1. Виробничі засоби: основні та оборотні, їх характеристика і відмінні ознаки.

Виробничі засоби: - це засоби виробництва (засоби праці і предмети праці), які мають вартість і використовуються безпосередньо у виробничому процесі для виготовлення продукції.

Виробничі засоби поділяються на основні і оборотні.

Основні засоби (основні фонди) підприємства – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється частинами в міру спрацювання.

Оборотні засоби – це частина виробничих засобів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять усю свою вартість на вартість продукції, що виробляється.

Відмінні ознаки основних і оборотних засобів.

Основні засоби поділяються на виробничі і невиробничі. Основні виробничі фонди функціонують у сфері матеріального виробництва підприємства. Основні невиробничі фонди не беруть безпосередньо участі в процесі виробництва, задовольняючи соціальні (побутові, житлові, культурні, медичні) потреби працівників підприємства. Це житловий фонд, будинки відпочинку, медичні заклади, дитсадки та інше.

За своїм речовим складом, термінами служби основні засоби є неоднорідні. Їх класифікують за виробничим призначенням і поділяють на такі види :

• будівлі – корпуси цехів основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, лабораторії. склади, будівлі управлінського апарату підприємства тощо;

• споруди – нафтові і газові свердловини, тунелі, очисні споруди, мости, водонапірні башти;

• передавальні пристрої – засоби, за допомогою яких передають всі види енергії (електричної, механічної) від машинних двигунів до робочих машин. Це паро- , водо- , газо- , нафтопроводи;

• машини і обладнання поділяють на:

• силові машини і обладнання (двигуни, генератори, котли);

• робочі машини і обладнання (верстати, преси, молоти тощо);

• вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої, лабораторне обладнання;

• обчислювальна техніка;

• транспортні засоби – засоби внутріцехового, міжцехового, міжзаводського транспорту, тепловози, вагони, автомобілі та інше;

• інструмент – механізовані та ручні інструменти всіх видів;

• виробничий інвентар – предмети канцелярського і господарського призначення – канцтовари, меблі.

• господарський інвентар

Виробнича (технологічна) структура основних засобів – це співвідношення різних груп основних засобів у їх загальній вартості. Найчастіше цю структуру розглядають як

співвідношення активної і пасивної частини основних засобів. До активної належать основні засоби, що беруть безпосередню участь в виробничому процесі (машини, устаткування, інструменти, прилади). До пасивної належать основні засоби, що забезпечують нормальні умови для здійснення процесу виробництва (будівлі ,споруди і т. д).

На виробничу структуру основних засобів впливають такі фактори :

• виробничі та матеріально-технічні особливості галузі;

• форми суспільної організації виробництва;

• форми відтворення основних засобів;

• технічний рівень виробництва;

• рівень організації будівельних робіт;

• розміщення підприємства.

Галузева структура основних засобів характеризується співвідношенням питомої ваги основних засобів різних галузей до їх загальної вартості.

2. Оцінка основних засобів.

Облік основних засобів здійснюється в натуральній і вартісній формах. Натуральні показники (площа, потужність обладнання, кількість одиниць обладнання і т.д .) використовуються при визначенні виробничої потужності підприємства, розробці балансів обладнання, вивченні динаміки і складу основних засобів.

Вартісна оцінка основних засобів полягає у грошовому вираженні їх вартості. Застосовують такі види оцінювання, як первісна, відновна, залишкова та ліквідаційна вартість основних засобів.

Первісна вартість – це фактична вартість основних засобів на момент їх введення в дію або придбання. Первісна балансова вартість (В_перв) може бути в загальному вигляді представлена формулою:

В_перв = Ц + Т + М, грн.

де Ц – ціна придбання основних засобів, грн.

Т—витрати на транспортування основних засобів до місця встановлення, грн.;

М – витрати на установку, монтаж, грн.

Якщо вартість основних фондів (на 10% і більше) відрізняється від їх реальної вартості на дату балансу, то підприємство має їх переоцінити. При цьому виникає поняття відновної вартості.

Відновна (переоцінена) вартість основних засобів – це вартість їх відтворення в умовах і цінах, що склалися. Відновлену вартість основних засобів (В_відн.) визначають на основі генеральної інвентаризації або розрахунковим методом через індексацію, використовуючи формулу:

В_відн = В_перв х І_пер

де І_пер – індекс переоцінки.

За первісною, або відновною вартістю основні фонди зараховуються на баланс підприємства і перебувають там протягом усього періоду їх експлуатації.

Залишкова вартість основних засобів виникає у процесі їх експлуатації і характеризує реально існуючу їх вартість, ще не перенесену на вартість готової продукції. Визначають її як різницю між повною вартістю (первісною чи відновленою) та сумою зношення.

В_зал = В_перв - В_знош

де В_знош – вартість зношення (амортизаційні відрахування)

Ліквідаційна вартість -- це залишкова вартість основних засобів на час їх вибуття з експлуатації (тобто після завершення терміну експлуатації)

Введення в дію, та вибуття основних фондів відбувається нерівномірно протягом року, щоб визначити їх середньорічну вартість використовують формулу:

де В_поч – вартість основних фондів на початок звітного року;

к, к₁ – кількість місяців протягом яких відповідні групи основних фондів експлуатувалися у звітному році;

В_введ – вартість основних фондів, що вводяться протягом року;

В_вив – вартість основних фондів виведених з експлуатації у звітному році.

Наявність і рух основних фондів у бухгалтерському обліку

відображається щомісяця. Вартість основних фондів на кінець розрахункового періоду визначається так:

В_кін = В_поч + В_введ – В_вив