Практичне заняття №11 Тема: Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю. План заняття

1. Тестування.

2. Обговорення теоретичних питань.

3. Дискусія.

4. Виконання педагогічних вправ.

Питання для обговорення і тестування

1. Яка головна мета контролю як дидактичного засобу управління навчанням?

2. Дайте характеристику основних видів контролю успішності учнів.

3. Розкрийте структуру контролю знань учнів.

4. Які функції виконує контроль знань учнів?

5. Охарактеризуйте оцінку результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.

6. Визначте вимоги до контролю знань учнів.

7. Чи можна вести контроль за навчально-пізнавальною діяльністю без відміток? А без оцінок? Чому?

8. Чи не гальмують низькі оцінки розвиток особистості дітей?

9. Що ви знаєте про нові пошуки в галузі контролю і перевірки знань?

Завдання й дискусійні питання

1. Чому В. Сухомлинський не радить учителеві ставити оцінку учневі за погану відповідь, доповнення, письмову роботу тощо?

2. Чому при перевірці виконання домашнього завдання треба уникати запитань, які передбачають цілком точне відтворення учнями того, що викладав учитель, чи того, що зафіксовано в підручнику? Наведіть приклади трансформації таких контрольних запитань (за фахом).

3. Як уникнути того, щоб повторення змісту навчального матеріалу не стало «мачухою» учіння? (за В. Сухомлинським)

4. Вільний час учня народжується на уроці (В. Сухомлинський). Запропонуйте шляхи вирішення актуальної педагогічної проблеми.

5. На уроці учениця впевнено почала читати вірш напам’ять та раптом замовкла. Почала знову, знову спіткнулася й заплакала.

— Я вчила, — ледь вимовила вона.

— Нічого, не хвилюйся. Згадай, а поки що буде читати Василь. Дівчинка, слухаючи товариша, заспокоювалася. Голос її лунав упевнено, виразно. Оцінка — «п’ять».

Після уроку, на якому були студенти, виникла суперечка: чи не надто щедро оцінено відповідь?

— Ні, оцінку знижувати не можу, — сказала вчитель. — Дівчинка старанна, але дуже хвилюється біля дошки. Якщо не прощати їй хвилювання, пропаде впевненість і зовсім буде погано. Ось Олексію я цього не прощаю. Коли він помиляється, значить не вчив. З ним без суворості не можна, лінується. У перші роки роботи я намагалась однаково ставитися до кожного вчинку, не вдаючись до мотивувань. Мені здавалося, різне ставлення буде ображати школярів, заважати їхній дружбі. Потім я зрозуміла, що просто ховаюся за ці слова, боячись глибше зазирнути в дитячу душу. З часом переконалася, що не тільки я, а й учні можуть зрозуміти, чому педагог, здавалося б, однаковим явищам дає різні оцінки.

Чи має рацію вчителька?

Якого дидактичного принципу дотримується вона в практиці навчання?

6. На уроці української мови в п’ятому класі учні самостійно виконують вправу. Вчителька помічає, що Сашко старанно працює. Взагалі ж він двієчник, і ставлення до нього в класі іронічно-поблажливе. Маленький, худенький, завжди неначе трохи наляканий. На контрольних Сашко найчастіше байдикує, дивлячись винуватими очима на вчителя, а в кращому випадку списує в сусідів. Сьогодні ж працює. Матеріал нескладний, Сашко цілком зможе з цим упоратися.

— Молодець, Сашко, — вирішила похвалити його Олена Володимирівна, — як приємно дивитися на тебе, коли ти думаєш, працюєш.

— А ви йому п’ятірку поставте, — насмішкувато говорить хтось із хлопчиків, і всі сміються: Сашко і п’ятірка — речі несумісні.

— Поставлю, якщо зробить, — трохи підвищує голос учителька. — Коли закінчите, я перевірю ваші роботи.

Роботу закінчено, вчителька перевіряє зошити. Ось, нарешті, до неї підохотить Сашко. Вчителька бере його зошит і раптом бачить, що записано номер вправи, а далі — чистий аркуш.

На великий подив учнів Олена Володимирівна оголосила: «Сідай, Сашко, п’ять». Клас був вражений — перша п’ятірка Сашка! Він сів, зошит відразу заховав у портфель.

Коли учні виходили з класу, Олена Володимирівна покликала Сашка: «Я сьогодні буду в школі до п’ятнадцятої години. Зроби вправу й покажи мені. Добре?».

О п’ятнадцятій, коли вона вже збиралася додому, Сашко, захекавшись, вбіг до кабінету й поклав зошит. Вправа була виконана бездоганно. І стільки радості було в його оченятах, що вчителька повірила: він не безнадійний.

1. Як ви оцінюєте дії вчительки? Порівняйте позицію педагога з іншими варіантами вирішення ситуації:

1) яка користь від ще однієї двійки? Може, просто сказати: «Сідай, Сашко»?

2) оцінку слід ставити таку, якої учень заслуговує, а не ходити біля ледаря «на задніх лапках»;

3) треба розібратися в психологічному стані та родинній ситуації, в якій живе Сашко.

7. Проаналізуйте ситуацію: "Під час пояснення вчителя учень Сашко П. був неуважний, розмовляв з сусідом. Вчитель зупинив пояснення матеріалу й викликав Сашка до дошки. Сашко відповів на поставлене вчителем запитання досить глибоко і вірно і чекав доброї оцінки. Але вчитель сказав: "Хотів поставати тобі "З", але, випадково, поставив тобі "4". Нехай вже так залишається. Не хочу псувати журнал".

Запитання: 1. Якими мотивами керувався вчитель, коли він створював цю ситуацію? 2. Оцініть з позиції учня і класу діяльність вчителя. Відтворіть можливі монологи вчителя і учня.