19. Організація реєстрового козацтва.

1572р – Сигізмунд ІІ Август видає універсал про утворення найманого козацького формування.300 козаків було прийнято на державну службу, занесено в реєстр и отримали правовий статус регулярного війська. Хоч і малося на меті розкол козацтва, використання частини його сил на користь Польщі, але це був початок двом суспільним процесам:1.утворенню реєстрового збройного формування;2.легитімізації козацького стану(юридичному признанні прав, привілеїв, обов’язків козацтва. Але згодом був розпущений. В 1578р через поразку в Лівонській війні, активізацією низового козацтва – відновлений – 500 чоловік. Звільнені від податків, отримували землю, військово-адміністративну незалежність від місцевої влади, судовий імунітет. Основне завдання – охорона кордонів та контроль низового козацтва. 1590р – 1тис. осіб, 1625р – 6тис, 1631р – 8тис. Було 6 полків – Білоцерківський, Канівський, Черкаський, Корсунський, Переяславський, Чигиринський. 1638р – Ординація – зменшення кількості реєстрового козацтва, обмеження привілеїв.

20.Причини, характер, періодизація та рушійні сили Визвольної війни українського народу середини xviIст.

1648 – 1657рр – період Національно

Польська шляхта все більше поневолювала укр.народ. Примусово насаджалася польська культура, мова, католицька релігія. Селяни, остаточно закріпачені, все більше втікали від панів і примикали до козаків.

Польський уряд боявся козацтва, бо це вже була самостійна політична сила, але і не відмовлявся від їхніх послуг у якості дешевої сили. Мета: знищення польського панування на українських територіях, створення власної держави.

Таким чином політика Польщі в Україні призвела до масових народних повстань:

Причини повстань:

• посилення феодального та національного гніту.

• загостр. суперечностей між релігіями.

• загострення боротьби між багатими і бідними українцями;

• зусилля польського права на укр.землях;

Козацтво прагнуло поширити свою владу на якомога більшій терит.України. Воно було вирішальною силою в боротьбі укр.народу проти поляків.

Характер народних повстань:

• антифеодальний ( проти закріпачення)

• антипольський ( проти польської культури і релігії)

• визвольний ( за незалеж.від Речі Поспалитої )

Найважливішою рушійною силою повстань було козацтво:

• Криштафор Косинський

• Григорій Лобода та Северин Наливайко;

• Тарас Федорович ( Трясило )

• Іван Сулима

• Яков Остряниця

Повстання здебільшого подавлялися, тому що були;

• погано організовані

• часто йшли на згоду з польск.урядом;

Періодизація:

Перший етап (лютий – вересень 1648 року) – формується ідея автономії для козацького регіону (центральна і південна частина Київського воєводства) в складі Речі Посполитої;

Другий етап (вересень 1648 – серпень 1649 рр.) завершується процес розроблення політичної програми, яка вперше в історії української політичної думки перебрала створення незалежної держави в межах усіх етнографічних земель України;

Третій етап (серпень 1649 – червень 1651 рр.) – крах, внаслідок позиції Кримського ханства, спроб реалізації програми створення незалежної Української держави; Четвертий етап (червень 1651 – березень 1654 рр.) невдачі у боротьбі за збереження автономії козацької України у межах Речі Посполитої і пошук оптимального варіанту шляхом прийняття протекції московського царя чи турецького султана.

П'ятий етап (березень 1654 – липень 1657 рр.) – боротьба уряду Б. Хмельницького за возз’єднання західного регіону України з козацькою республікою, спочатку (березень 1654 – травень 1656 рр.) в союзі з Москвою, а пізніше (червень 1656 – липень 1657 рр.) в коаліції із Швецією і Трансільванією та її невдача.