1. Перший етап розробки концепції проекту:

а) аналіз інвестиційних можливостей;

б) формування ідеї проекту;

в) формування команди проекту;

г) вибір джередл фінансування.

2. Документ, який відображає в короткій формі всі складові проекту та формально авторизує проект, підтверджує його існування й наділяє менеджера повноваженнями використовувати ресурси організації на операціях проекту - це

а) устав проекту

б) сітовий план проекту;

в) календарний план проекту;

г) бізнес-план.

3. Основними критеріями прийняття проекту є:

а) технічна та технологічна можливість його реалізації;

б) довгострокова життєздатність;

в) економічна ефективність;

г) організаційне та адміністративне забезпечення;

д) всі відповіді вірні.

4. Аналіз можливості реалізації проекту не передбачає відповіді на запитання про:

а) технічну узгодженість проекту;

б) відповідність звичаям і традиціям;

в) політичну ситуацію;

г) обмінний курс валют;

д) рівень попиту на продукцію.

5. При проведенні технічного аналізу не передбачаються:

а) оцінка компонентів проекту;

б) аналіз розташування проекту;

в) розгляд процедур укладення контрактів;

г) аналіз витрат і вигод;

д) строки і фази виконання.

6. При проведенні комерційного аналізу не передбачається розгляд:

а) графіка поставок;

б) доступності та якості потрібних ресурсів;

в) форм розрахунків та виконання поставок;

г) законодавчих обмежень.

7. При проведенні фінансового аналізу не розглядаються:

а) обґрунтованість фінансових прогнозів;

б) достатність оборотного капіталу;

в) доцільність використання національних ресурсів;

г) забезпеченість платоспроможності по кредитах.

8. Економічний аналіз не дозволяє оцінити:

а) чи виправдано використання проектом національних ресурсів;

б) конкретний попит на ці ресурси;

в) можливості фінансування за рахунок різних джерел;

г) вигоди суспільства в цілому в результаті реалізації проекту;

д) необхідні стимули для різних учасників проекту.

9. Для досягнення максимальної оцінки проекту необхідно дотримуватись таких умов:

а) особи, які керували розробкою та здійсненням проекту, повинні брати участь у проведенні завершальної оцінки;

б) об’єктивність оцінки не повинна викликати сумніву;

в) завершальній оцінці необхідно піддати якомога більше проектів;

г) всіх перелічених умов.

10. Грошовий потік – це:

а) різниця між грошовими надходженнями і витратами;

б) витрати матеріальних, фінансових та інтелектуальних ресурсів з метою одержання доходів;

в) капітальні вкладення;

г) кошти, вкладені в об’єкти розвитку;

д) прибуток від інвестиційної діяльності.

11. Показник чистої теперішньої вартості відображає:

а) відношення суми дисконтованих вигід до суми дисконтованих витрат;

б) різницю між дисконтованими сумами грошових надходжень і витрат, які виникають при реалізації проекту;

в) норму дисконту, за якою проект вважається економічно доцільним;

г) міру зростання цінності фірми в розрахунку на одну грошову одиницю інвестицій;

д) немає правильної відповіді.

12. Внутрішня норма дохідності (IRR) відображає:

а) відтік або приплив грошових коштів по кожному року;

б) граничне значення коефіцієнта дисконтування, що розподіляє інвестиції на прийнятні і неприйнятні;

в) приріст цінності фірми в результаті реалізації проекту;

г) ставку дисконту, за якою проект не збільшує і не зменшує вартість фірми.

13. Який показник відображає норму дисконту, за якої чиста поточна вартість дорівнює 0:

а) показник рентабельності капіталу;

б) показник внутрішньої норми доходності;

в) коефіцієнт витрати-випуск;

г) усі відповіді вірні.

14. Практика оцінки ефективності проектних рішень має в своїй основі:

а) зіставлення грошового потоку, що формується в результаті реалізації проекту, і вкладень, необхідних для його здійснення;

б) приведення інвестиційного капіталу і грошового потоку до єдиного розрахункового періоду;

в) дисконтування грошових потоків здійснюється за ставками дисконту, що відображають альтернативну вартість капіталу;

г) усі відповіді вірні.

15. Для позитивної оцінки проекту потенційним інвестором величина чистої поточної вартості проекту повинна бути:

а) менше 1;

б) більше 0;

в) в інтервалі від 1 до 10%;

г) немає вірної відповіді.

16. З якою метою застосовується дисконтування при розрахунку показників ефективності проекту:

а) для врахування інфляції;

б) для врахування ризику;

в) для врахування доходності фінансового ринку.

г) для врахування фактору часу.

17. При розрахунках прибутковості проекту інвестор обирає дисконтовану ставку:

а) на рівні середньо ринкової прибутковості;

б) на рівні депозитного відсотка у банківській системі;

в) з урахуванням рівня ризику за проектом;

г) на основі власної оцінки зміни вартості грошей у часі.

18. Вибрати термін окупності шестирічного проекту, за яким передбачено інвестування в першому році 180 тис. грн, щорічний обсяг реалізації продукції — 140 тис. грн і щорічні витрати на виробництво — 80 тис. грн. (дисконтну ставку взяти на рівні 10 %):

а) 3 роки;

б) 4 роки;

в) 5 років.

19. Визначити, чи варто інвестору, який очікує дохідність інвестування понад 30 %, використовувати проект, за яким чиста приведена вартість при дисконтній ставці 10 % становить 100 тис. грн, а при ставці 50 % — мінус 30 тис. грн.

а) Так;

б) Ні.

20. Визначити, який з двох проектів вигідніший, якщо обидва проекти розраховані на два роки, потребують однакових інвестицій у перші півроку і передбачають такі поточні доходи, тис. грн.:

1-й рік 2-й рік

Проект А 100 250

Проект Б 150 200 

а) проект А;

б) проект Б.

Тема 3. ПЛАНУВАННЯ ПРОЕКТУ

3.1. Мета і функції проектного планування.

3.2. Сутність і функції структуризації проекту.

3.3. Односпрямована структуризація проекту.

3.4. Двохспрямована структуризація проекту.

3.5. Трьохспрямована структуризація проекту.

3.1. Місце і функції проектного планування

Усі роботи з виконання проекту повинні бути регламентовані таким чином, аби забезпечити послідовне, логічне та ефективне їх виконання. Дуже важливим є також визначення потреби у ресурсах, як загальної кількості, так і з розподілом у часі. Необхідно обчислити витрати на проект, у тому числі періодичні (місячні, квартальні) бюджети і грошові потоки. Планування робіт, ресурсів і витрат виконується як у зв’язку між собою, так і стосовно організаційних елементів проекту (тобто підрозділів).

Планування проекту — це механізм, який дає змогу розподіляти обсяги робіт, ресурси, витрати в заданих термінах і між окремими виконавцями для вчасного й ефективного здійснення проекту [2].

Планування «запускає» проект, проте воно є домінантою тільки для приблизно 20 % тривалості життєвого циклу. Із «запуском» проекту до виконання починає домінувати контроль, без нього менеджер справляє дуже слабкий вплив на проект, витрачається більше коштів і часу. Тому контрольна функція є так само важливою, як і планування, і потребує навіть більших зусиль і більше залежить від ефективності інформаційних систем.

Планування і контроль проекту передбачають вирішення таких завдань:

1. Встановлення послідовності робіт з реалізації проекту, яка б забезпечувала логічність і ефективність їх виконання.

2. Визначення і розподіл потрібних ресурсів, бюджету, поєднання їх з календарним планом робіт.

3. Розробка інформаційної бази для контролю за виконанням проекту.

4. Прийняття рішення щодо перерозподілу ресурсів у разі необхідності протягом життєвого циклу проекту.

5. Розвиток робочих взаємостосунків і групової роботи.

6. Мотивація людей до вищих результатів як через моніторинг виконання, так і через визначення цілей.

7. Поліпшення якості виконання проекту і забезпечення досягнення

встановлених завдань у межах визначених часу, витрат і обсягів.

8. Подання інформації для підсумкового аналізу виконання проекту в цілому та його організаційними одиницями, а також при виникненні судових або арбітражних спорів.

Процеси планування і контролю проектів супроводжуються більш чи менш серйозними труднощами, які спричиняються низкою причин. Це, зокрема, такі причини:

1. Унікальність.

2. Невизначеність і зміни.

3. Складність і масштабність проекту.

4. Людський фактор.

5. Методологічні основи.

У методології управління проектами сформувалася система планів, яка передбачає такі рівні управління: концептуальний; стратегічний; тактичний (останній включає поточний і оперативний субрівні).

Для кожного рівня управління розробляється відповідний план.

На концептуальному рівні визначаються цілі й завдання проекту; розглядаються альтернативні варіанти досягнення запланованих результатів з оцінкою негативних і позитивних аспектів кожного варіанта; визначаються концептуальні напрями реалізації проекту, включаючи описання предметної галузі, укрупненої структури робіт, їхніх взаємозв’язків і попередню оцінку тривалості, виконання проекту, його вартості та потреби в ресурсах.

Стратегічний план визначає основні етапи і віхи проекту. Основне призначення плану на цьому рівні — показати логічну схему реалізації проекту. В стратегічному плані визначаються зовнішнє і внутрішнє оточення проекту, цілі і завдання для проектної команди і забезпечується загальне бачення проекту.

На тактичному рівні:

- поточний план, який визначає терміни виконання комплексів робіт, потребу в ресурсах, окреслює певні ділянки робіт, за якість і вчасність виконання яких відповідають різні організації-виконавці (в розрізі року, кварталу, місяця);

- оперативний план, який деталізує завдання учасникам на місяць, тиждень, день за комплексами робіт.

Плани можуть бути також деталізовані за функціями управління — функціональні плани на кожен комплекс робіт або на комплекс робіт, які виконуються однією організацією.

Розрізняють також плани за ступенем охоплення робіт проекту:

- головний, комплексний, зведений (на всі роботи проекту),

- детальний (за організаціями-учасниками),

- детальний (за видами робіт).

Основні кроки у плануванні проектів: