- •1. Сутність та структура світової економічної системи.
- •2. Передумови та причини формування світового господарства.
- •3.Критерії класифікації країн у системі світового господарства.
- •4. Загальні закономірності та тенденції розвитку світового господарства.
- •5. Фактори, що впливають на вибір моделі розвитку країни.
- •6. Макроекономічні моделі розвитку провідних країн світу.
- •7. Загальна характеристика країн з розвиненою економікою.
- •8. Загальна характеристика країн оеср.
- •9. Роль та значення оеср у системі світового господарства.
- •10. Економічний потенціал та динаміка зростання провідних країн світу.
- •11. Соціально-економічні проблеми розвинених країн та шляхи їх подолання.
- •12. Господарський механізм та його реалізація в провідних країнах.
- •13. Сутність та тенденції розвитку країн Західної Європи у другій половині XX ст.
- •14. Передумови виникнення та основні етапи розвитку європейської економічної інтеграції.
- •15. Загал. Х-ка та структура єс.
- •16. Структурні зміни в економіці єс та їх наслідки.
- •17. Розширення єс та його соціально-економічні наслідки.
- •18. Місце та роль єс у світовому господарстві.
- •19. Сучасний стан та тенденції економ. Розвитку кр. Єс.
- •20. Загальна характеристика країн, що розвиваються.
- •21. Критерії кваліфікації та структура країн, що розвиваються.
- •22. Економічний потенціал країн, що розвиваються.
- •23. Місце країн, що розвиваються, у системі світового господарства.
- •24. Економічні перетворення та перспективи піднесення країн, що розвиваються.
- •25. Загальна характеристика та особливості розвитку країн, що розвиваються.
- •26. Соціально-економічні проблеми країн, що розвиваються та шляхи їх подолання.
- •27. Загальна характеристика Японії.
- •28. Економічний потенціал Японії та динаміка її зростання.
- •29. Особливості економічного розвитку Японії у повоєнний період.
- •30. Економічна модель розвитку Японії.
- •31. Вплив валютно-фінансової кризи на економічне становище Японії.
- •32. Місце та роль Японії у світовій економіці.
- •33. Китайська модель ринкової економіки.
- •34. Загальна характеристика Китаю.
- •35. Економічний потенціал Китаю та його використання.
- •36. Макроекономічна модель розвитку Китаю.
- •37. Джерела піднесення та механізм перетворення економічної системи Китаю.
- •38. Зовнішньоекономічні зв’язки Китаю та їх роль у економічному піднесенні.
- •39. Економічний потенціал країн Центральної Азії та його використання.
- •40. Економіко-географічна характеристика країн Центральної Азії.
- •41. Місце та роль Центральної Азії у світовому господарстві.
- •42. Особливості економічних реформ в країнах Центральної Азії.
- •43. Соціально-економічна криза в країнах Центральної Азії у 90- ті роки XX ст.
- •44. Чинники стабілізації економічного розвитку країн Центральної Азії.
- •45. Економічні ознаки нових індустріальних країн . (нік)
- •46. Економічна модель та особливості розвитку нових індустріальних країн .
- •47. Фактори економічного зростання нових індустріальних країн .
- •48. Структура та загальна характеристика нових індустріальних країн
- •49. Вплив валютно-фінансової кризи 1990-х років на економічне становище нових індустріальних країн.
- •50. Місце та роль нових індустріальних країн у світовому господарстві.
- •51. Тенденції розвитку нових індустріальних країн у ххі ст.
- •52. Роль та місце країн Північної Америки у світовій економіці.
- •53. Особливості економічного розвитку сша у XX ст.
- •54. Структура економіки сша та тенденції її розвитку.
- •56. Сучасна макроекономічна модель розвитку сша.
- •57. Загальна характеристика та ознаки країн з перехідною економікою.
- •58. Сучасний стан та перспективи економічного розвитку Канади.
- •59. Причини та наслідки поглиблення трансатлантичного співробітництва між сша і Західною Європою.
- •61. Ринкова модель управління в країнах з перехідною економікою.
- •62. Трансформаційні процеси в країнах цсє.
- •63. Ефективність економічних моделей розвитку в окремих країнах.
- •64. Економічна криза в країнах Центральної і Східної Європи та шляхи її подолання.
- •65. Нерівномірність соціально-економічного розвитку країн Центральної і Східної Європи на початку XXI ст.
- •66. Зовнішньоекономічна політика країн Центральної та Східної Європи.
- •67. Структура та особливості розвитку окремих країн Близького та Середнього Сходу.
- •68. Тенденції соціально-економічного розвитку країн Близького та Середнього Сходу у XXI ст.
- •69. Ресурсний потенціал країн Близького та Середнього Сходу.
- •70. Структурні зрушення в економіці країн Близького та Середнього Сходу у 1970-ті – 1990-ті рр.
- •71. Місце країн Близького та Середнього Сходу у світовому господарстві.
- •72. Історико-економічна характеристика Росії.
- •73. Роль та місце Росії у світовому співтоваристві.
- •74. Економічні реформи в Росії у період переходу до ринкових відносин.
- •75. Економічний потенціал Росії та його використання.
- •76. Росія в системі міжнародного поділу праці.
- •77. Соціально-економічні проблеми Росії на межі століть та перспективи їх подолання.
- •78. Вплив валютно-фінансової кризи на економіку Росії.
- •79. Стан та перспективи розвитку економічних відносин України з країнами снд.
- •80. Основні форми економічного співробітництва України з іншими країнами.
- •81. Структура та динаміка зовнішньоекономічних відносин України з країнами єс.
- •82. Місце та роль України в снд.
- •83. Стан та перспективи співробітництва України і сша.
- •84. Перспективи розвитку економічних відносин України з країнами, що розвиваються.
- •1. Сутність та структура світової економічної системи.
37. Джерела піднесення та механізм перетворення економічної системи Китаю.
Створення й удосконалювання соціалістичного ринкового економічного механізму - задача реформи на поточний період і перспективу. Вона включає л'ять основних ланок. Ціль реформи - створення соціалістичної ринкової економічної системи з китайською специфікою.
Усі ланки радикальних перетворень взаємозалежні. Китайська реформа на відміну від шокової терапії проводиться поступово і комплексно, кожна її ланка ретельна обмірковується. Практика показала, що за допомогою шокової терапії можна лише зруйнувати старий механізм, але не можна створити новий. У результаті країна взагалі позбавляється економічного механізму, що приводить до хаосу. Не може увінчатися успіхом і реформа в окремих сферах економіки при відсутності радикальних перетворень в інших областях.
1. Реформа держпідприемств. Хоча вони складають лише 19% загальної кількості промислових підприємств країни, на їхню частку приходиться близько 50% випуску продукції, 66% податків і прибутку, переданих державі, 75% залишкової вартості основних фондів. Крім того, держпідприємства належать в основному до ключових галузей народного господарства (енергетика, транспорт, виробництво найважливіших видів сировини, матеріалів і устаткування). Тому від успіху їхньої реформи багато в чому залежить доля перетворень у цілому. Реформа держпідприємств ставить своєю метою не анулювати державну зласність і здійснити приватизацію, а змінити механізм господарювання.
2. Створення комплексної системи ринків. Для її формування необхідно розвивати (крім ринку споживчих товарів) ринки засобів виробництва, робочої сили нерухомості, технологій і інформації, а також фондовий ринок. Треба боротись з прагненням окремих районів до самоізоляції і протекціонізму в інтересах власних підприємств. Важливо відстояти єдиний ринок усередині країни, інтегрувати його у світовий, забезпечити необхідну законодавчу базу.
3. Поглиблення реформи систем розподілу і соціального забезпечення. При розподілі доходів народного господарства варто брати до уваги інтереси держави, колективу, особистості, центрального уряду і місцевих адміністрацій.
4. Створення механізму непрямого регулювання макроекономіки.
5. Зміна функцій уряду. Для створення ринкової економіки потрібно розділити функції уряду і підприємств. Функції уряду включають планування, розробку економічної політики, надання інформації, узгодження спірних питань, надання різного роду державних послуг, контроль за виконанням. Місцеві адміністрації не повинні втручатися в роботу підприємств, дозволену законом і вхідну в їхні повноваження.
38. Зовнішньоекономічні зв’язки Китаю та їх роль у економічному піднесенні.
Зовнішня торгівля продовжувала розвиватися швидкими темпами. Обсяг імпорту й експорту протягом року склав 474,3 млрд. доларів США, збільшившись порівняно з 1999 роком на 31,5%. У тому числі експорт склав 249,2 млрд. доларів, ріст - 27,8%; імпорт склав 225,1 млрд. доларів США, ріст - 35,8%. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі у 2000 році склало 24,1 млрд. доларів.
Обсяг експорту товарів держпідприємств склав 116,5 млрд. доларів, ріст - 18,2%; обсяг експорту товарів підприємств з іноземною участю - 119,4 доларів, ріст - 34,8%; обсяг традиційного експорту - 105,2 млрд. доларів, ріст - 32,9%; експорт оброблених товарів на імпортній сировині склав 96,5 млрд. доларів, ріст - 28,5%; експорт продукції машинобудівної й електронної промисловості склав 105,3 млрд. доларів, ріст - 36,9%; експорт продукції високих технологій склав 37 млрд. доларів, ріст - 50%. Імпорт ресурсної продукції швидко ріс, помітно збільшився й обсяг імпорту продукції машинобудівної й електронної промисловості, а також продукції високих технологій, відповідно на 32,6% і 39,7%.
Покращилася ситуація щодо використання іноземних інвестицій. Усього за рік було затверджено 22347 підприємств з іноземними інвестиціями, на 32,1% більше, ніж у 1999 році. Обсяг інвестицій, обговорених у контрактах, склав 62,4 млрд. доларів, ріст - 51,3%. За рік реалізовано прямих іноземних інвестицій на суму 40,7 млрд. доларів, ріст - 1,0%.
Зберігалася тенденція росту зовнішньоекономічного співробітництва у виконанні підрядних робіт за кордоном, наданні трудових послуг і консультацій у проектуванні.
За рік вартість укладених контрактів з іноземними державами склала 14,9 млрд. доларів, ріст - 15%; розмір виконаних робіт і операцій склав 11,3 млрд. доларів, ріст - 1,0%; обсяг додаткового експорту - 900 млн. доларів, ріст - 35%.
Широке залучення іноземних інвестицій спрямоване на досягнення певної мети: 1) використання найновіших досягнень НТП для подолання відставання від розвинених держав світу, мобілізація допоміжних ресурсів для структурної перебудови економіки; 2) підвищення кваліфікації національних кадрів; 3) збільшення валютних надходжень; 4) розширення каналів отримання інформації про важливі для країни напрями розвитку науки й техніки, а також передового управління виробництвом.
Певний інтерес для іноземних інвесторів у Китаї багато в чому визначається дешевизною робочої сили, багатими природними ресурсами, обширним китайським ринком, пільговим оподаткуванням, невисокою ставкою плати за земельні та виробничі площі. Вартість робочої сили в Китаї значно нижча, ніж у сусідньому Гонконзі.