти віком до 15 років, мають переважне право на укладання трудового договору про роботу вдома (Положення про умови праці надомників, затверджене Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.81).
На час відсутності працівниці-жінки, яка народила дитину, власник або уповноважений ним орган має право прийняти на її місце іншого працівника, уклавши з ним тимчасовий трудовий договір.
Працюючі жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, відповідно до чинного законодавства мають право:
— на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 5 календарних днів без врахування вихідних;
— на додаткову відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 14 календарних днів щорічно.
Праця молоді
Неповнолітніми вважаються особи, які не досягли 18 років. Як правило, на роботу приймаються особи, що досягли 18 років.
Разом із тим за згодою одного з батьків або осіб, які їх заміняють, можуть як виняток прийматися на роботу особи, котрі досягли 15 років.
Допускається прийом на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легких робіт, що не заподіюють шкоди здоров'ю і не порушують процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними 14 років за згодою одного з батьків або особи, яка заміняє його (ст. 188 КЗпП України).
Неповнолітні в трудових правовідносинах прирівнюються в правах до повнолітнього.
Приймаючи на роботу неповнолітніх, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити їх із правилами внутрішнього трудового розпорядку, правилами техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки. Підлітки зобов'язані знати свої права й обов'язки. Якщо робота підлітка буде пов'язана з обслуговуванням верстатів, машин, механізмів, його необхідно попередньо ознайомити з правилами їхньої експлуатації і провести інструктаж з техніки безпеки безпосередньо на робочому місці.
Для осіб, які не досягли 18 років, випробувальний термін при прийомі на роботу не встановлюється (ст. 7 КЗпП України).
На кожному підприємстві, в установі, організації має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли 18 років, із зазначенням дати їхнього народження (ст. 189 КЗпП України).
При прийомі на роботу цих осіб власник або уповноважений ним орган має враховувати, що їх не може бути допущено до виконання важких робіт, робіт із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також підземних робіт (ст. 190 КЗпП України).
Розв'язуючи це питання, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний керуватися Переліком важких робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 № 46.
При проходженні виробничої практики особи віком до 18 років, які навчаються у професійних навчально-виховних закладах і загальноосвітніх школах, можуть перебувати на виробництві і на роботах, перерахованих у Переліку, не більше 3 годин на день.
Граничнодопустимі навантаження для неповнолітніх визначено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.03.96 № 59.
Згідно з цим наказом граничні норми підіймання і переміщення вантажів підлітками під час короткочасної і тривалої роботи не можуть перевищувати:
а) при короткочасній роботі:
— у віці 14 років: для юнаків — 5, для дівчат — 2,5 кг;
— у віці 15 років: для юнаків — 12, для дівчат — 6 кг;
— у віці 16 років: для юнаків — 14, для дівчат — 7 кг;
— у віці 17 років: для юнаків — 16, для дівчат — 8 кг;
б) при тривалій роботі:
— у віці 15 років: для юнаків — 8,4, для дівчат — 4,2 кг;
— у віці 16 років: для юнаків — 11,2, для дівчат — 5,6 кг;
у віці 17 років: для юнаків — 12,6, для дівчат — 6,3 кг.
Граничні норми сумарної ваги вантажів для підлітків з розрахунку на годину робочого часу не можуть перевищувати:
а) при підійманні ваги з рівня робочої поверхні:
— у віці 14 років: для юнаків — 10, для дівчат — 5 кг;
— у віці 15 років: для юнаків — 48, для дівчат — 12 кг;
— у віці 16 років: для юнаків — 160, для дівчат — 40 кг;
— у віці 17 років: для юнаків — 272, для дівчат — 72 кг;
б) при підійманні ваги з підлоги:
— у віці 14 років: для юнаків — 7, для дівчат — 3,5 кг;
— у віці 15 років: для юнаків — 24, для дівчат — 6 кг;
— у віці 16 років: для юнаків — 80, для дівчат — 20 кг;
— у віці 17 років: для юнаків — 130, для дівчат — 32 кг.
Усі особи віком до 18 років приймаються на роботу тільки після попереднього медичного обстеження і надалі, по досягненні 21 року, щорічно підлягають обов'язковому медичному огляду (ст. 191 КЗпП України).
Якщо медичний висновок лікувальної установи є позитивним, підліток працює далі. Якщо ж під час огляду встановлено, що дана робота негативно впливає на його здоров'я (медична установа дає висновок про неможливість використання праці такої особи на цій роботі), то власник або уповноважений ним орган зобов'язаний перевести такого підлітка на іншу, не протипоказану йому роботу.
Забороняється також залучати працівників віком до 18 років на нічні та понаднормові роботи і на роботи у вихідні дні.
Держава гарантує працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю. Особливості праці неповнолітніх установлюються законодавством України.
Реалізації права на працю сприяє навчання, в тому числі трудове Навчання, учнів середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів, здійснюване в спеціально обладнаних помешканнях, навчально-трудових центрах або безпосередньо на виробництві.
Виконана при цьому учнями робота оплачується у встановленому законодавством порядку.
Держава гарантує працездатній молоді надання першого робочого місця на термін не менш як 2 роки після закінчення навчання в середніх загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки та перепідготовки, а також після звільнення з військового (навчального закладу) за станом здоров'я або сімейними обставинами (ст. 7 Закону України "Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні").
Молодим спеціалістам — випускникам державних навчальних закладів, потребу в яких було заявлено підприємствами, установами, організаціями, надається робота за спеціальністю на період не менш як 3 роки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст. 197 КЗпП України).
Випускники, які уклали договір із вищим навчальним закладом після зарахування на навчання за державним замовленням, зобов'язані відпрацювати на місці призначення не менше 3 років.
Особи, зараховані до вищих навчальних закладів на цільові місця відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.92 № 408 "Про пільги для сільської молоді при прийомі у вищі навчальні заклади, удосконалення системи перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів", після закінчення вищого навчального закладу направляються на роботу на підприємства, в організації сільського, лісового, водного господарства, переробних галузей агропромислового комплексу, закладів соціальної сфери села і зобов'язані відпрацювати на місці призначення не менше 3 років.
Особи, зараховані до вищих навчальних закладів відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і віднесені до III і IV категорій, зобов'язані після закінчення вищого навчального закладу відпрацювати на місці призначення не менше 3 років.
Розірвання випускником договору допускається з таких поважних причин:
— встановлення інвалідності І і II групи, внаслідок чого випускник не може виїхати на роботу за призначенням;
— встановлення інвалідності І і II групи в дружини (чоловіка), одного з батьків (або осіб, що заміняють їх) випускника;
— якщо випускник — вагітна жінка, мати або батько, які мають дитину віком до 3 років або дитину, що відповідно до медичного висновку потребує догляду (до досягнення нею 6-річного віку), мати-одиначка або батько-одинак, котрі мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;
212
— проходження чоловіком (дружиною) військової служби (крім термінової), в тому числі за контрактом, на посадах рядового, сержантського і старшинського складів, прапорщиків, мічманів та офіцерів у Збройних Силах України, Національній гвардії, Прикордонних військах, Службі безпеки, а також в інших формуваннях, утворених відповідно до законодавства України, і служба в органах внутрішніх справ поза місцем розміщення замовника;
— вступ до вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації для випускників вищих навчальних закладів І—II рівнів акредитації. Розірвання договору з ініціативи замовника допускається:
— у разі неможливості надання випускникові роботи за спеціальністю відповідно до медичного висновку (якщо медичний огляд для прийняття на роботу згідно із законодавством є обов'язковим) або висновку медико-соціальної (експертної) комісії;
— у разі банкрутства замовника.
Якщо випускник без поважних причин не захистив дипломного проекту, замовник може надати йому роботу з урахуванням отриманої спеціальності і кваліфікації.
Молодим спеціалістам, які одержали направлення на роботу після закінчення вищого навчального закладу, надається відпустка тривалістю ЗО календарних днів. За час відпустки молодим спеціалістам виплачується допомога в розмірі місячної стипендії за рахунок замовника. Після укладення трудового договору на молодих спеціалістів поширюються всі види соціального захисту, передбачені колективним договором працівників підприємства, установи, організації.
Посади за штатним розкладом, на які в поточному році має бути прийнято на роботу молодих спеціалістів згідно із договором, не підлягають заміщенню іншими працівниками. У разі виробничої необхідності на ці посади може бути прийнято інших працівників на термін до призначення на них молодих спеціалістів.
Якщо випускник за його згодою переводиться на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, йому видається цим підприємством, установою, організацією нове направлення на роботу. За випускником у цьому разі зберігаються всі права й обов'язки молодого спеціаліста.
Випускникам, які закінчили вищі навчальні заклади на відмінно, за рішенням замовника може встановлюватися більш висока заробітна.плата в межах схеми посадових окладів.
Випускники, які одержали направлення на роботу в іншу місцевість, а також члени їхніх сімей забезпечуються житлом згідно із законодавством.
Випускники, не забезпечені житлом відповідно до договору і які і далі працюють за призначенням після визначеного терміну, мають право на позачергове одержання житла незалежно від терміну роботи за цим призначенням.
Звільнення молодого фахівця з ініціативи замовника до закінчення терміну договору дозволяється у випадках, передбачених ст. 40 КЗпП (Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.96 № 992).
Робочий час і час відпочинку підлітків
Згідно зі ст. 51 КЗпП України для підлітків установлено скорочену тривалість робочого часу.
Для працівників віком від 16 до 18 років вона становить 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень.
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості, передбаченої викладеними нормами. У передвихідні й передсвяткові дні тривалість робочого дня для осіб віком до 18 років не змінюється.
Щорічна відпустка працівникам віком до 18 років надається тривалістю 31 календарний день. Відпустки неповнолітнім належить надавати влітку або на їхнє бажання в інший час року.
З ініціативи власника або уповноваженого ним органу осіб, які не досягли 18 років, може бути звільнено з роботи, крім дотримання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) комісії у справах неповнолітніх (ст. 198 КЗпП України). Однак звільнення працівника віком до 18 років у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників, виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації або за станом здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а також при поновленні на роботі працівника, котрий раніше її виконував, провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без їхнього працевлаштування.