1. Зміст і співвідношення понять "влада", "політична влада", "державна влада"

Влада — це здатність одного суб'єкта підпорядковувати своїй волі поведінку іншого суб'єкта.

Певний (владний) суб'єкт має владу щодо іншого (підвладного) суб'єкта лише тоді, коли перший у змозі так впливати на іншого, що той поводить себе відповідно до бажання владного. Таким чи­ном, владний визначає поведінку підвладного, тобто здійснює управління ним. При цьому не має значення наявність або відсутність бажання підвладного поводити себе так, як від нього вимагають. Не мають значення також причини, що спонукали владного суб'єкта вимагати від підвладного певної поведінки, і методи, якими носій влади забезпечує бажану для себе пове­дінку підвладного.

Відносини між людьми, в процесі яких відбуваються з одного боку формулювання і проголошення волі владного суб'єкта, а з ін­шого — виконання цієї волі підвладним суб'єктом, називаються владними відносинами.

Влада виникла разом з виникненням суспільства. Коли люди почали усвідомлювати себе членами спільноти собі подібних індивідів, вони зрозуміли, що об'єм і складність відносин між ними об'єктивно вимагають впорядкованості, певної урегульова-ності. Повсякденний досвід показав, що врегулювати певним чи­ном суспільні відносини можливо липІе при підкоренні людської спільноти волі певної особи або групи осіб, тобто при існуванні в суспільстві влади, а значить, і суб'єктів, що володіють цією владою і здійснюють її по відношенню до інших.

Таким чином, на певному етапі існування суспільства виник­нення влади стає невід'ємною об'єктивною умовою його функ­ціонування й подальшого розвитку. Адже саме влада забезпечує впорядкованість і координацію діяльності всіх елементів сус­пільного організму — від окремих індивідів до різного роду їх об'єд­нань. У первісному родовому суспільстві, коли держави й права ще не існувало, членів роду, племені об'єднували однакові, життєво важливі для всіх інтереси й потреби. На задоволення цих загальних інтересів і потреб була спрямована спільна воля всіх членів роду або племені, і поведінка кожного свідомо їм під­порядковувалась. Це означає, що влада в рівній мірі належала всім членам роду. Виразником цієї влади були загальні збори всіх членів роду (племені), на яких формулювалась їх загальна воля.

З часом організація суспільства суттєво ускладнюється. Від­бувається поділ членів суспільства на певні групи (класи), між якими виникають і розвиваються складні, багато в чому про­тилежні, і навіть взаємно виключні, непримиренні інтереси. Це призвело до необхідності підкорення суспільства волі еко­номічно пануючої частини спільноти, тобто до зосередження влади в її руках. Цю владу було необхідно здійснювати у певних формах і у відповідності з певними процедурами, що і обумовило виникнення політики — специфічної діяльності, яка спрямова­на на управління суспільством, тобто на забезпечення підко­рення суспільства своїй волі. Оскільки політика пов'язана з управ­лінням державою і суспільством, вона завжди здійснюється з при­воду влади і для досягнення влади.

Здійснення політики можливе лише за наявності політичної влади, тобто здатності окремих суб'єктів підпорядковувати своїй волі поведінку інших суб'єктів у сфері управління справами суспільства.

Ефективність здійснення політичної влади вирішальним чином залежить від засобів, що забезпечують втілення волі пануючої верхівки суспільства в поведінку інших суб'єктів. З усіх орга­нізацій, що існують у суспільстві, лише держава володіє апаратом (штатом чиновників, поліцією, армією), що спеціально призна­чений для здійснення управлінських функцій, а в разі не­обхідності — і примусу. Тому з моменту свого виникненням держава зразу ж стала ідеальним інструментом здійснення по­літичної влади в суспільстві.

Здатність окремих суб'єктів підпорядковувати своїй волі поведінку інших суб'єктів у сфері управління справами суспіль­ства шляхом використання державного апарату називається державною владою.

Поняття державної влади за своїм змістом вужче від поняття політичної влади. Державна влада передбачає можливість при­водити поведінку людей та їх об'єднань у відповідність до своєї волі виключно за допомогою певним чином організованих дер­жавних структур — органів держави та їх посадових осіб. Воля того, хто володіє державною владою, формулюється у виді закону, що приймається парламентом (законодавчим органом держави); реалізація закону забезпечується відповідними міністерствами та відомствами (виконавчими органами держави); у разі невиконання приписів закону міліція, суд (правоохоронні органи) за­стосовують до винних ті або інші санкції (міри покарання).

У той же час політична влада означає спроможність застосуван­ня для втілення волі певних суб'єктів у життя не тільки можливос­тей державних органів, а й недержавних утворень. Це можуть бути політичні партії, суспільні рухи, окремі особи тощо. Про наявність політичної влади в конкретного суб'єкта, наприклад у певної партії, можна говорити тоді, коли його воля впливає на процеси, що відбуваються в суспільстві. Такий вплив може здійснюватись по-різному. Так, якщо представники даної партії становлять більшість у парламенті або її лідер обраний главою держави, то завдяки цьому партія має набуває можливості викорис­товувати державний апарат у своїх інтересах. У такому випадку політична влада даної партії збігається з владою державною.

Але можлива й інша ситуація: партія не має більшості в парла­менті, її представники не обіймають високих державних посад. Це означає, що така партія перебуває в опозиції до влади, а тому не може використовувати державні структури для реалізації своєї волі. Однак, якщо авторитет партії серед населення великий, вона може на підтримку своїх інтересів організовувати масові мітинги, демонстрації, виступи в засобах масової інформації. В результаті це може врешті-решт примусити тих, хто на даний момент володіє державною владою, приймати загальнообов'яз­кові рішення, що до певної міри враховують інтереси опозиції. Таким чином, опозиційна партія досягає задоволення певної час­тини своїх інтересів у сфері управління суспільством, тобто здійснює політичну владу, не володіючи державним апаратом.

Отже, державна влада завжди є владою політичною, а політична влада може збігатися з державною владою, але може здійснюватись і незалежно від останньої.