25. Причини переходу Риму від республіки до монархії

Перебування при владі Гая Юлія Цезаря - це своєрідний рубіж між римською республікою та імперією. Причини переходу від однієї форми державного устрою до іншої полягали у тому, що: по-перше, розвиток рабовласництва і приватної власності призвів до посилення класового розшарування. Різка різниця між станами суперечила де­кларативній рівності римських громадян, закладеній в основі рес­публіки.

По-друге, римські республіканські установи склалися як органи управління містом, полісом. Після надання прав римського громадян­ства населенню усієї Італії та здійснення завоювань в Європі, Азії, Африці попередня система втратила свою ефективність. З цих причин Республіку замінив монархічний режим, що спирався на міцну армію і постійний державний апарат. Порівняно з республікою ця система мала дві суттєві переваги. Рабовласницький клас отримав в особі мо­нарха ефективного захисника свого економічного і політичного пану­вання. Латифундіям більше не загрожували демократи - демагоги ти­пу Катіліни, які для отримання підтримки плебсу були готові пере­розподілити землю і власність.

З іншого боку, Римська держава отримувала додатковий фактор стабільності після допущення до полі- тичної влади панівної верхівки завойованих Римом провінцій. За Юлія Цезаря надання прав римського громадянства населенню про­вінцій стало поширеною практикою. Інакше і бути не могло - кор­дони імперії простягнулися від Іспанії до Вірменії і від Британії до африканського узбережжя. Армія давно перестала бути за своїм складом установою громадян міста чи навіть мешканців самої лише Італії. Об'єктивно перехід від республіки до монархії не лише зосередив владу в руках аристократичної олігархії наддержави, але й внутрішньо зміцнив імперію, заклав підвалини для її ще кілька-сотрічного зростання.

26. Реформи братів Гракхів у Римі

В Римі розгорнувся ши­рокий демократичний рух на захист інтересів бідноти. Він відомий під іменем руху братів Гракхів. Тіберій Гракх походив з відомого плебейського роду Семпроніїв. У 133 р. до н. є. був обраний народ­ним трибуном і виступив з власним аграрним законопроектом, в якому пропонував встановити обмежувальну норму земельних воло­дінь. Надлишки мали бути конфісковані і розподілені між біднішими громадянами по 30 юге­рів. Метою реформи мало стати відновлення розореного селянства і збереження римської військової могутності, оскільки основою цієї могутності була саме селянська армія.

Коли трибун Марк Октавій на­клав трибунське вето на законопроект Тіберія Гракха, останній доби­вся від трибутних зборів відсторонення Марка Октавія від посади трибуна. При проведенні реформи Тіберію Гракху довелося кілька разів порушувати закони: відсторонити Октавія, затверджувати закон про субсидії для дрібних землевласників через народні збори, а не через сенат, і, нарешті, ви­ставляти свою кандидатуру на другий строк. Під час цього виставлен­ня в народному зібранні відбулося зіткнення. Тіберій Гракх і 300 його прихильників були убиті, а тіла їх скинуті у Тібр.

У 123 р. до н. є. народним трибуном був обраний брат Тіберія Грак­ха - Гай, налаштований ще більш революційно. Щоб отримати симпа­тії найбідніших верств населення, Гай провів так званий хлібний за­кон, згідно з яким хліб з державних запасів продавався за зниженими цінами. В інтересах мас був проведений закон Гая Гракха про вивід ряду колоній - на південь Італії та на місце зруйнованого Карфагену. Земельний фонд навколо Риму уже був вичерпаний, і тому ця пропо­зиція була своєчасною.

Гай зумів добитися свого переобрання на пост трибуна вдруге і виставив власну кандидатуру на тре­тій строк. Вороги Гракха з числа сенаторів нама­галися використати проти нього дві обставини - вивід колонії на міс­це Карфагену і законо­проект Гая про надання прав громадянства Риму італікам. Прихильники Гая Гракха укріпилися на Авентінському пагорбі. Але ворогам вдалося взяти цей табір штурмом. Гай Гракх загинув, а разом з ним було перебито ще 3000 його прихильників.