- •Питання до іспиту «сурдопсихологія»
- •Профіль психічного розвитку глухої дитини.
- •Сучасні погляди щодо визначення наукової термінології.
- •Творчий внесок л.В. Нейман в сурдопсихологію.
- •Дактильне мовлення глухих та його місце в навчальному процесі.
- •Особливості уваги глухих дітей.
- •Творчий внесок і.А. Соколянського в сурдопсихології.
- •Оволодіння глухим вимовою (експресивне мовлення).
- •Загальні особливості розвитку уваги глухих і дітей з нормальним слухом.
- •Специфічні особливості розвитку уваги глухого учня.
- •Проблема соціальної реабілітації в сурдопсихології.
- •Особливості аналізу та синтезу у глухих дітей.
- •Педагогічна класифікація р.М. Боскіс.
- •Загальні закономірності психічного розвитку дітей з вадами слуху і без них.
- •Сприймання та розуміння усного мовлення глухими (імпресивне мовлення).
- •Зв‘язок сурдопсихології з іншими науками.
- •Роль другої сигнальної системи в розвитку пізнавальної сфери глухих.
- •Жесто-мімічне мовлення глухих.
- •Специфічні закономірності психічного розвитку дітей з порушенням слуху.
- •Особливості відчуттів та їх розвиток у глухих.
- •Творчий внесок р.М.Боскіс в розробку проблеми диференційованого навчання дітей з вадами слуху.
- •Сурдопсихологія як наука, її предмет, мета і об‘єкт вивчення.
- •Особливості писемного мовлення глухих дітей.
- •Сучасна педагогічна типологія дітей з вадами слуху.
- •Проблема розвитку писемного мовлення в сурдопсихології.
- •Завдання сурдопсихології на сучасному етапі.
- •Розробка проблеми засвоєння мови глухими дітьми в сурдопсихології.
- •Стадії становлення мислення глухих дітей та його особливості.
- •Профіль психічного розвитку дітей з порушенням слуху.
- •Дотикові та вібраційні відчуття та сприймання глухих.
- •Складна структура вади, її характеристика.
- •Вчення л.С. Виготського про системний характер порушення.
- •Умови розвитку уваги глухих учнів у процесі навчальної діяльності.
- •Кінеститичні відчуття та сприймання глухих учнів.
- •Глухонімота, її причини та наслідки.
- •Програма психолого-педагогічного вивчення глухих дітей.
- •Загальні вимоги до психолого-педагогічного вивчення глухих дітей.
- •Особливості зорових відчуттів та сприймань глухих дітей.
- •Творчий внесок ж.І.Шиф в розробку проблем сурдопсихології.
- •Стан слухової функції контингенту шкіл для глухих дітей.
- •Особливості словесної пом‘яті глухих дітей.
- •Основні методи дослідження сурдопсихології.
- •Стан слухової функції контингенту шкіл для слабочуючих дітей.
- •Завдання сурдопсихології на сучасному етапі розвитку суспільства та науки.
- •Роль дослідження л.В.Неймана для сурдопсихологію.
- •Особливості усного мовлення глухих.
- •Особливості причинно-наслідкового мислення глухих.
- •Внесок л.В.Виготського в сурдопсихологію.
- •Своєрідність засвоєння граматики глухими дітьми.
- •Вплив порушення слухової функції дитини на її загальний розвиток.
- •Особливості наочно-образного мислення глухих.
- •Вплив порушення слуху на фізичний розвиток дитини.
- •Особливості словесно-логічного мислення глухих дітей.
- •Особливості мисленнєвих операцій глухих дітей.
- •Оволодіння глухим словником і роль практики мовного спілкування.
- •Психолого-педагогічна характеристика на учня.
- •Проблема компенсації глухоти в сурдопсихології.
- •Особливості образної пам‘яті глухих дітей.
- •Творчий внесок і.М.Соловйова в сурдопсихологію.
-
Загальні особливості розвитку уваги глухих і дітей з нормальним слухом.
Відзначаються певні особливості в розвитку уваги дітей з порушенням слуху. Виборче сприйняття вихідної інформації в силу порушення функції слухового аналізатора у глухих дітей відбувається повільніше, ніж у ті, що слухають. Обсяг уваги, розвиток його стійкості у дітей з порушенням слуху триває в більш повільному темпі, ніж у ті, що слухають однолітків, глухі школярі значно частіше, ніж ті, хто слухає, роблять помилки при вичленуванні необхідної інформації.
Виявляється своєрідність і в розвитку такої властивості уваги, як переключення, обумовленого характером нової діяльності, на яку впливає попередня діяльність та інші системи зв'язків.
У глухих школярів значні труднощі виникали при засвоєнні нових інструкцій; виявляється зниження швидкості переробки інформації, збільшення кількості помилок. У різних вікових групах продуктивність уваги значно нижче, ніж у ті, що слухають однолітків.
Відзначається у глухих школярів тенденція до більш "сповільненому" входженню в роботу і, в цілому, більш повільний темп виконання завдань, ніж у ті, що слухають однолітків, а також велика втомлюваність глухих.
З віком спостерігається розвиток основних властивостей уваги, однак відмінності повністю не зникають.
В умовах спеціально організованого навчання нечуючих дітей враховуються особливості їхньої уваги.
В основному, використовуються прийоми і засоби навчання, адресовані до зоровогї увази. У зв'язку з цим особливим чином (півколом) розташовуються парти в класі, щоб діти могли бачити один одного і вчителі, використовуються різноманітні наочні засоби. Також надається велике значення розвитку слуховогї уваги дітей, що мають різну ступінь втрати слуху, що досягається використанням звукопідсилюючої апаратури та спеціальними корекційними заняттями.
Для розвитку всієї пізнавальної сфери нечуючих дітей, в тому числі й уваги, величезне значення має розвиток мови, з допомогою якої формується довільна увага дітей.
-
Специфічні особливості розвитку уваги глухого учня.
У дітей з вадами слуху підвищене навантаження під час сприйняття на зір вимагає більш глибокого зосередження, стійкої уваги. Внаслідок напруження діти швидше втомлюються.
Характерні труднощі переключення уваги, потрібно більше часу на входження в роботу. Це веде до зниження швидкості виконання завдань та зростання кількості помилок.
Продуктивність уваги залежить від образної виразності матеріалу (так, коректурні проби з фігурними таблицями дають кращі результати, ніж з буквеними).
Затримується розвиток довільної уваги, яка формується найбільш активно в підлітковому періоді (в нормі – на 3-4 роки раніше).
-
Проблема соціальної реабілітації в сурдопсихології.
Одним з напрямків розвитку сурдопсихології в 60-ті роки стала розробка проблем реабілітації. Зазначалося, що психологічна реабілітація не менш важлива, ніж фізична чи соціальна. У спеціальній психологічній літературі з'явилися такі терміни, як «реабілітація», «допомога людині» і т.п. Таким чином, вже в середині XX в. в США був здійснений перехід від досліджень особливостей психічного розвитку людей, що мають порушення слуху, до надання їм реальної психологічної допомоги, здійснюваної фахівцями.