Література:

1. Амонашвили Ш.А. Воспитательная и образовательная функции оценки учения школьников.-М., 1984.

2. Амонашвили Ш.А. Обучение.Оценка.Отметка.-М.:Знание,1980.-150с.

3. Андрощук А.О. Рейтингова технологія оцінки знань в навчально-виховному закладі // Педагогіка і психологія - 1996. - №3. - С.86-96

4. Бардин К.В. Как учить детей учится.-М., 1987.

5. Глуханюк Д. Як об'єктивно оцінити знання учнів (з досвіду впровадження залікової системи) // Педагогіка толерантності. - 1997. - №1-2. - С.86-90.

6. Полонский В.М. Оценка знаний школьников.-М.,1982.

Практичне заняття №12 Тема: Процес виховання. Основні закономірності та принципи виховання. План заняття

1. Тестування.

2. Обговорення теоретичних питань.

3. Дискусія.

4. Розв’язування педагогічних задач.

Питання для обговорення і тестування

1. Дайте визначення поняття «виховання». В чому полягає мета виховання?

2. Охарактеризуйте процес виховання. Від яких чинників залежить процес виховання.?

3. Розкрийте структуру виховного процесу.

4. Які проблеми є предметом дослідження теорії виховання?

5. Що розуміють під закономірностями виховання? Розкрийте сутність загальних закономірностей виховання.

6. Розкрийте і обґрунтуйте специфічні особливості виховання у відміну від навчання.

7. Що розуміють під принципами виховання?

8. Яким чином закономірності в науці набувають характер принципів практичної діяльності?

9. Розкрийте сутність принципів виховання.

10. Розкрити правила, через які працюють принципи виховання (на конкретному прикладі).

Завдання й дискусійні питання

• Чи можна відносити народні поради щодо виховання до закономірностей виховного процесу? Якщо можна, то які саме?

• Поміркуйте над правдивістю висловлювання про те, що вчинок будь-якої людини має моральний аспект, який виявляється в меті, виборі засобів, організації діяльності та наслідках

Задача №1. Нещодавно десятикласниця розповідала мені, як на перерві діти почали кидати один в одного паперовими кульками. Продзвенів дзвінок.

Учениця стояла біля вікна і, побоюючись знову потрапити під «обстріл», чекала, поки всі розійдуться по класах. Біля її ніг валялися зібгані у кульки сторінки зошитів.

— Треба їх прибрати, — сказав черговий учитель.

— А я при чому? — промовила учениця, — Хто кидав, той нехай і прибирає.

— Вибачте, — відповів педагог і почав прибирати папір.

— Він нахилився, старий, сивий, — розповідала десятикласниця, — А я стояла. Потім, звісно, теж кинулася підбирати. «Облиште, — кажу, я сама». А він: «Нічого, нічого, удвох швидше. Адже вам теж на урок не можна спізнюватись».

Дайте оцінку педагогічної доцільності впливу учителя на свідомість учениці. У чому суть принципу єдності свідомості та поведінки у вихованні.

Задача №2. Удаване схвалення використав учитель математики, коли виявив на дошці карикатуру на себе. Учні, затамувавши подих, чекали, як вчинить у цьому випадку педагог. Вони вважали, що він розсердиться, почне розпитувати, хто намалював карикатуру, що частина уроку пройде в нотаціях і погрозах. Але вчитель, після невеликої паузи посміхнувся, підійшов до дошки і поправив окремі штрихи, поліпшив малюнок. Учні були посоромлені. Урок пройшов нормально.

Проаналізуйте ситуацію. Знання яких закономірностей виховання допомогли вчителеві нормалізувати навчально-виховний процес?

Задача №3. Вітя К. завдавав багато клопоту класному керівникові та класу. Одного разу класний керівник звернувся до нього з проханням розвідати куди клас може піти на вихідні, поміркувати, як це краще зробити, організувати похід. Підліток сумлінно поставився до дорученої справи. Залучивши ще двох однокласників, Вітя чудово підготував клас до походу. Клас оголосив Віті подяку.

«У цей час я був мов на крилах. Захотілося робити добрі справи з усіма і для всіх» , — зізнався Віктор на випускному вечорі через три роки.

У чому секрет класного керівника? Реалізація якого принципу виховання забезпечила результативність педагогічного впливу?

Задача №4. Олена К. постійно порушувала встановлений у школі порядок. Виправдовувалась, обманювала. Але у неї було одне постійне захоплення — любила і вміла в’язати. На цьому педагог і побудувала її перевиховання. Олені було доручено організувати у школі гурток в’язання. Дорученням вона пишалася, почувала себе в дитячому колективі і вагоміше, і помітніше. А це зобов’язувало її до іншої поведінки.

Чому дії вчителя дали позитивний результат? У чому суть принципу «опора на позитивне»?