Запитання для самоконтролю тема №2: економічні теорії та базисні інститути національної економіки.

Основні поняття і терміни
інститут теорія інститутів суспільні інститути інституціональні елементи господарські системи марксизм	меркантилізм монетаризм кейнсіанство фізіократи історична школа неокласичний синтез

План

2. 1 Історичні аспекти теорії розвитку національної економіки.

2. 2. Сучасні напрямки розвитку національної економіки.

2. 3. Інститути національної економіки.

2. 1. Історичні аспекти теорії розвитку національної економіки.

Формування національних економік почалось іще за часів формуван­ня націй у структурі суспільства, а свого розквіту набуло з початком про­мислових революцій, на базі яких виникло масове виробництво з при­таманною йому глибокою спеціалізацією і кооперацією праці. Саме ці процеси зробили більш залежними між собою окремих суб'єктів госпо­дарювання, регіони, галузі, призвели до появи феномену національна економіка" у його сучасному вигляді.

В цей період з'являються перші гіпотези та напрямки економічної думки, що обґрунтовують особливості та шляхи розвитку економічних систем окремих країн. Історично вони не є відокремленими від загально­го шляху розвитку економічної науки.

Так ще у трактатах та нормативних актах мислителів давнини можна зустріти ідеї щодо обґрунтування та пояснення сутності економічних від­носин між людьми („Кодекси царя Хаммурапі". Вавилон), шляхів фор­мування багатства держави („Архашастра", Індія) та його справедливого розподілу між членами суспільства (Вчення Конфуція, Китай), механіз­мів врегулювання господарських процесів („Зведення", Китай), процесів та причин поділу праці у суспільстві (Вчення Аристотеля і Платона, Гре­ція). Значний внесок у дослідження господарських процесів у суспіль­стві внесла християнська економіка. Вона представляла собою комплекс вихідних положень, принципів та правил щодо розвитку господарства, в яких було відбито закономірності взаємодії праці, власності, влади і управління, розкривалася цінність праці, роль віри у забезпеченні добро­буту людини, колективу і суспільства в цілому.

Досить цікавим з точки зору аналізу становлення та розвитку наці­ональної економіки г вчення середньовічного мислителя Іби Хальдуна. Він одним з перших обґрунтував ідею щодо причин, за якими люди об'єднуються у спільності. Він вбачав головні причини у взаємозалеж­ності вдоволення матеріальних та духовних інтересів людей і їх груп, а також у суспільному поділі праці.

Меркантилізм дещо відійшов від основних засад функціонування національної економіки як єдиної економічної макросистеми і зосеред­ив увагу па питаннях зовнішніх взаємодій між економічними системами держав. І навіть у сфері зовнішніх відносин зосереджено увагу пере­важно на процесах обігу та накопичення грошових запасів, ведення зо­внішньої торгівлі, оскільки джерелом багатства вважалися гроші у всіх їх видах.

Класична політична економія надала економічним теоріям та гіпо­тезам дійсно наукового характеру. Вона мала два основні розгалуження: французьку школу (фізіократи) та англійську.

Фізіократи перемістили дослідження зі сфери зовнішнього обігу у сферу внутрішніх економічних проблем, явищ і процесів в державі. Так, наприклад, Ф.Кене розробив першу „Економічну таблицю", яка станови­ла собою спробу кількісного макроекономічного аналізу натуральних та вартісних потоків матеріальних цінностей у національному господарстві країни. Проте у дослідженнях французької школи були значні недоліки: вони визнавали основним джерелом збагачення нації земельні ресурси і залишали поза увагою ефект від взаємодії та постійного розвитку всього комплексу економічних ресурсів нації, шляхів пошуку оптимізації їх ви­користання.

Англійська політична економія дала поштовх до більш комплексно­го аналізу засад функціонування національного господарства. Класи­ки досліджували природу та структуру усіх сфер матеріального вироб­ництва національної економіки у всіх його галузях. Вони дали перше на­уково обґрунтоване визначення процесу функціонування капіталістичної системи господарства на стадії вільної конкуренції, що в той час була притаманна більшості європейських держав; обґрунтувала принципи її розвитку - обмежене втручання держави в економічні процеси, що проті­кають у державі. їх вчення містило цілу низку важливих ідей, що розкри­вали сутність господарської системи держави: уявлення про суспільство як про єдиний живий організм, цілісну систему, що постійно розвиваєть­ся (У. Петті); аналіз переходу від первісного до (для класиків) сучасного суспільства (Л.Сміт); динаміку нагромадження та розподілу матеріаль­них статків у суспільстві (Д.Рікардо).

Першим комплексним вченням про національну економіку вважається марксизм. К. Маркс та його послідовники розглядали суть економічної системи суспільства у діалектичному розвиткові продуктивних сил і ви­робничих відносин (безпосереднє виробництво, обмін, розподіл і спожи­вання), а економічну формацію як спосіб їх вираження і постійної бороть­би з метою подальшого поступального розвитку, що й до цього часу зали­шається об'єктивною істиною суспільного розвитку. Представники даного напрямку прагнули пояснити сутність та природу економічної підсистеми суспільства у тісній взаємодії з іншими її підсистемами, вибудувати струк­туру взаємозв'язків між ними та способів їх оптимізації з метою форму­вання нового типу господарської системи - соціалістичної держави.

Ще одним важливим кроком у дослідженні національної господар­ської системи суспільства є прагнення пояснити механізми взаємодії та взаємозалежності між її структурними елементами та підсистемами: роль держави у суспільстві, принципи ціноутворення, процеси відтво­рення суспільного способу виробництва, обміну, розподілу і споживан­ня, справедливого та істинно демократичного їх розвитку з урахуванням інтересів усіх членів даного суспільства. Проте у працях марксистів щодо аналізу національних економічних систем є значна прогалина. К.Маркс аналізував вище вказані процеси та формування соціалістичної системи господарювання скоріше з позицій розвитку окремих суспільно-еконо­мічних формацій, ані ж з погляду розвитку окремих держав чи їх груп. Його суспільно-економічні формації наділені найбільш загальними риса­ми та відображають тенденції розвитку всього людського суспільства без урахування специфічних рис окремих націй: територія, політико-географічне положення, природні ресурси, рівень розвитку продуктивних сил суспільства, кліматичні умови тощо, що мають досить важливе значення для розвитку національного господарської системи. Тобто у його дослі­дженні економічних систем в одне ціле злились загальне та специфічне.