- •1. Історія України як наука та навчальна дисципліна. Періодизація курсу. Джерелознавство та історіографія історії України.
- •2. Теорії походження Давньоруської держави. Причини її виникнення.
- •3. Організація системи влади Київської Русі
- •4. Зовнішня політика князів Київської Русі.
- •5. Внутрішня політика князів Київської Русі.
- •6. Причини та наслідки прийняття християнства на Русі.
- •7. Соціальна структура населення Київської Русі.
- •8. Економічний розвиток Київської Русі.
- •9. Причини розпаду Київської Русі. Відокремлення князівств від Києва.
- •10. Утворення єдиної Галицько-Волинської держави. Політика р.Мстиславича.
- •11. Відновлення Галицько-Волинської держави. Політика д.Галицького.
- •12. Галицько-Волинська держава за наступників д.Галицького.
- •13. Поширення влади литовських князів на українські землі. Соціально-економічний та політичний розвиток України у складі Великого князівства Литовського.
- •14. Польсько-литовські унії та їх наслідки для у.
- •15. Люблінська унія. І її політичні наслідки для України.
- •16. Релігійні відносини в Україні. Берестська унія.
- •17. Теорії походження та причини виникнення українського козацтва.Формування Запорізької Січі.
- •18. Запорізька Січ як військова і адміністративно-територіальна одиниця.
- •19. Організація реєстрового козацтва.
- •20.Причини, характер, періодизація та рушійні сили Визвольної війни українського народу середини xviIст.
- •21.Хід і основні події Визвольної війни під проводом б.Хмельницького.
- •22. Входження України під протекторат Московського царства. "Березневі
- •23. Основні напрями державної політики гетьмана і.Виговського. Причини
- •24. Внутрішня та зовнішня політика лівобережних гетьманів доби „Руїни".
- •25. Внутрішня та зовнішня політика правобережних гетьманів доби „Руїни".
- •26. Заселення Слобідської України. Соціально-економічне та політичне становище Слобідської України в 2-йполовині xviIст. - xviiIст.
- •27. І.Мазепа. Політика російського уряду щодо України під час Північної війни.
- •28. Політика обмеження автономного устрою Гетьманщини в xviiIст.
- •29. Становище Лівобережжя у XVIII ст. К.Розумовський і його політика.
- •31.Соціально-економічний, та політичний розвиток західноукраїнських земельу кінці 18-19 ст
- •32. Декабристський рух в Україні.
- •33. Кирило-Мефодіївське братство: програма і діяльність.
- •34. Реформи 60-70-х років xiXст. Розвиток України в пореформений період.
- •35. Україна в революції 1905-1907 рр. Українська думська громада в Державних Думах царської Росії.
- •37. Перша світова війна та воєнні дії на території України. Український
- •38. Лютнева революція в Росії 1917 р. Та піднесення національно-визвольного
- •39. Гетьманат п.Скоропадського і його політика.
- •40. Директорія в Україні і її політика. Об'єднання унр і зунр.
- •41. Встановлення радянської влади в Україні. Радянсько-польська війна і її наслідки для українців.
- •42. Нова екон політика: суть, причини, наслідки.
- •43. Індустріалізація в Україні: причини і наслідки.
- •44. Утворення срср. Україна в складі Союзу рср.
- •45. Колективізація в Україні: причини і наслідки.
- •46. Політика українізації в 20-ті роки: причини, хід і наслідки.
- •47. Початок Другої світової війни. Політика сталінського режиму на західноукраїнських землях.
- •48. Напад Німеччини на срср. Україна в планах загарбників.
- •49. Окупаційний режим в Україні в роки Великої Вітчизняної війни і його
- •50. 0Ун-упа і їх боротьба в роки Другої світової війни.
- •51. Партизанський рух в роки Великої Вітчизняної війни.
- •52. Звільнення України від німецько-фашистських загарбників. Міжнародне становище урср по завершенню Другої світової війни.
- •53. Заходи по відбудові зруйнованого війною господарства України.
- •54. Політика десталінізації та її наслідки.
- •55. 3Ростання застійних явищ у політичному і суспільно-економічному розвитку
- •56. Дисидентський рух на Україні.
- •57. Україна на шляху до незалежності (1985-1991 рр.).
- •58. Політичний і соціально-економічний розвиток України на шляху розбудови
- •59. Україна в період реформаційного курсу ( др. Пол. 1994-2004 рр.)
- •60.Україна на початку 21 ст.
3. Організація системи влади Київської Русі
Найважливішим з влади були княжа влада, рада бояр (дума) та збори городян (віче). Кожна з цих інституцій була виявом відповідно монархічної, аристократичної та демократичної тенденцій у політичному устрої Києва. Влада й престиж, що ними користувався князь, у свою чергу зобов'язували його забезпечувати підданим справедливість, порядок і захист. У виконанні своїх військових функцій князь насамперед залежав від дружини. В разі потреби більших військових сил збиралося ополчення городян або, рідше, проводилася загальна мобілізація. Численність цього війська була відносно невеликою - десь близько 2-3 тис. чоловік, а той менше. Аналогічно суспільствам, що не мали ще державної організації, управлінням князівством у цілому займалися також особисті слуги князя, такі, зокрема, як дворецький, управляючий маєтком та інші, оскільки не існувало чіткої різниці між державною і приватною управлінськими функціями. У віддалені міста і землі князі призначали посадників, що, як правило, обиралися з членів власної родини. На периферійних землях волю князя виконував тисяцький місцевого ополчення зі своїми підлеглими. Правосуддя вершив сам князь чи призначенні ним судді згідно з "Руською правдою" Ярослава Мудрого. Зрозуміло, що княжа влада мала першочергове значення в управлінні Київської Русі, але разом із тим поєднання в ній військової, судової та адміністративної функцій свідчить, наскільки ця система була відносно нерозвиненою й примітивною.
У фінансуванні своєї діяльності князі насамперед залежали від данини. Згодом розвинулася складніша система оподаткування, що включала кожне господарство (яке називалося "дим" або "соха"). До інших джерел княжих доходів належали мито на торгівлю, плата за судочинство і штрафи. Останні складали важливе джерело прибутків, оскільки київські закони щодо покарання за злочин віддавали перевагу грошовим виплатам перед смертною карою.
За порадою і підтримкою князь мусив звертатися до боярської думи - органу, що виник із старших членів дружини, багато з яких були нащадками варязьких ватажків чи слов'янських племінних вождів. Пізніше місце у думі дістали й церковні ієрархи. Функції думи ніколи чітко не визначалися, а князь не був зобов'язаний радитися з нею. Проте, ігноруючи її, він ризикував позбутися підтримки з боку цього впливового органу, що представляв усю боярську знать. Тому князі, як правило, брали до уваги позицію боярської думи. Демократичну сторону політичного устрою Києва репрезентувало віче, або збори громадян, що виникли ще до появи князів і, очевидно, походили від племінних рад східних слов'ян. Віче скликалося князем або городянами, коли виникала потреба порадитись або висловити свою думку. Серед питань, обговорюваних на вічі, були військові походи, укладення угод, престолонаслідування, розподіл посад у державі, організація війська. Віче могло критикувати або схвалювати князівську політику, але воно не мало права визначати свою власну політику чи видавати закони. Проте, коли на престолі сідав новий князь, віче могло укласти з ним формальну угоду ("ряд"), за якою князь зобов'язувався не переходити традиційно встановлених меж влади щодо віча, а воно в свою чергу визнавало над собою його владу. Хоча право брати участь у вічі голови сімей, фактично на вічових сходах панувала міська купецька знать, яка перетворювала їх на арену між фракційних суперечок.