- •Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
- •1 Національні економіки в системі світового господарства. Варіативність моделей економічного розвитку
- •1.2. Основні індикатори економічного потенціалу та рівня розвитку країн
- •Індекс розвитку людського потенціалу (ірлп) та ввп* окремих країн світу у 2001 р.
- •Галузева структура ввп по окремих країнах
- •1.3. Класифікація країн у світовій економіці
- •1.4. Особливості взаємовідносин між країнами в умовах глобалізації
- •1. Зростання незацікавленості країн Півночі в тісних контактах з Півднем.
- •3. Вибіркова підтримка деяких регіонів країн, що розвиваються:
- •1.5. Основні моделі економічного розвитку країн світу
- •2 Детермінанти економічного успіху країн-лідерів
- •Індекс технологічних досягнень у країнАх лідерАх
- •Питома вага зайнятих у сфері послуг у країнах-лідерах
- •Провідні країни світу в галузі інновацій
- •Показники транснаціоналізації світової економіки, млрд дол.
- •2.2. Генезис сучасного економічного зростання постіндустріальних країн
- •Показники міжнародної імміграції населення та робочої сили до розвинутих країн
- •2.3. Диференціація та вирівнювання постіндустріальних країн світу
- •3 Економіка сша і канади
- •П’ять найбільших корпорацій світу, 2001 (млн дол.)
- •3.2. Чинники і динаміка економічного розвитку
- •Приплив іноземного капіталу в сша впродовж 1995—2000 рр., млрд дол.
- •Прогноз економічного зростання, складений адміністрацією сша
- •3.3. Галузева структура економіки
- •3.4. Особливості внутрішньорегіональної економіки
- •3.5. Зовнішньоекономічна експансія сша
- •Десять найбільших реципієнтів, що отримали іноземну допомогу від сша у 2000 році (бюджетні асигнування Агенції сша з міжнародного розвитку (usаіd)
- •3.5.1. Особливості економічних зв’язків між Україною та сша
- •3.6. Основні напрями державного регулювання економіки у ххі ст.
- •3.7. Характерні риси функціонування національної економіки Канади
- •3.7.1. Еволюція соціальної моделі Канади
- •Питома вага витрат на соціальні потреби у ввп Канади в загальній сумі державних витрат, %
- •4 Економіка Японії
- •4.2. Галузева структура господарства
- •Індекси транснаціоналізації провідних японських компаній
- •4.3. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків
- •4.4. Еволюція економічних моделей
- •4.4.1. Чинники економічного успіху Японії у післявоєнний період. Динаміка розвитку японської моделі (1945—1995 рр.)
- •4.4.2. Причини та наслідки японської кризи 90-х рр. Хх ст.
- •4.4.3. Японська модель в умовах глобалізації світового господарства
- •5 Країни Європейського Союзу
- •Позиції країн єс та аплікантів на вступ у світі (станом на початок 2000 р.)
- •5.1.1. Цілі та завдання Європейського Союзу
- •5.2. Сучасні економічні теорії європейської інтеграції
- •5.3 Економічна модель Німеччини
- •5.3.1. Місце фрн у глобальній та європейській економіці
- •5.3.2. Особливості німецької економічної моделі
- •5.3.3. Сучасна модель розвитку
- •5.3.4. Структура господарства
- •Провідні корпорації фрн за рівнем капіталізації (станом на початок 2000 р.)
- •5.3.5. Зовнішньоекономічні зв’язки
- •5.4. Економіка Франції
- •5.4.1. Позиції Франції у світовій економіці та в Європейському Союзі
- •5.4.2. Французька модель економіки
- •5.4.3. Сучасна структура господарства
- •Провідні французькі корпорації у 2001 р.
- •5.4.4. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків
- •5.5. Економіка Великобританії
- •5.5.1. Місце країни у світовій економіці та позиції в єс
- •5.5.2. Трансформація британської моделі розвитку
- •5.5.3. Галузева структура господарства
- •Найбільші корпорації Великобританії (млн євро), 2001 р.
- •5.5.4. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків
- •5.6. Економіка Італії
- •5.6.1. Італія в системі міжнародних економічних відносин
- •5.6.2. Особливості італійської моделі розвитку
- •5.6.3. Галузева структура господарства Італії
- •Структура економіки Італії
- •Провідні італійські корпорації
- •5.6.4. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків
- •Структура зовнішньої торгівлі товарами, 2000 р.
- •5.7. Скандинавська модель розвитку
- •5.7.1. Особливості розвитку економіки скандинавських країн
- •Основні індикатори розвитку Скандинавських країн
- •Глобальні центри технологічного новаторства в скандинавських країнах та їх світовий рейтинг
- •Найбільші скандинавські компанії за обсягами торгового обороту, 2001 р. Млн євро
- •5.7.2. Суть та основні особливості швецької моделі
- •5.8. Економіка нових країн—учасниць єс
- •5.8.1. Країни цсє та Європейський Союз
- •Основні економічні показники найбільших країн цсє
- •П’яте розширення єс: держави-апліканти у 2002 р.
- •5.8.2. Спільні та відмітні риси трансформаційних процесів у державах цсє
- •Питома вага приватного сектору у виробництві ввп, %
- •Питома вага експорту та імпорту по країнах цсє, %
- •Головні показники розвитку постсоціалістичних країн Європи, 2000 р.
- •Капіталізація країн Центральної Європи, 1999 р.
- •Найбільші компанії країн Центральної Європи, 1999 р.
- •Термін, що необхідний країнам Центральної Європи та Балтії (перша хвиля) для інтеграції до єс (у роках)
- •Термін, що необхідний країнам Центральної Європи та Балтії (друга хвиля) для інтеграції до єс (у роках)
- •Зовнішня заборгованість країн цсє — нових членів єс
- •5.8.3. Економіка Польщі
- •Експорт та імпорт Польщі, млн дол.
- •Основні торгові партнери Польщі, питома вага, 2000 р., %
- •5.8.4. Особливості економіки Чехії
- •Розподіл коштів структурних фондів єс та Фонду згуртування для Чеської Республіки впродовж 2004—2006 рр., млн євро, (ціни 1999 року)
- •5.8.5. Особливості економіки Словаччини
- •Експорт та імпорт Словацької республіки, млрд дол.
- •5.8.6. Особливості економіки Угорщини
- •Зовнішня торгівля Угорщини
- •5.9. Україна — єс
- •Частка зовнішньої торгівлі товарами та прямі інвестиції в Україну з єс, снд та рф, %
- •5.1. Країни Європейського Союзу в системі світогосподарських зв’язків
- •5.2. Сучасні економічні теорії європейської інтеграції
- •5.3 Економічна модель Німеччини
- •5.4. Економіка Франції
- •5.5. Економіка Великобританії
- •5.6. Економіка Італії
- •5.7. Скандинавська модель розвитку
- •5.8. Економіка нових країн — учасниць єс
- •5.9. України і єс
- •6 Економіка країн— аплікантів на вступ до Європейського Союзу
- •6.1. Особливості економіки Болгарії
- •6.2. Особливості економіки Румунії
- •6.3. Особливості економіки Туреччини
- •Загальна характеристика країн-кандидатів на вступ
- •Структура валової доданої вартості, 2002 р.
- •6.1. Особливості економіки Болгарії
- •6.2. Особливості економіки Румунії
- •6.3. Особливості економіки Туреччини
- •7 Економіка країн снд
- •Питома вага провідних регіональних об’єднань, 2000 р., %
- •Розвиток країн снд, 2001 р.
- •Галузева структура валової додаткової вартості (у поточних цінах, у відсотках)
- •7.2. Економіка Росії
- •7.2.1. Економічний потенціал
- •7.2.2. Особливості здійснення економічних реформ у 1990-ті рр.
- •Макроекономічні індикатори розвитку рф
- •7.2.3. Структура сучасного господарства
- •Структура зовнішнього боргу Росії, станом на 30 вересня 2004 р., млрд дол.
- •7.2.4. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків
- •Торгівля між Росією та єс — 15
- •Структура зовнішньої торгівлі між єс та Росією
- •7.3. Особливості економіки Республіки Білорусь
- •7.4. Особливості економіки Республіки Молдова
- •7.5. Особливості економічних відносин України з країнами снд
- •8 Економіка Китайської Народної Республіки (кнр)
- •8.2. Еволюція економічної моделі
- •Зміни в економічній структурі Китаю
- •Основні макроекономічні показники розвитку Китаю
- •8.3. Галузева структура економіки
- •8.4. Зовнішньоекономічні зв’язки
- •8.5. Розвиток економічних відносин України з кнр
- •9 Особливості економічного розвитку нових індустріальних країн
- •9.2. Економіка Республіки Корея (Південна Корея)
- •9.2.1. Особливості положення в глобальній економіці
- •9.2.2. Особливості корейської моделі розвитку
- •9.3.3. Галузева структура економіки та зовнішньоекономічні зв’язки
- •9.3. Особливості економіки держав — «драконів»
- •9.4. Особливості економіки держав-«тигрів»
- •Основні макроекономічні показники країн Південно-Східної Азії
- •9.5. Розвиток економічних відносин України з новими індустріальними державами
- •10 Економіка країн Близького, Середнього Сходу (бсс) та Північної африки (па)
- •10.1. Позиції країн бсс у глобальній та азійській економіці
- •10.2. Покраїнові відмінності
- •10.3. Економічні відносини України з країнами бсс
- •10.1. Позиції країн бсс та па у глобальній та азійській економіці
- •Основні макроекономічні показники найбільших країн Близького та Середнього Сходу
- •Рейтинг деяких країн Близького та Середнього Сходу за індексом конкурентоспроможності, що зростає
- •10.2. Покраїнові відмінності
- •10. 3. Економічні відносини України з країнами бсс та па
- •Навчальне видання
- •Економіка зарубіжних країн
2 Детермінанти економічного успіху країн-лідерів
2.1. Основні ознаки країн-лідерів
2.2. Генезис сучасного економічного зростання постіндустріальних країн
2.3. Диференціація та вирівнювання постіндустріальних країн світу
2.1. Основні ознаки країн-лідерів
Промислово розвинуті (постіндустріальні) країни, чи країни-лідери, в наш час являють собою групу, яка за класифікацією Світового економічного огляду ООН об’єднує 23 країни: США, Канаду, 15 країн ЄС (станом на початок 2004 р.), 3 західноєвропейські країни (Швейцарія, Норвегія, Ісландія), які входять до Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ), Японію, Австралію та Нову Зеландію.
У деяких документах ООН до цієї групи відносять також Ізраїль та ПАР. Нерідко до цього списку додають ще й Південну Корею, Сінгапур, Гонконг (до 1999 р.).
Ці країни мають досить високий рівень економічного розвитку, а за виробництвом ВВП на душу населення вони майже у 5 разів перевищують середньосвітовий рівень. За останні сорок років розбіжність у цьому найважливішому макроекономічному показникові не тільки не зменшилася, а й навпаки — суттєво зросла (у 1962 р. подібна пропорція становила 3,6 раза). Посилення дивергенції (розбіжності) між провідними державами світу наприкінці ХХ ст. було зумовлено дією інших домінант соціально-економічного розвитку постіндустріальних країн, ніж тих, що вважалися визначальними у середині минулого століття. Визначальну роль при цьому відіграла глобалізація світового господарства, яка суттєво змінила розстановку сил у новій моделі розвитку людства.
Наприкінці ХХ ст. на частку країн-лідерів припадало майже 54 % виробленого глобального ВНП та 69 % світового експорту (В. Колесов, М. Осьмова, 2000 р.). З них вирізняється сімка найбільш розвинутих (G7), питома вага яких серед постіндустріальних держав становить 85,8 %, а у світовому ВНП — 46,3 %, в експорті промислово розвинутих країн вона є домінуючою — 72,7 %, а у світовому експорті — 50,1 %. У межах Євросоюзу лідерство чотирьох найбільших держав (Німеччина, Франція, Великобританія, Італія) є безперечним, на них припадає близько 75 % створюваного в ЄС-15 ВНП та 64 % експорту.
Виходячи з наведених вище індикаторів економічного розвитку країн-лідерів надзвичайно важливим є визначення їхніх основних ознак, які дозволяють чітко ідентифікувати ці держави в межах глобального конкурентного середовища.
1. Високий рівень розвитку матеріального виробництва, і передусім промисловості, для якої ще у 1960—1970-ті рр. був характерним відхід від домінування видобувних галузей (виняток — Канада та Австралія) та перехід до тих секторів економіки, що ґрунтуються на використанні нових і новітніх технологій (ноу-хау). Це сприяло розвиткові електроніки, інформатики, біотехнологій, новітніх підгалузей хімії тощо.
З огляду на це, країнове лідерство у ХХІ ст. слід розуміти насамперед як переважання технологічних пріоритетів у структурі національної економіки. Досить показовим при цьому є індекс технологічних досягнень — ІТД, який уже зараз розраховується експертами ООН. Його основними складовими є: кількість патентів, що видані резидентами (на 1 млн жителів); виплачені гоно- рари та ліцензійні платежі (у дол. США на 1 тис. жителів); наявність інтернет-хостів (на 1 тис. жителів); експорт секторів високих та середніх технологій (у відсотках від загального обсягу експорту товарів); наявність телефонів (магістральних та сотових на 1 тис. жителів); споживання електроенергії (кВт · год. на душу населення); середня кількість років навчання у школі; загальна кількість учнів третього ступеня навчання тощо. Як видно з табл. 2.1, найбільші показники мають Фінляндія, США, Швеція, Японія. Проте диференціація є досить значною навіть у країнах-лідерах. Наприклад, США посідають 2-ге місце у світі, а Італія — 20-ту позицію у світовому технологічному рейтингу.
2. Сільське господарство відрізняється великим ступенем інтенсивності та продуктивності, а також високим рівнем механізації автоматизації та комп’ютеризації аграрних процесів. Питома вага зайнятих у ньому становить 3—8 % (у США — 2,9 %), приблизно такі самі показники характерні і для структури ВВП. Аграрний сектор не тільки повністю забезпечує внутрішні потреби країни, а й має великий експортний потенціал (США, Канада). Разом з тим, у більшості країн-лідерів АПК спирається на значні державні дотації, що ставить аналогічні комплекси в інших країнах світу в неприйнятні умови щодо диверсифікації експорту та вільної цінової конкуренції на внутрішніх ринках.
Таблиця 2.1