- •Передмова
- •Договір купівлі-продажу План
- •2. Істотні умови договору купівлі-продажу.
- •4. Перехід права власності на товар і ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
- •5. Зміст договору купівлі-продажу та правові наслідки його порушення.
- •Роздрібна купівля-продаж План
- •2. Особливий порядок укладення та форма договору роздрібної купівлі-продажу.
- •3.Права та обов'язки сторін за договором роздрібної купівлі-продажу.
- •4. Права покупця у разі придбання ним товару неналежної якості.
- •Договори поставки, контрактації, постачання енергетичними ресурсами, міни План
- •3. Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
- •4. Договір міни
- •Договір довічного утримання (догляду).
- •2. Договір ренти
- •3. Договір довічного утримання (догляду)
- •Договір найму (оренди) План
- •2. Договір прокату
- •3. Договір найму (оренди) земельної ділянки
- •4. Договір найму (оренди) транспортного засобу
- •Договір лізингу План
- •2. Сторони, предмет, форма та строк договору лізингу
- •3. Зміст договору лізингу та наслідки його порушення
- •Договір позички План
- •Поняття договору позички та його відмежування від суміжних договорів.
- •Зміст договору позички та його припинення.
- •1. Поняття договору позички та його відмежування від суміжних договорів.
- •2. Зміст договору позички ат його припинення.
- •Договір підряду. Договір побутового підряду План
- •2. Правова характеристика та умови договору підряду.
- •3. Права та обов’язки сторін. Правові наслідки неналежного виконання умов договору підряду.
- •4. Договір побутового підряду.
- •Лекція 9 спеціальні види договорів підряду План
- •2. Договір підряду на проектні та пошукові роботи.
- •3. Договір підряду на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.
- •Договір про надання послуг План
- •2. Види перевезень та їх правове регулювання.
- •3. Договір перевезення вантажу.
- •4. Договір перевезення пасажира та багажу.
- •5. Договір транспортного експедирування
- •Договір зберігання План
- •2.Зберігання на товарному складі.
- •3. Спеціальні види зберігання.
- •Договір доручення План
- •2. Права та обов’язки сторін за договором доручення.
- •3. Припинення договору доручення.
- •Договір комісії План
- •2. Зміст договору комісії та умови його виконання.
- •3. Припинення договору комісії.
- •Договір управління майном План
- •2. Права та обов'язки сторін за договором.
- •3. Припинення договору.
- •Договір позики План
- •Поняття та загальна характеристика договору позики.
- •Відповідальність сторін за договором.
- •1. Поняття та загальна характеристика договору позики.
- •2. Відповідальність сторін за договором.
- •Кредитний договір План
- •2. Елементи та умови кредитного договору.
- •3. Права та обов'язки сторін за кредитним договором.
- •Договір банківського вкладу (депозиту) План
- •2. Загальна характеристика договору.
- •Договір банківського рахунка План
- •2. Елементи та умови договору банківського рахунка.
- •3. Зміст договору банківського рахунка та порядок його розірвання.
- •Договір факторингу План
- •2. Сторони, предмет, ціна та форма договору факторингу.
- •3. Права та обов'язки сторін за договором факторингу.
- •Розрахункові зобов'язання План
- •2. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень.
- •3. Розрахунки за акредитивом.
- •4. Розрахунки за інкасовими дорученнями.
- •5. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків.
- •Види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності План
- •2. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної гласності.
- •3. Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності.
- •4. Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності.
- •5. Інші договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
- •Договір комерційної концесії План
- •2. Права та обов’язки сторін за договором комерційної концесії.
- •7. Зміна та припинення договору комерційної концесії.
- •Зобов’язання за спільною діяльністю. Договір простого товариства. План
- •2. Поняття та елементи договору простого товариства.
- •3. Зміст договору простого товариства.
- •Припинення договору простого товариства.
- •Недоговірні зобов'язання (зобов’язання з односторонніх дій) План
- •2. Публічна обіцянка винагороди за результатами конкурсу.
- •3. Вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення (ведення чужих справ без доручення).
- •4. Рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи.
- •5. Зобов'язання зі створення загрози життю, здоров'ю і майну фізичної особи або майну юридичної особи.
- •Загальні положення про відшкодування шкоди План
- •2. Підстави та умови виникнення зобов’язання з відшкодування шкоди.
- •3. Відшкодування шкоди, завданої особою у разі здійснення нею права на самозахист.
- •Відповідальність за шкоду, заподіяну працівником, органами державної влади, правоохоронними та судовими органами План
- •2. Відшкодування шкоди, завданої актами законодавчої та виконавчої влади.
- •3. Відшкодування шкоди, завданої актами правоохоронних органів та органів судової влади.
- •Відповідальність за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю фізичної особи План
- •2. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю фізичної особи внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я.
- •3. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок смерті потерпілого.
- •4. Порядок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва, чи іншого ушкодження здоров'я або смерті.
- •Відповідальність за шкоду, заподіяну малолітніми, неповнолітніми, недієздатними, обмежено дієздатними та адієздатними особами План
- •2. Відшкодування шкоди, заподіяної неповнолітньою особою.
- •Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки План
- •2. Суб’єкти відшкодування за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.
- •3. Особливості відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.
- •Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) План
- •Загальні положення.
- •Умови відповідальності.
- •1. Загальні положення.
- •2. Умови відповідальності.
- •Відшкодування моральної шкоди План
- •Право на відшкодування моральної шкоди.
- •Умови і порядок відшкодування моральної шкоди.
- •1. Право на відшкодування моральної шкоди.
- •2. Умови і порядок відшкодування моральної шкоди.
- •Спадкове право План
- •Загальні положення про спадкування.
- •Відкриття спадщини.
- •1. Загальні положення про спадкування.
- •2. Відкриття спадщини.
- •Спадкування за заповітом План
- •2. Зміст заповіту.
- •3. Форма заповіту.
- •4. Особливості заповідальних розпоряджень заповідача.
- •5. Право на обов'язкову частку у спадщині.
- •6. Позбавлення спадщини та недійсність заповіту.
- •Спадкування за законом. Здійснення спадкових прав. План
- •2. Розподіл спадщини між спадкоємцями.
- •3. Прийняття спадщина спадкування.
- •4. Відмова від спадщини.
- •5. Спадковий договір
- •І. Джерела права
- •II. Постанови Пленуму Верховного Суду України
- •III. Збірники типових договорів та типові форми юридичних документів у цивільному праві
- •IV. Практика застосування цивільного законодавства України
- •V. Наукова та навчальна література
- •VI. Юридичні словники, довідники
- •Договір дарування.......................................................................................................................................................23
- •Договір ренти...............................................................................................................................................................25
3. Вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення (ведення чужих справ без доручення).
Зобов'язання по вчиненню дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення вперше окремо врегульовані в ЦК України. Вони кореспондуються зі ст. 241 ЦК, згідно з якою, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Проте поза межами цієї норми залишаються ситуації, коли повноваження на укладення правочину взагалі були відсутні (закінчився строк дії довіреності, договору доручення, довіреність не видавалась, договір не укладався). За наявності лише однієї цієї норми за межами правового регулювання залишаються питання відшкодування витрат особи, яка діяла в чужому інтересі без доручення, відшкодування заподіяної їй при виконанні таких дій шкоди та ін. У свій час на необхідність правового регулювання зазначених відносин, які являють собою гуманний акт стосовне інших членів суспільства, неодноразово звертали увагу вчені-цивілісти. Так, В. Сінайський відмічав, що ведення чужих справ без доручення є здійснення дій однією особою (розпорядником, гестором) на користь іншої особи (господаря), без його на те волі. Законодавство повинно дуже ретельно регулювати зазначений інститут, з одного боку, сприяючи розвитку у співжитті засад альтруїзму, а з другого - не заохочуючи без належної в тому потреби втручання у чужі справи, захищаючи свободу самовизначеності людської особистості.
Е. Годеме вказував, що ведення чужих справ має місце в тих випадках, коли особа добровільно і без доручення здійснює один або кілька актів, які стосуються майна іншої особи. Ведення справ полягає у здійсненні без доручення акта, який міг би бути здійснений у виконання доручення. Таким чином, це є засіб допомоги іншому.
Інститут ведення чужих справ за римським правом - один із видів квазіконтрактів. В Інституціях Гая (Титул V п. 1) наводиться вислів Ульпіана про те, що ним приноситься велика користь відсутнім: або щоб вони не потерпали внаслідок відсутності захисту в разі заволодіння їх майном або продажу його, або щоб вони не втрачали застави внаслідок її продажу або позову про оплату (на їх користь) штрафу, або щоб вони не позбавилися своєї речі внаслідок (чужих) неправомірних дій.
Ч. Санфіліппе, характеризуючи розвиток інституту ведення чужих справ, зазначає, що із того факту, що дехто, не маючи доручення по своїй волі, прийняв на себе ведення чужих справ, маючи намір зробити себе зобов'язаним, між цим останнім і першим виникають взаємні зобов'язання, які спочатку були санкціоновані преторським едіктом, а в подальшому - цивільним позовом.
Ведення чужих справ врегульоване й в законодавстві інших країн. Так, французький Цивільний кодекс 1804 р. у ст. 1372 наступним чином визначає ведення чужих справ: якщо хто-небудь добровільно веде справи іншого незалежно від того, чи знає власник чи не знає, то той, хто веде справи, укладає мовчазне зобов'язання продовжувати ведення справи, яке він розпочав, і довести його до часу, коли власник буде взмозі сам піклуватися про свої справи; він повинен таким же чином прийняти на себе все те, що пов'язано з цією справою (тобто всі зобов'язання). Він виконує всі обов'язки, які виникли б, якщо б прямо існувало доручення, яке йому дав би власник.
Е. Годеме називав в якості трьох конститутивних елементів ведення чужих справ (умов) те, що при цьому повинні бути:
- один або кілька фактів ведення справ, якими виступають будь-які факти, здійснювані в інтересах іншого;
- намір вести справи для іншого або, у крайньому разі, здійснити акт, який допускає схвалення, щодо якого можна вважати себе представником іншої особи;
- відсутня згода господаря. Якщо вона є, то це - мовчазне доручення, і тоді немає випадку ведення справ.
В. Сінайський істотними умовами ведення чужих справ без доручення визнавав: а) намір особи здійснити дію в чужому інтересі; б) відсутність у особи повноваження (за договором або за законом) на вчинення дії.
По суті, при веденні чужих справ мають місце два види відносин: квазіделіктні - по відшкодуванню витрат, понесених при вчиненні дій фактичного порядку з метою запобігання шкоди особистості або майну іншої особи, і квазіконтрактні - по вчиненню в інтересах іншої особи правочину, тобто юридичної дії, не уповноваженою на те особою, коли це було викликано невідкладними обставинами. При цьому враховувалось, що і в першому, і другому випадку мають місце дії в чужому інтересі. Виходячи із такого змісту названого зобов'язання, яке виникає в силу добровільного, осмисленого вчинення однією особою (гестором) фактичних або юридичних дій для очевидної вигоди іншої особи (домінуса), виникає обов'язок останнього відшкодувати гестору необхідні витрати або понесені ним збитки, а іноді і сплатити відповідну винагороду. Такий підхід втілено в російському законодавстві (ст. 980 ЦК РФ).
ЦК України ведення чужих справ без доручення закріплює у більш вузькому розумінні, оскільки об'єктом охорони у цьому зобов'язанні виступають лише майнові інтереси іншої особи. Разом з тим ЦК закріплює зобов'язання з рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи (гл. 80 ЦК).
В силу ч. 1 ст. 1158 ЦК, якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення.
При цьому вигода повинна бути очевидною, тобто ясною для будь-якого розумного учасника цивільного обороту. Звичайно це випливає із співвідношення розміру необхідних затрат і об'єму тих збитків, які загрожують заінтересованій особі у разі невжиття відповідних заходів. Так, наприклад, при відсутності власника дачної ділянки інша особа обгорнула на зиму стовбури молодих плодових дерев, чим запобігла їх пошкодженню дикими тваринами.
Дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення породжують зобов'язання по відшкодуванню понесених у зв'язку з цим витрат не в будь-яких випадках, а за наявності наступних умов.
По-перше, дії в інтересах іншої особи вчиняються без її доручення, що означає лише власну ініціативу гестора, тобто відсутність договору, вказівки або наперед обіцяної згоди заінтересованої особи, а також обов'язку в силу закону вчинити певні дії в інтересах іншої особи. Такими, наприклад, є дії опікуна, піклувальника в інтересах підопічних, працівників служби соціального захисту населення, які надають допомогу громадянам похилого віку та інвалідам і т. ін.
По-друге, наявність небезпеки настання невигідних майнових наслідків і спрямованість дій на їх попередження, усунення або зменшення. Небезпека повинна існувати на час вчинення дій, а не бути уявною. Законодавець вказує на спрямованість дій щодо періоду нейтралізації негативного впливу на майнові інтереси, і залежно від ситуації, що склалася, це може бути попередження - відвернення невигідних майнових наслідків; усунення - коли негативні фактори почали впливати на майнові інтереси домінуса, але гестор шляхом своїх дій їх усунув; зменшення - коли негативні наслідки відвернути не вдалося, а вдалося їх зменшити.
По-третє, оскільки законодавець говорить про небезпеку настання для домінуса невигідних наслідків, то дії гестора повинні бути націленими на отримання вигоди заінтересованою особою (збереження майна, виконання зобов'язання перед третьою особою). За своїм характером це можуть бути як фактичні дії (ремонт речі, захист майна від протиправних дій інших осіб), так і юридичні (укладення право-чину, сплата боргу). Також дії гестора не повинні суперечити інтересам домінуса, коли останній, наприклад, не бажає піклуватися про своє майно. Слід враховувати вимоги до дій в чужому інтересі, які мають вчинятися, виходячи із очевидної вигоди або користі та дійсних або можливих намірів заінтересованої особи і з необхідною за обставинами справи турботливістю і обачністю.
По-четверте гестор не має можливості отримати згоду заінтересованої особи на вчинення дій в її інтересі. Це, наприклад, відсутність такої особи в місці її постійного проживання. У той же час обставини вимагають термінового втручання у справи домінуса. Коли ж такої терміновості немає, і у гестора була можливість отримати згоду домінуса, зобов'язання з ведення чужих справ без доручення не виникає.
По-п'яте, особа, яка діє в чужих інтересах, усвідомлює, на що спрямовані її дії, і не має на меті виникнення іншого цивільно-правового зобов'язання. Так, якщо із поведінки особи, яка звільняє боржника від майнового обов'язку перед третьою особою, слідує, що вона робить це не тільки на безкоштовній, а й на безповоротній основі, то має місце її бажання здійснити дарування.
Таким чином, вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення - це таке недоговірне зобов'язання, яке виникає на підставі здійснюваних однією особою (гестором) юридичних та/або фактичних дій в умовах небезпеки настання невигідних майнових наслідків і неможливості отримати згоду заінтересованої особи (домінуса), для її вигоди і яке полягає в обов'язку останнього відшкодувати понесені витрати.
Сторонами зобов'язання, що розглядається, виступає особа, яка вчиняє дії в чужих майнових інтересах - (гестор) і особа, в інтересах якої вчиняються ці дії - (домінує). Як гестором, так і домінусом можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Част. 2 ст. 980 ЦК РФ передбачає виняток з цього правила. ЦК України, на відміну від ЦК РФ, не містить винятків, але виходячи зі змісту зобов'язання ведення чужих справ без доручення, доцільно встановити заборону, виступати у ролі гестора державним і муніципальним органам, для яких дії без доручення є однією із цілей їх діяльності, що випливає із загальних засад цих відносин.
Предметом зобов'язання можуть бути як фактичні дії, так і юридичні, причому вони обмежуються сферою майнових інтересів заінтересованої особи і полягають у попередженні, усуненні або зменшенні невигідних майнових наслідків.
Зміст зобов'язання складають права і обов'язки гестора і домінуса.
Хоча гестор діє добровільно і його діяльність не ґрунтується ні на договорі, ні на законі, все ж він повинен додержуватись при цьому" певних правил, а саме при першій нагоді повідомити домінуса про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір (доручення, підряд і т. ін.). Невиконання цього обов'язку тягне для домінуса несприятливі наслідки - він втрачає право вимагати відшкодування зроблених витрат (ч. 2 ст. 1160 ЦК). Основна ідея цієї норми полягає в тому, що ведення чужих справ, хоча й буває виправданим, але все ж являє собою втручання в чужу майнову сферу, і закон зобов'язує гестора з'ясувати волю домінуса стосовно вчинюваних дій. У разі коли у домінуса не знайдуть схвалення дії гестора, останній має припинити свою діяльність, оскільки він не зможе вимагати з цього часу відшкодування своїх витрат.
Виправданим було б встановлення зобов'язання гестора не лише при першій можливості повідомити про свої дії домінуса, а ще й зачекати протягом розумного строку його рішення про схвалення чи несхвалення вчинених дій, якщо тільки таке чекання не призведе до серйозних збитків для заінтересованої особи. Розумний строк - це час, необхідний розумній людині для вчинення дій (здійснення права чи виконання обов'язку) в конкретному випадку. Розумними є дії, які здійснили б в даній ситуації більшість людей.
Якщо гестор розпочав дії в майнових інтересах домінуса і не має можливості повідомити його про це, то він зобов'язаний вжити усіх залежних від нього заходів щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для домінуса. При цьому він також зобов'язаний взяти на себе всі обов'язки, пов'язані із вчиненням цих дій, зокрема обов'язки щодо вчинених правочинів (ст. 1158 ЦК). Із загальних засад цивільного законодавства виходить, що гестор мусить вчиняти дії з необхідною за обставинами справи турботливістю і обачністю, що означає відсутність грубих помилок і очевидної недбалості з його боку. В юридичній літературі при характеристиці діяльності гестора справедливо відмічалась її необхідність та доцільність. Необхідними є такі дії, без здійснення яких серйозно постраждали б майнові або особисті інтереси іншої особи чи виконання обов'язку, який на ній лежить.
Доцільність означає, що дії повинні бути виправдані в ситуації, яка склалась, що особою, яка веде справу, обрано варіант дій, який враховує інтереси володільця блага, інших заінтересованих осіб, а також інтереси суспільства. Доцільність дій має оцінюватися за об'єктивними критеріями, але при цьому повинні бути враховані і особисті якості особи, яка діє (вік, досвід, навички тощо).
Таким чином, термін «залежних» від гестора дій вказує на можливість останнього вчинити їх і включає в себе як необхідність, так і доцільність таких дій. У випадку коли гестор буде вести справи не як добрий господар, допускати грубі помилки, виявляти явну недбалість і самовпевненість, зобов'язання з ведення чужих справ не виникне. За наявності в поведінці гестора вини у формі умислу або грубої недбалості він може бути притягнений до відповідальності за збитки, які можуть виникнути внаслідок його дій.
Особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано (ст. 1159 ЦК). Звіт має містити вичерпну інформацію як про отримані доходи, так і про зроблені витрати та понесені збитки, отримане майно та майнові права. До звіту необхідно додати документи, які підтверджують зазначені факти (тексти договорів, квитанції тощо). Закон вказує на терміновість надання цього звіту, використовуючи слово «негайно». Терміни «негайно» (ст. 1159 ЦК) і «повідомлення при першій нагоді» (ст. 1160 ЦК), використовуються як синоніми.
Головним обов'язком домінуса перед гестором є відшкодування останньому фактично зроблених витрат, якщо вони виправдані обставинами, за яких були вчинені дії (ст. 1160 ЦК). Під фактично зробленими витратами, які виправдані обставинами справи, розуміються такі витрати, без яких майнові інтереси домінуса зазнали б шкоди. Ці витрати повинні бути необхідними, доцільними та здійснюватися навмисно на користь іншої особи2. Зрозуміло, що вчинення дій в майнових інтересах іншої особи тягне за собою утворення фактичних витрат. Виправданість останніх визначається через аналіз дій на предмет їх необхідності та доцільності.
Однак можна погодитися з обмеженням зобов'язання, передбаченого гл. 79 ЦК, майновими інтересами заінтересованої особи, то майнові витрати, понесені при цьому гестором, навряд чи виправдано зводити до фактичних витрат. В юридичній літературі зазначається, що однією із умов виникнення зобов'язань з ведення справ без доручення є виникнення у діючої особи збитків у результаті здійснення нею діяльності без доручення. Під збитками розуміються як шкода, заподіяна другій особі, так і понесені нею при веденні справ без доручення витрати і затрати. Вірним було б вирішення цього питання таким же чином, як в ЦК РФ, де йдеться про відшкодування реальної шкоди гестору, під якою розуміються втрати від ушкодження здоров'я, а також вартість ушкодженого майна гестора. Інакше не вбачається правових підстав для відшкодування шкоди гестору і виходить, що його права не в повній мірі захищені законом. ЦК регулює такий вид представництва, як комерційне. Договір про надання такого роду комерційних послуг, за загальним правилом, виступає сплатним. Комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладанні ними договорів у сфері підприємницької діяльності (ст. 243 ЦК). У той же час гл. 79 ЦК не передбачає виплату винагороди у разі, коли майновий інтерес домінуса складає комерційне представництво і гестор виконав такі дії. Тому застосування поєднаного підходу цих інституцій і встановлення права особи, дії якої в чужому інтересі привели до позитивного для заінтересованої особи результату, на отримання винагороди, якщо таке право передбачено законом, угодою із заінтересованою особою або звичаями ділового обороту.