- •1. Сутність та структура світової економічної системи.
- •2. Передумови та причини формування світового господарства.
- •3.Критерії класифікації країн у системі світового господарства.
- •4. Загальні закономірності та тенденції розвитку світового господарства.
- •5. Фактори, що впливають на вибір моделі розвитку країни.
- •6. Макроекономічні моделі розвитку провідних країн світу.
- •7. Загальна характеристика країн з розвиненою економікою.
- •8. Загальна характеристика країн оеср.
- •9. Роль та значення оеср у системі світового господарства.
- •10. Економічний потенціал та динаміка зростання провідних країн світу.
- •11. Соціально-економічні проблеми розвинених країн та шляхи їх подолання.
- •12. Господарський механізм та його реалізація в провідних країнах.
- •13. Сутність та тенденції розвитку країн Західної Європи у другій половині XX ст.
- •14. Передумови виникнення та основні етапи розвитку європейської економічної інтеграції.
- •15. Загал. Х-ка та структура єс.
- •16. Структурні зміни в економіці єс та їх наслідки.
- •17. Розширення єс та його соціально-економічні наслідки.
- •18. Місце та роль єс у світовому господарстві.
- •19. Сучасний стан та тенденції економ. Розвитку кр. Єс.
- •20. Загальна характеристика країн, що розвиваються.
- •21. Критерії кваліфікації та структура країн, що розвиваються.
- •22. Економічний потенціал країн, що розвиваються.
- •23. Місце країн, що розвиваються, у системі світового господарства.
- •24. Економічні перетворення та перспективи піднесення країн, що розвиваються.
- •25. Загальна характеристика та особливості розвитку країн, що розвиваються.
- •26. Соціально-економічні проблеми країн, що розвиваються та шляхи їх подолання.
- •27. Загальна характеристика Японії.
- •28. Економічний потенціал Японії та динаміка її зростання.
- •29. Особливості економічного розвитку Японії у повоєнний період.
- •30. Економічна модель розвитку Японії.
- •31. Вплив валютно-фінансової кризи на економічне становище Японії.
- •32. Місце та роль Японії у світовій економіці.
- •33. Китайська модель ринкової економіки.
- •34. Загальна характеристика Китаю.
- •35. Економічний потенціал Китаю та його використання.
- •36. Макроекономічна модель розвитку Китаю.
- •37. Джерела піднесення та механізм перетворення економічної системи Китаю.
- •38. Зовнішньоекономічні зв’язки Китаю та їх роль у економічному піднесенні.
- •39. Економічний потенціал країн Центральної Азії та його використання.
- •40. Економіко-географічна характеристика країн Центральної Азії.
- •41. Місце та роль Центральної Азії у світовому господарстві.
- •42. Особливості економічних реформ в країнах Центральної Азії.
- •43. Соціально-економічна криза в країнах Центральної Азії у 90- ті роки XX ст.
- •44. Чинники стабілізації економічного розвитку країн Центральної Азії.
- •45. Економічні ознаки нових індустріальних країн . (нік)
- •46. Економічна модель та особливості розвитку нових індустріальних країн .
- •47. Фактори економічного зростання нових індустріальних країн .
- •48. Структура та загальна характеристика нових індустріальних країн
- •49. Вплив валютно-фінансової кризи 1990-х років на економічне становище нових індустріальних країн.
- •50. Місце та роль нових індустріальних країн у світовому господарстві.
- •51. Тенденції розвитку нових індустріальних країн у ххі ст.
- •52. Роль та місце країн Північної Америки у світовій економіці.
- •53. Особливості економічного розвитку сша у XX ст.
- •54. Структура економіки сша та тенденції її розвитку.
- •56. Сучасна макроекономічна модель розвитку сша.
- •57. Загальна характеристика та ознаки країн з перехідною економікою.
- •58. Сучасний стан та перспективи економічного розвитку Канади.
- •59. Причини та наслідки поглиблення трансатлантичного співробітництва між сша і Західною Європою.
- •61. Ринкова модель управління в країнах з перехідною економікою.
- •62. Трансформаційні процеси в країнах цсє.
- •63. Ефективність економічних моделей розвитку в окремих країнах.
- •64. Економічна криза в країнах Центральної і Східної Європи та шляхи її подолання.
- •65. Нерівномірність соціально-економічного розвитку країн Центральної і Східної Європи на початку XXI ст.
- •66. Зовнішньоекономічна політика країн Центральної та Східної Європи.
- •67. Структура та особливості розвитку окремих країн Близького та Середнього Сходу.
- •68. Тенденції соціально-економічного розвитку країн Близького та Середнього Сходу у XXI ст.
- •69. Ресурсний потенціал країн Близького та Середнього Сходу.
- •70. Структурні зрушення в економіці країн Близького та Середнього Сходу у 1970-ті – 1990-ті рр.
- •71. Місце країн Близького та Середнього Сходу у світовому господарстві.
- •72. Історико-економічна характеристика Росії.
- •73. Роль та місце Росії у світовому співтоваристві.
- •74. Економічні реформи в Росії у період переходу до ринкових відносин.
- •75. Економічний потенціал Росії та його використання.
- •76. Росія в системі міжнародного поділу праці.
- •77. Соціально-економічні проблеми Росії на межі століть та перспективи їх подолання.
- •78. Вплив валютно-фінансової кризи на економіку Росії.
- •79. Стан та перспективи розвитку економічних відносин України з країнами снд.
- •80. Основні форми економічного співробітництва України з іншими країнами.
- •81. Структура та динаміка зовнішньоекономічних відносин України з країнами єс.
- •82. Місце та роль України в снд.
- •83. Стан та перспективи співробітництва України і сша.
- •84. Перспективи розвитку економічних відносин України з країнами, що розвиваються.
- •1. Сутність та структура світової економічної системи.
84. Перспективи розвитку економічних відносин України з країнами, що розвиваються.
60-80-і роки XX століття стали періодом глобальних змін як у загальній структурі країн, що розвиваються - з їхнього середовища виділяються так називані "нові індустріальні країни (НІК)", так і періодом корінних змін у господарському комплексі, соціально-економічній структурі самих НІК.
"Нові індустріальні країни" по ряду ознак виділяються з основної маси країн, що розвиваються. Риси, що відрізняють НІК як від країн, що розвиваються, із середовища яких вони вийшли, так і від розвинутих капіталістичних країн дозволяють говорити про появу особливої "новоіндустріальної моделі" розвитку. Ці характерні риси досить чітко простежуються при аналізі досвіду розвитку "нових індустріальних країн" Латинської Америки, які вибираючи шлях нової індустріалізації поставили за мету подолати аграрно-сировинну спеціалізацію економіки, сформувати досить розгалужений промисловий комплекс, створити «відкрите господарство», здатне адаптуватися до міжнародних ринків, перейти від переважно імпортної до переважно експортної зовнішньоекономічної політики. Створюючи сприятливі умови для національного виробництва, а далі й залучаючи на вигідних умовах іноземні інвестиції, НІК Латинської Америки поступово рухаються від розвитку традиційних і трудомістких галузей до капіталомістких і наукомістких.
Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки :
1. Зацікавленість України у розвитку відносин з Аргентиною, Бразилією, Мексикою, Чилі визначається рядом історичних факторів. Насамперед, важливістю політичного діалогу і співробітництва з метою зміцнення міжнародних позицій України. Аргентинська Республіка першою серед країн Латинської Америки визнала незалежність України (5 грудня 1991 р.) і першою в регіоні встановила з нашою державою дипломатичні відносини (6 січня 1992 р.). З березня 1993 р. у Буенос-Айресі діє Посольство України, а з травня 1993 р. в Києві - Посольство Аргентинської Республіки. Федеративна Республіка Бразилія (ФРБ) визнала незалежність України 26 грудня 1991 року. Дипломатичні відносини між двома країнами були встановлені 11 лютого 1992 року. Посольство ФРБ в Україні діє з 4 січня 1995 року, з липня 1995 року функціонує Посольство України у Бразилії. Мексиканські Сполучені Штати визнали незалежність України 25 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини між двома країнами встановлено 14 січня 1992 р. Чилі визнала державну незалежність України 9 січня 1992 р. Дипломатичні відносини між Україною й Чилі встановлено 28 січня 1992 р.
2. Договірно-правова база відносин між Україною та НІК Латинської Америки, яка охоплює різні напрямки співробітництва, є важливим фактором розвитку двосторонньої співпраці. Найбільшого рівня розвитку у побудові двостороннього співробітництва досягнуто із Аргентиною і Бразилією.
3. Враховуючи значні потенційні можливості ринку НІК Латинської Америки та взаємовигоду торгівлі із Україною, нинішній рівень торговельно-економічного співробітництва не відповідає потенційним можливостям країн. В структурі товарообігу переважають сировинні товари та напівфабрикати, в той час, як частка експорту високотехнологічної продукції продовжує залишатися незначною.
4. Основою українського експорту в Аргентину є мінеральні добрива, мінеральні мастила, продукція металургійної та хімічної промисловості, зокрема чорні метали, гарячекатана сталь, турбіни, підшипники, двигуни, трансформатори, насоси. Тоді як з Аргентини в Україну надходять цитрусові, морепродукти, сировина для тютюнової промисловості, чай, шрот олійних культур, екстракт кебрачо, шкіра, яловичина, одяг.
5. Основні статті імпорту Бразилії з України: добрива, продукція металургійного комплексу та хімічної промисловості, електричне обладнання, насоси, частини до двигунів, синтетичні алмази, колагени. Основні статті експорту Бразилії до України: боксити, кава, тютюн, медичне обладнання, інструменти, оптичні прилади.
6. Основними видами української продукції, які імпортувалися на ринок Мексики у 2008 році, були: чорні метали та вироби з чорних металів, добрива, котли, машини, апарати і устаткування. В товарній номенклатурі продукції, яка експортувалась з Мексики до України у даний період домінують: устаткування, електричні машини і прилади, інструменти та ножові вироби, фармацевтичні продукти, тютюн, засоби наземного транспорту, ефірні масла та есенції, пластмаси та вироби з них, горілчані вироби, смоли і інші рослинні соки, кава і чай.
7. За обсягами експорту до Чилі в 2007 році - 33,4 млн. дол. - Україна випереджала всі країни ЦСЄ, а українсько-чилійський товарообіг є одним з найбільших за обсягами у відносинах України з країнами Латинської Америки (35,1 млн. дол. в 2008 році).
8. Не зважаючи на щорічний приріст розвитку торгівлі між Україною і Латиноамериканськими НІК, досягнутий рівень не відповідає економічному потенціалу країн.