5.3.3. Сучасна модель розвитку

Наприкінці 80 — на початку 90-х рр. ХХ ст. Німеччина мала таку соціально-економічну модель розвитку, якій заздрили практично в усьому світі, а за асортиментом та якістю надання соціальних послуг вона поступалася тільки скандинавським країнам. Визначимо характерні риси цієї системи.

1. Значна питома вага державного сектору в економіці країни, яка передусім домінувала у таких галузях, як інфраструктура, ядерна енергетика, чорна і кольорова металургія, видобуток кам’я­ного вугілля. З кінця 1980-х рр. у цих галузях активно відбувався процес приватизації державних підприємств з поступовим їх перетворенням у змішані компанії, що дозволило скоротити обсяги дотацій, які надавалися урядом. Разом з тим, приватизація у цих секторах не мала руйнівного характеру, а органічно поєднувалася з іншими за питомою вагою зайнятих у державному секторі економіки й зараз залишалася досить високою — близько 10 %.

2. Рівень заробітної плати у ФРН був одним з найвищих у світі, проте продуктивність праці відставала від США та деяких європейських країн, що призвело до макроекономічної асиметрії. Так, у середині 1990-х рр. державний борг країни перевищив 60 % ВВП, а його середньорічні темпи приросту в 1,5 % (1990—2001 рр.) значно відставали від американських 3—4 %. Суттєво зросла також частка відрахувань з доходів підприємців з 26,5 % у 1970 р. до 39,2 % у 1994 р. (за даними В. Ломакіна, 1999). Питома вага державних витрат у структурі ВВП серед провідних західних країн становила близько 50 %.

3. Соціальні пріоритети Німеччини перш за все відбивалися у трьох основних блоках: страхування здоров’я, пенсії та допомога у разі безробіття. Безробітні у цій країні протягом 32 місяців отримували грошову допомогу в межах ⅔ попередньої зарплати і лише після цього її обсяги починали знижуватися. По суті безкоштовна (для громадян ФРН) середня та вища освіта також мали неабияке значення для соціологізації німецького суспіль­ства. Проте іншим боком вище зазначених переваг було швидке зростання рівня безробіття з 5,5 % у 1991 р. до 10,5 % у 1999 р.

4. Суворі екологічні вимоги уряду країни щодо промислових відходів привели у 1970-ті рр. до суттєвого покращання навколишнього середовища, проте їх подальше розширення негативно вплинуло (разом зі зростаючою дорожнечею робочої сили) на інвестиційний клімат у країні. Так, уже на початку 1990-х рр. країна мала негативний баланс ПІІ. З розширенням Європейського Союзу у 2004 р. процес відпливу інвестицій значно посилився.

5. Демографічна проблема в Німеччині полягає передусім у тому, що країна стрімко наближається до рівня високофлоридизованих держав зі значною питомою вагою людей пенсійного віку. Сучасна вікова структура має такий вигляд: 16 % — діти до 14 років (включно) і стільки ж — особи старші 65 років. Унаслідок цього ФРН вимушена допускати на свій ринок праці контрольований міграційний потік з інших країн. Значна частина іноземців, що мають легальний статус, може розраховувати на отримання соціальної допомоги у разі бідності — соціаламт. За німецькою статистикою, іноземців серед реципієнтів цієї допомоги зараз налічується близько 23 %, тоді як питома вага їх серед населення становить лише 9 %.

Наведені вище особливості сучасної соціально-економічної моделі в цілому переобтяжували бюджет Німеччини, тому її уряди останніх років опинилася перед необхідністю докорінної реформи основних постулатів «соціального ринкового господарства», в якому «соціальна держава» у ХХІ ст. вже не змогла забезпечувати ті гарантії, до яких звикло населення, у першу чергу — економічно активне. Основними чинниками сучасної соціаль­ної трансформації в новому тисячолітті виявилися:

• значні соціальні трансферти на дотримання соціальних стан­дартів у Східній Німеччині;

• непропорційне зростання приросту отримувачів соціальної допомоги (близько 7 % на рік), тоді як ВВП країни збільшується лише на 1,5 %;

• збільшення до 40 % податків на заробітну плату та інші види доходів. За цих умов різниця між реальною сумою, яку отримує «соціальник» та працюючий працівник, стає незначною, а відтак стимулів до праці не так уже й багато;

• невисока ефективність медичного страхування, яка призвела до того, що лікарняні каси вже не можуть повною мірою задоволь­нити процес профілактики та лікування різного роду захворювань, внаслідок чого пацієнти мають доплачувати певну суму коштів за кращий «медичний результат»;

• несприятлива впродовж останніх десяти років кон’юнктура на німецькі товари та послуги;

• значна регіонально-галузева диференціація господарства ФРН;

• відплив інвестицій за кордон, передусім у сусідні країни ЦСЄ, в яких німецький капітал знаходить кращі, ніж у своїй державі, умови для отримання прибутків.