11. Особливості аналізу та синтезу у глухих дітей.

У розвитку аналізу і синтезу у дітей з порушеннями слуху також спостерігається відставання, так як їх життєвий досвід менш різноманітний, пізніше формується вміння виділяти як загальні, так і специфічні ознаки об'єктів, для них характерно тривале використання загальних термінів, а не спеціальних позначень, аналіз залишається менш деталізованим. Недоліки розвитку аналізу негативно позначаються на синтезі - він довше залишається менш послідовним і систематичним.

12. Педагогічна класифікація р.М. Боскіс.

У цій класифікації основними критеріями є:

-ступінь втрати слуху ;

-час виникнення порушення слуху;

-рівень і ступінь розвиненості мови.

Групи слабочуючих дітей

1. Перша група - діти, що народилися з порушеним слухом або втратили слух до

початку мовного розвитку , на ранніх етапах життя. Такі діти не здатні

сприймати природну мова , не можуть опанувати самостійно рідним

мовою . Вони здатні опанувати промовою лише за допомогою читання , а також посилення

природних звуків в умовах спеціального навчання.

2. Другу групу складають пізно оглухлі діти з уже сформованою промовою . вони

оглухли тоді , коли вже розуміли мова і вільно нею володіли . Однак ступінь

порушення слуху й схоронності мовлення у таких дітей можуть бути різними.

Без спеціального навчання при сильній глухоті мова починає зникати з

постійного вжитку дитини, і , якщо з ним не будуть займатися фахівці , може

зникнути зовсім .

Ці діти мають досвід мовного спілкування , для них важливо навчитися сприймати мову

за допомогою зорових образів. Їхнє мислення подібно з мисленням нормально

чують однолітків , причому чим вище ступінь збереження слуху , тим вище

рівень розвитку мислення .

3. До третьої групи відносять дітей з збереженим , але зниженим слухом. Залежно від

ступеня збереження слуху ці діти можуть самостійно опанувати промовою , однак

вона має багато суттєвих недоліків , які в процесі навчання підлягають корекції. Значення зорового розуміння мови тим вище , чим нижче рівень слуху .

13. Загальні закономірності психічного розвитку дітей з вадами слуху і без них.

При всіх типах порушень спостерігається зниження здатності до прийому, переробки, зберігання і використання інформації, труднощі словесного опосередкування, уповільнення процесу формування понять.

У психічному розвитку дітей з порушеним слухом виділяють закономірності, характерні для даного виду порушення психічного розвитку. І. М. Соловйов виділяє дві такі закономірності.

Перша закономірність пов'язана з тим, що необхідною умовою успішного психічного розвитку різного дитини є значне зростання кількості, різноманітності і складності зовнішніх впливів. Через ураження слуху обсяг зовнішніх впливів на глуху дитину дуже звужений, взаємодія з середовищем збіднена, спілкування з оточуючими людьми утруднено. Внаслідок цього психічна діяльність такої дитини спрощується, реакції на зовнішні впливи стають менш складними і різноманітними. Формирующаяся система міжфункціональних взаємодій змінена. Тому компоненти психіки у дитини з порушеним слухом розвиваються в інших порівняно з чують дітьми пропорціях.

Друга закономірність - відмінності в темпах психічного розвитку у дітей з порушеннями слуху в порівнянні з нормально чують дітьми: уповільнення психічного розвитку після народження і прискорення у наступні періоди. Зміни в темпах психічного розвитку внутрішньо пов'язані з відмінностями у структурі психіки. І. М. Соловйов шлях психічного розвитку дитини з порушеним слухом представляв у наступному вигляді: відмінності у психічній діяльності між чують і глухим дитиною, незначні на початкових етапах онтогенезу, зростають протягом наступного часу. Так відбувається до певного етапу, коли внаслідок систематичних сурдопедагогічні впливів відмінності перестають наростати і навіть зменшуються. Чим сприятливіші умови, тим раніше виникає поворот у бік колії той, хто слухає дитини; тим швидше і значніше зближується розвиток дитини з порушеним слухом з розвитком нормальнослишащего дитини. Основний сенс сурдопедагогічні заходів полягає, таким чином, у створенні нових умов для психічного розвитку, перш за все у розширенні та якісному зміні доходять до дитини зовнішніх впливів, зміну їх складу за рахунок впливів, які заміняють акустичні та рівних їм за значенням.